Анджей Стасюк
| Анджей Стасюк | ||||
|---|---|---|---|---|
| пол. Andrzej Stasiuk | ||||
 Фото 2008 року | ||||
| Народився |
25 вересня 1960 (63 роки) Варшава, Польська Народна Республіка | |||
| Громадянство |
 Польща | |||
| Місце проживання | Воловець | |||
| Діяльність | Письменник | |||
| Сфера роботи | белетристика[1], поезія[1], публіцистика[1] і літературна критика[1] | |||
| Мова творів | польська | |||
| Magnum opus | Q11786721?, Q11798733? і Q11716028? | |||
| У шлюбі з | Шнайдерман Монікаd | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Анджей Стасюк у Вікісховищі | ||||
Анджей Стасюк (пол. Andrzej Stasiuk; нар. 25 вересня 1960, Варшава) — польський поет, прозаїк, драматург.
Біографія[ред. | ред. код]
Не закінчив середню школу. Дезертирував з війська, за що сидів півтора року у в'язниці. Брав участь у пацифістичних рухах. У 1987 році покинув Варшаву й оселився в Низьких Бескидах. У 1992 році дебютував збіркою оповідань «Мури Геброну». У 1996 році разом із своєю дружиною Монікою Шнайдерман в лемківському селі Воловець організував видавництво «Чарне», яке спеціалізується на літературі Центрально-Східної Європи.
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
Лауреат премії фонду культури (1994), Фонду ім. Косцєльських (1995), ім. Самуїла Лінде (2002), премії ім. Беати Павляк (2004) за книгу «Дорогою на Бабадаґ», Премії Бурштинового метелика ім. Аркадія Фідлера (2007) за книгу «Фадо». Кілька разів висувався на Літературну премію Nike, яку отримав один раз — за книгу «Дорогою на Бабадаґ» в 2005 році. 5 жовтня 2005 року під час урочистостей в краківському магістраті був нагороджений міністром культури Польщі Вальдемаром Домбровським Срібною медаллю Заслужений для культури Gloria Artis.
Творчість[ред. | ред. код]
- Мури Геброну / Mury Hebronu (1992)
- Вірші любовні й не зовсім / Wiersze miłosne i nie (1994)
- Білий крук / Biały kruk (1995)
- Галицькі оповідання / Opowieści galicyjskie (1995)
- Через ріку / Przez rzekę (1996)
- Дукля / Dukla (1997)
- Дві п'єси (телевізійні) про смерть / Dwie sztuki (telewizyjne) o śmierci (1998)
- Як я став письменником (спроба інтелектуальної біографії) / Jak zostałem pisarzem (próba autobiografii intelektualnej) (1998)
- Дев'ять / Dziewięć (1999, укр. пер. 2001)
- Моя Європа / Moja Europa. Dwa Eseje o Europie Zwanej Środkową (2000, у співавторстві з Юрієм Андруховичем, укр. пер. (2001)
- Картонний літак / Tekturowy samolot (2000)
- Opowieści wigilijne (2000, у співавторстві з Ольгою Токарчук і Єжи Пільхом
- Зима / Zima (2001)
- Дорогою на Бабадаґ / Jadąc do Babadag (2004), укр. пер. (2007)
- Ніч. Слов'янсько-німецький медичний трагіфарс / Noc. Słowiańsko-germańska tragifarsa medyczna (2005)
- Фадо / Fado (2006, укр. пер. 2009)
- Темний ліс / Ciemny las (2007)
- Дойчлянд / Dojczland (2007)
- Таксім / Taksim (2009)
- Щоденник, написаний після / Dziennik pisany później, (2010)
- Грохув / Grochów, (2012)
- Немає экспресов на жовтих дорогах / Nie ma ekspresów przy żółtych drogach (2013)
- Схід / Wschód (2014)
Український переклад[ред. | ред. код]
Окремі видання[ред. | ред. код]
- «Дев'ять» (Львів: ВНТЛ-Класика, 2001)
- «Моя Європа» у співавторстві з Юрієм Андруховичем (Львів: ВНТЛ-Класика, 2001; 2005; 2007)
- «Дорогою на Бабадаґ» (Київ: Критика, 2007)
- «Фадо» (Київ: «Грані-Т», 2009)
- «Галицькі оповідання» переклад з польської Тараса Прохаська (Львів: «Видавництво Старого Лева», 2014)
- «Схід» у перекладі Тараса Прохаська (Львів: «Видавництво Старого Лева», 2015)
Журнальні публікації[ред. | ред. код]
- Анджей Стасюк «Праворуч сімнадцятого градусу» [Архівовано 29 серпня 2005 у Wayback Machine.] («Потяг 76»)
- Анджей Стасюк «Наша конкіста» [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] («Потяг 76») з книги «Картонний літак»
- Анджей Стасюк «Мені в житті пощастило» [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] («Потяг 76»)
- Анджей Стасюк «Місце», «Косцейний», «Бабка» [Архівовано 2 грудня 2008 у Wayback Machine.] («Ї»), з книги «Галицькі оповідання»
- «Фадо» («Газета по-українськи»), уривок
- Анджей Стасюк «У бібліотеці» [Архівовано 2 грудня 2008 у Wayback Machine.] («Ї»)
- Вірші («Четвер», № 9), зі збірки «Вірші любовні й не зовсім»
- Анджей Стасюк «Гонитва» («Перекладацька майстерня 2000-2001»), з книги «Через ріку»
- Анджей Стасюк «Через ріку» («Перекладацька майстерня 2000-2001»), з книги «Через ріку»
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Анджей Стасюк |
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційна сторінка Анджея Стасюка [Архівовано 6 січня 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
- Офіційний сайт видавництва Czarne [Архівовано 3 травня 2022 у Wayback Machine.] (пол.)
- Біографія Анджея Стасюка на сайті Культура.pl [Архівовано 24 березня 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
- Тарас Пастух. Анджей Стасюк: «Моє життя складалося з подій»
- Інтерв'ю Анджея Стасюка для польської версії журналу Playboy [Архівовано 30 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Елемент маркованого списку Анджей Стасюк про Майдан для часопису Die Welt: «Вони там б’ються за нас» [Архівовано 16 квітня 2014 у Wayback Machine.]