Анджело Якіно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анджело Якіно
Angelo Iachino
Angelo Iachino.jpg
Народження 4 квітня 1889(1889-04-04)
Італія Санремо, Імперія, Лігурія
Смерть 3 грудня 1976(1976-12-03) (87 років)
Італія Рим
Приналежність Naval jack of Italy (ca. 1900-1946).svg Королівські ВМС Італії
Рід військ військово-морські сили
Освіта Королівська Військово-морська академія, Ліворно
Роки служби 19041954
Звання Rank insignia of ammiraglio di squadra con incarichi speciali of the Italian Navy.svg адмірал
Війни / битви Італійсько-турецька війна
Перша світова війна
* Середземноморський ТВД
** Потоплення лінкору «Вірібус Унітіс»
Громадянська війна в Іспанії
Друга Світова війна
* Середземномор'я
** Мальтійські конвої
** Бій біля мису Спартівенто
** Бій біля мису Матапан
** Битва у затоці Сидра (1941)
** Битва у затоці Сидра (1942)
** Операція «Вігорос»
Нагороди
Великий офіцер ордена Корони Італії
Великий офіцер Савойського військового ордена
Пам'ятна медаль за італійсько-турецьку війну (Італія)
Пам'ятна медаль за італійсько-австрійську війну з 4-ма зірками (Італія) Ювілейна медаль «На честь об'єднання Італії»
Медаль Перемоги (Великобританія)

Анджело Якіно (італ. Angelo Iachino; нар. 4 квітня 1889, Санремо — пом. 3 грудня 1976, Рим) — італійський військово-морський діяч, адмірал Королівських ВМС Італії та флоту республіки, учасник Першої та Другої світових воєн.

Біографія[ред. | ред. код]

Анджело Якіно народився 4 квітня 1889 року у Санремо в провінції Імперія в Лігурії у родині вчителя середньої школи. Військову службу розпочав у 1904 році, вступивши до Королівської Військово-морської академії в Ліворно. Після завершення навчання у 1907 році з одночасним присвоєнням військового звання мічмана отримав призначення на флот.

У часи італійсько-турецької війни молодий офіцер бився у Лівії проти османського флоту.

Військова кар'єра

На момент вступу Італійського королівства у Першу світову війну на боці Антанти, старший лейтенант А.Якіно проходив службу на лінкорі «Джуліо Чезаре». У липні 1917 року призначений командиром міноносця 66 PN, на чолі якого він відзначився в різних боях та походах. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року брав участь в операції, коли два італійські бойові плавці Рафаеллі Роззетті і Рафаеллі Паолучі прикріпили до корпусу австрійського лінкора «Вірібус Унітіс» 8-метрову магнітну міну «Rossetti», від вибуху якої корабель затонув; загинуло близько 400 матросів та офіцерів, у тому числі командувач флотом.

Після завершення бойових дій світової війни продовжив службу в Королівському флоті. З 1923 по 1928 роки служив військово-морським аташе посольства Італії в Тяньцзіні у Китаї. У 1928 році А.Якіно прийняв під командування канонерський човен «Ermanno Carlotto», а згодом був призначений командиром крейсера «Армандо Діаз». За часів Громадянської війни в Іспанії капітан А.Якіно очолював дві групи легких надводних сил. У квітні 1939 року брав участь в окупації Італією Албанії.

Анджело Якіно швидко піднявся по службових сходах, ставши першим командиром Військово-морської академії, а вже у 1940 році отримав під своє командування 2-у ескадру надводних сил, в якій були найновіші італійські важкі крейсери.

27 листопада 1940 року адмірал ескадри вів свою ескадру у битві біля мису Спартівенто.

9 грудня 1940 року він змінив віце-адмірала Ініго Кампіоні на посаді командувача усіма надводними силами Королівських ВМС.

Після битви біля мису Матапан, коли ескадра Італійського флоту втратила у результаті сутички з британським флотом 5 італійських кораблів, серед яких 3 важких крейсери[1] та 2 есмінці були потоплені[2], а лінкор «Вітторіо Венето» отримав важкі пошкодження, на адмірала А.Якіно обрушилася хвиля звинувачень у некомпетентності та неспроможності керувати військово-морськими силами.

Однак, попри усю критику, його залишили на посаді, й на чолі італійського флоту адмірал Якіно бився проти британських сил Е.Каннінгама, Дж. Сомервілля та Ф.Віана на Середземному морі. Флот під командуванням А.Якіно брав участь у Першій (грудень 1941 року) та Другій битвах у затоці Сидра (березень 1942 року), операції «Вігорос» (червень 1942 року)

5 квітня 1943 року адмірал ескадри Анджело Якіно був відсторонений від виконання обов'язків командувача флотом Італії, його змінив Карло Бергаміні.

6 квітня 1943 року А.Якіно отримав вище звання повного адмірала і продовжив службу на другорядних посадах італійських збройних сил. Після капітуляції Італії у війні у вересні 1943 року він залишився відданим присязі і не перейшов на бік фашистів. Після завершення Другої світової війни він продовжував військову службу до 1954 року, коли вийшов у відставку.

Займався громадською діяльністю, публікував спогади про події світової війни на Середземномор'ї.

3 грудня 1976 року адмірал Анджело Якіно помер у Римі у віці 87 років.

Див. також[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Angelo Iachino. Operazione Mezzo Giugno. Arnoldo Mondadori Editore, 1955.

Література[ред. | ред. код]

  • Giorgio Giorgerini, La guerra italiana sul mare. La Marina tra vittoria e sconfitta, 1940–1943, Milano, Mondadori, 2001;
  • Gianni Rocca, Fucilate gli ammiragli. La tragedia della marina italiana nella seconda guerra mondiale, Milano, Mondadori, 1987.
  • Залесский К. А. Кто был кто во второй мировой войне. Союзники Германии. Москва, 2003

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]