Енджела Картер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Анджела Картер)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Енджела Картер
англ. Angela Carter
Псевдо Angela Olive Carter[1]
Народилася 7 травня 1940(1940-05-07)[2][3][…]
Істборн, Англія[5]
Померла 16 лютого 1992(1992-02-16)[2][3][…] (51 рік)
Лондон, Англія
·рак легень[6]
Поховання цвинтар Патні-Вейл
Країна  Велика Британія[7]
Діяльність мовознавиця, сценаристка, письменниця-романістка, перекладачка, журналістка, письменниця наукової фантастики, дитяча письменниця, письменниця, драматургиня, кіносценаристка, поетка
Галузь фемінізм[1], літературна діяльністьd[1], журналістика[1], радіопостановка[1], кіносценаристикаd[1], дитяча та підліткова літератураd[1], поезія[1], драма[1] і переклад[1]
Alma mater Бристольський університет[8] і Streatham and Clapham High Schoold
Знання мов англійська[2][1][9]
Заклад Університет Шеффілда і Університет Східної Англії
Роки активності 19661992
Magnum opus Ночі у цирку
Посада Booker Prize judged[10]
Нагороди
IMDb ID 0141462
Сайт angelacarter.co.uk

Енджела Олів Стокер, у шлюбі Картер (англ. Angela Carter, Angela Olive Stalker; 7 травня 1940, Істборн, Східний Сассекс — 16 лютого 1992, Лондон) — британська феміністська письменниця (романи, сценарії, переклади), мовознавиця, журналістка. У 2008 році посіла10 місце в рейтингу Таймс «50 найкращих англійських письменників з 1945 року».

Біографія і творчість[ред. | ред. код]

Вивчала англійську літературу в Брістольському університеті. Як і батько, займалася журналістикою. У 1960 році одружилася з Полом Картером і взяла його прізвище. У 1972 році розлучилася.

У 1969 році отримала премію Сомерсета Моема, яку використовувала, щоб переїхати в Токіо, де жила до 1971 року. Подорожувала США, Азією і Європою. Побіжно говорила французькою і німецькою. В кінці 1970-х і в 1980-х роках читала лекції в різних університетах, зокрема, в англійському Шеффілдському університеті, Браунівському університеті в Провіденсі та австралійському університеті Аделаїди. У 1977 році одружилася з Марком Пірсои, народила сина.

Написала романи з елементами фантастики (передовсім готичної та постапокаліптичної): «Чарівна крамниця іграшок» (1967, екранізований 1987), «Окремі враження» (1968, премія Сомерсета Моема), «Герої та лиходії» (1969), «Любов» (1971), «Пекельні машини бажань доктора Гофмана» (1972), «Кривава кімната» (1979), «Ночі в цирку» (1984), «Чорна Венера» (1985), «Розумні діти» (1991).

Писала радіоп'єси (в тому числі про Річарда Дадді, Рональда Фербенке) і кіносценарії (по одному з них поставлений фільм Ніла Джордана «У компанії вовків», 1984), книги для дітей, публікувала переклади і обробки чарівних казок, есе, розвиваючі ідеї фемінізму («Жінка по маркізу де Саду і ідеологія порнографії», 1978; «Нічого святого», 1982).

У 51 рік померла від раку легенів у своєму будинку в Лондоні.

Примітки[ред. | ред. код]