Анджей Щитко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анджей Щитко
Зображення
Анджей Щитко (2007)
Дата народження 9 жовтня 1955(1955-10-09) (62 роки)
Місце народження Граєво, Польща
Громадянство Flag of Poland.svg Польща
Alma mater Кіношкола в Лодзі
Професія актор, режисер
Кар'єра від 1977
Нагороди Серебряная медаль «За заслуги в культуре Gloria Artis» Почесна відзнака «Заслужений діяч польської культури»
IMDb ID 1295079
Анджей Щитко у Вікісховищі?

Анджей Щитко (9 жовтня 1955(19551009), Граєво) — польський актор, театральний режисер, професор театрального мистецтва.

Біографія[ред.ред. код]

Анджей Щитко закінчив Державну академію кіно, телебачення й театру ім. Л.Шіллера в Лодзі у 1978 р. та Гудменівську школу драми в Университеті Де Поля 1980 року. З 1990 року працює викладачем, з 2000 року професор театрального мистецтва. Працював актором з такими відомими режисерами, як М.Грабовський, Г.Мрувчинський, К.Люпа.

Створив понад 100 ролей на сценах Драматичного театру ім. О.Венгерка в Бялистоку (1978-80), де зіграв також Юду у виставі «Прощай, Юдо», Польського театру в Щецині (1980), Сучасного театру в Щецині (1981-1983), Любуського театру ім. Л.Кручковського в Зеленій Гурі /1993-95/, Польського театру в Познані (1983-2000), Нового театру ім. К.Деймка в Лодзі (2009-2012). Він був художній директором Польського театру в Нью-Йорку (1991-93) і Польського театру в Познані (1998-2000).

Дебютував у кіно 1986 року. Виступав на радіо як читець, а також як співавтор циклу передач («Радіо-Меркурі», Познань). Є режисером вистав, серед яких в Харківському академічному драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка: «Прощай, Юдо» І. Ірединського /2013/[1][2][3], «Антигона в Нью-Йорку» Януша Гловацького /переклад з польської Олекса́ндр Ірване́ць, 2014/[4][5][6][7], «Картотека»[8][9] Тадеуша Рожевича /2017/[10][11][12].

Нагороджений медаллю Міністерства культури і національної спадщини Польщі «Заслужений діяч культури Польщі» (2012) і Серебряная медаль «За заслуги в культуре Gloria Artis» (2017)[13][14]. Лауреат премії ім. Станіслава І. Віткевича (2016), надані Міжнародним Інститутом Театру[15][16].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Идеальная свобода — это свобода выбора. Даже для Иуды
  2. Два дзеркала для епохи. Огляд харківських вистав
  3. В Познани - премьера спектакля о Майдане. Polskie Radio dla Zagranicy. Процитовано 2016-06-05. 
  4. У Харковi — як у Нью-Йорку. Club-tourist. Процитовано 2016-06-05. 
  5. Елена Григорьева (2014-12-18). КультУра - Януш Гловацький. Процитовано 2016-06-05. 
  6. Polskie Radio (2015-05-04). Спасибо за «Антигону» и не только. Процитовано 2016-06-05. 
  7. "Antigone in New York" in Ivan Franko National Theatre, Kiev. eepap.culture.pl. Процитовано 2016-06-05. 
  8. Харківський Державний Академічний Драматичний Театр ім. Т.Г.Шевченка. www.theatre-shevchenko.com.ua. Процитовано 2017-02-24. 
  9. The Ukrainian premiere of "THE CARD INDEX”. eepap.culture.pl (en). Процитовано 2017-02-24. 
  10. Известный иностранец отобрал в Харькове два десятка счастливчиков. gx.net.ua (en). Процитовано 2017-02-24. 
  11. Польский режиссер Анджей Щитко поставит в Харькове. Polskie Radio dla Zagranicy. Процитовано 2017-02-24. 
  12. Известный польский режиссёр Анджей Щитко приехал поговорить со студентами ХГАК | Новости досуга в Украине и Харькове | ВЕСЬ ХАРЬКОВ. allkharkov.ua (en). Процитовано 2017-03-11. 
  13. PLinKharkiv on Twitter. Twitter (uk). Процитовано 2017-03-18. 
  14. Польская «КАРТОТЕКА» в украинском исполнении Шевченковцев | Маша. mashaa.org (ru). Процитовано 2017-03-18. 
  15. Притча про свободу. Притча про свободу. Процитовано 2016-06-05. 
  16. polskiego, Encyklopedia teatru. Warszawa. Nagrody Polskiego Ośrodka ITI. Encyklopedia teatru polskiego. Процитовано 2016-06-05. 

Посилання[ред.ред. код]