Андреас Сигізмунд Маргграф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андреас Сигізмунд Маргграф
Andreas Sigismund Marggraf
Andreas Sigismund Marggraf-flip.jpg
Народився 3 березня 1709(1709-03-03)
Берлін, маркграфство Бранденбург, Священна Римська імперія
Помер 7 серпня 1782(1782-08-07) (73 роки)
Берлін
Місце проживання
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Діяльність хімік, фармацевт, ентомолог
Alma mater Страсбурзький університет
Сфера інтересів хімія
Відомі учні Франц Карл Ахард
Член Прусська академія наук, Academy of Useful Scienced, Петербурзька академія наук, Російська академія наук і Французька академія наук
Відомий завдяки: одержав цинк, за допомоги мікроскопу помітив криштали цукру в буряку
Батько Геннінг Христіан Маргграф (1680-1754)

CMNS: Андреас Сигізмунд Маргграф у Вікісховищі

Андреас Сигізмунд Маргграф (нім. Andreas Sigismund Marggraf, 3 березня 1709(17090303), Берлін — 7 серпня 1782, Берлін) — німецький хімік, член Берлінської академії наук (1738). Одержав цинк, вдосконалив спосіб одержання фосфора (1743). За допомоги мікроскопа відкрив (1747) криштали цукру у тонких зрізах коренів буряку.

Біографія[ред. | ред. код]

Андреас Сигізмунд Маргграф народився 3 березня 1709 року у Берліні, що був столицею маркграфства Бранденбург. Після вивчення хімії у Берліні і Стразбурзі, медицини у Галле та мінералогії й металургії у Фрайбурзі, він у 1735 році повернувся до свого рідного міста, де працював асистентом свого батька, Геннінга Христіана Маргграфа (нім. Henning Christian Marggraf[de]), головного придворного аптекаря, що стояв на чолі Медико-хірургічного колегіуму. Три роки по тому, в 1738 році, А. Маргграф був обраний до Берлінської академії наук, яка в 1754 році поставила його на чолі своєї хімічної лабораторії і в 1760 році призначила його директором свого фізичного відділку.[1] А. Маргграф продовжив роботу до 1781 року, коли вийшов у відставку.[2]

Він помер в Берліні 7 серпня 1782 року.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Ім'я А. Маргграфа в першу чергу пов'язане з відкриттям цукру в буряках. До того цукор отримували лише з цукрової тростини, яку вирощували за океаном. Проводячи експерименти з метою отримання цукру з місцевих рослин, він виявив, що для цієї мети найкраще придатні буряк і морква, в яких цукор, як у цукровій тростині, міститься у вигляді кришталиків, і що він може бути вилучений за допомоги кип'ятіння висушеного коріння в спирті, з якого він осідає при охолодженні. Цукор у буряку і моркві було виявлено за допомогои мікроскопа. Звіт про експерименти було опубліковано у 1747 році.[1] Дослідження А. Маргграфа були продовжені Ф. Ахардом, який започаткував промислове виробництво цукру з буряків.

Вивчаючи природу галунів, він показав, що один з компонентів цієї речовини, оксид алюмінію, міститься в глині і, крім того, що сіль не може бути отримана дією тільки сірчаної кислоти на оксид алюмінію, і додавання лугу є необхідним.[1]

Він спростив процес отримання фосфору з сечі і зробив деякі важливі зауваження стосовно фосфрної кислоти. У металургії він розробив більш досконалі методи виробництва цинку і очищення срібла, олова та інших металів.[1]

А. Маргграф був прихильником флогістонної теорії.[1]

Твори[ред. | ред. код]

Його праці, написані переважно французькою, були представлені Берлінській академії і були зібрані у двотомнику «Хімічні твори» (нім. Chymische Schriften), що вийшов друком у 1761 і 1767 роках.[1]

Література[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Chisholm, Hugh, ed. (1911). «Marggraf, Andreas Sigismund». Encyclopædia Britannica (11th ed.). Cambridge University Press. (англ.)
  2. Engel, Michael. Marggraf, Andreas Sigismund. // Neue Deutsche Biographie. — Berlin: Duncker & Humblot, 1990. — Band 16. — S. 165–167.