Анджело Моссо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анжело Моссо
італ. Angelo Mosso
AngeloMosso.jpg
Анжело Моссо у 1880 році
Народився 30 травня 1846(1846-05-30)
Турин
Помер 24 листопада 1910(1910-11-24) (64 роки)
Турин
Поховання
Громадянство Італія Італія
Національність італієць
Місце проживання Турин
Діяльність лікар, фізіолог, археолог, викладач університету, політик
Відомий завдяки фізіологія
Alma mater Туринський університет
Володіє мовами італійська[1]
Членство Національна академія деї Лінчеї, Шведська королівська академія наук, Прусська академія наук і Леопольдина
Посада сенатор Італії[d]
Нагороди
Звання професор

Анджело Моссо (італ. Angelo Mosso; 30 травня 1846, Турин, Італія — 24 листопада 1910, Турин) — італійський фізіолог, який винайшов метод нейровізуалізації[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Анджело Моссо вивчав медицину в Турині, Флоренції, Лейпцигу та Парижі. 1876 року Анджело Моссо став у Турині професором фармакології, а у 1880 році професором фізіології[3].

Головні заслуги його стосуються експериментальної фізіології. За допомогою свого плетизмографа він досліджував рух кровоносних судин під впливом психічного збудження. Його гідросфигмограф показує коливання пульсу при розумовій діяльності; ергограф описує криву втоми м'язів людського передпліччя і вимірює вироблену цими м'язами роботу; за допомогою тонометра вимірював він інші прояви втоми. Він також на особливих вагах демонстрував зміни в кровообігу, що відбуваються уві сні, при мозковій діяльності тощо. У своїх дослідженнях він довів, що залежно від величини емоційної напруги людини змінюється ряд фізіологічних показників. Ним було встановлено, що тиск крові в судинах та частота пульсу змінюються при зміні емоційного стану обстежуваної особи. Пізніше матеріали цих експериментів були опубліковані в його монографії «Страх»[4].

З численних своїх праць він велику кількість надрукував у «Archives italienues de biologie», заснованих ним у 1882 році. Окремо видані праці Моссо стосуються діагностики пульсу, кровообігу в людському мозку, страху, втомі, температури мозку та інше. Його мемуари «Su la circolazione del sangue nel cervelle de l l'uomo» отримали премію Національної академії деї Лінчеї.

У 1897 році Анджело Моссо був обраний до Шведської королівської академії наук.

Анжело Моссо сказав:

« Фізичні вправи можуть замінити безліч ліків, але жодні ліки в світі не можуть замінити фізичних вправ[5]. »

Праці[ред. | ред. код]

  • «Die Diagnostik des Pulses» (1879)
  • «Sulla paura» (1884)
  • «La paura» (1891)
  • «La fatica» (1891)
  • «La Temperatura del cervello» (1894)
  • «Fisiologia dell' uomo sulle Alpi» (1897)
  • «L'espressione del dolore» (1889)
  • «Mens Sana in Corpore Sano» (1903)
  • «Vita moderna degli Italiani» (1905)
  • «Escursioni nel mediterraneo e gli scavi di Creta» (1907)
  • «La preistoria: original della civilta mediterranea» (1910)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Sandrone, Stefano (2014). Weighing brain activity with the balance: Angelo Mosso’s original manuscripts come to light. Brain 137: 621–633. PMID 23687118. doi:10.1093/brain/awt091. 
  3. Sandrone, Stefano; Bacigaluppi, Marco; Galloni, Marco R.; Martino, Gianvito (2012). Angelo Mosso (1846–1910). Journal of Neurology 259: 2513–2514. PMID 23010944. doi:10.1007/s00415-012-6632-1. 
  4. Історія «детектора брехні»
  5. Збереження і підтримка галузі фізичної культури і спорту

Посилання[ред. | ред. код]