Андреас Сигізмунд Маргграф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Андреас Сигізмунд Маргграф
Andreas Sigismund Marggraf
Andreas Sigismund Marggraf-flip.jpg
Народився 3 березня 1709(1709-03-03)
Берлін, маркграфство Бранденбург, Священна Римська імперія
Помер 7 серпня 1782(1782-08-07) (73 роки)
Берлін
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність хімік, Фармацевт
Alma mater Страсбурзький університет
Галузь хімія
Відомі учні Франц Карл Ахард
Член Прусська академія наук, Academy of Useful Science[d], Петербурзька академія наук, Російська академія наук і Французька академія наук
Відомий завдяки: одержав цинк, за допомоги мікроскопу помітив криштали цукру в буряку
Батько Геннінг Христіан Маргграф (1680-1754)

Андреас Сигізмунд Маргграф у Вікісховищі?

Андреас Сигізмунд Маргграф (нім. Andreas Sigismund Marggraf, 3 березня 1709(17090303), Берлін — 7 серпня 1782, Берлін) — німецький хімік, член Берлінської академії наук (1738). Одержав цинк, вдосконалив спосіб одержання фосфора (1743). За допомоги мікроскопа відкрив (1747) криштали цукру у тонких зрізах коренів буряку.

Біографія[ред.ред. код]

Андреас Сигізмунд Маргграф народився 3 березня 1709 року у Берліні, що був столицею маркграфства Бранденбург. Після вивчення хімії у Берліні і Стразбурзі, медицини у Галле та мінералогії й металургії у Фрайбурзі, він у 1735 році повернувся до свого рідного міста, де працював асистентом свого батька, Геннінга Христіана Маргграфа (нім. Henning Christian Marggraf[de]), головного придворного аптекаря, що стояв на чолі Медико-хірургічного колегіуму. Три роки по тому, в 1738 році, А. Маргграф був обраний до Берлінської академії наук, яка в 1754 році поставила його на чолі своєї хімічної лабораторії і в 1760 році призначила його директором свого фізичного відділку.[1] А. Маргграф продовжив роботу до 1781 року, коли вийшов у відставку.[2]

Він помер в Берліні 7 серпня 1782 року.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Ім'я А. Маргграфа в першу чергу пов'язане з відкриттям цукру в буряках. До того цукор отримували лише з цукрової тростини, яку вирощували за океаном. Проводячи експерименти з метою отримання цукру з місцевих рослин, він виявив, що для цієї мети найкраще придатні буряк і морква, в яких цукор, як у цукровій тростині, міститься у вигляді кришталиків, і що він може бути вилучений за допомоги кип'ятіння висушеного коріння в спирті, з якого він осідає при охолодженні. Цукор у буряку і моркві було виявлено за допомогои мікроскопа. Звіт про експерименти було опубліковано у 1747 році.[1] Дослідження А. Маргграфа були продовжені Ф. Ахардом, який започаткував промислове виробництво цукру з буряків.

Вивчаючи природу галунів, він показав, що один з компонентів цієї речовини, оксид алюмінію, міститься в глині і, крім того, що сіль не може бути отримана дією тільки сірчаної кислоти на оксид алюмінію, і додавання лугу є необхідним.[1]

Він спростив процес отримання фосфору з сечі і зробив деякі важливі зауваження стосовно фосфрної кислоти. У металургії він розробив більш досконалі методи виробництва цинку і очищення срібла, олова та інших металів.[1]

А. Маргграф був прихильником флогістонної теорії.[1]

Твори[ред.ред. код]

Його праці, написані переважно французькою, були представлені Берлінській академії і були зібрані у двотомнику «Хімічні твори» (нім. Chymische Schriften), що вийшов друком у 1761 і 1767 роках.[1]

Література[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. а б в г д е Chisholm, Hugh, ed. (1911). «Marggraf, Andreas Sigismund». Encyclopædia Britannica (11th ed.). Cambridge University Press. (англ.)
  2. Engel, Michael. Marggraf, Andreas Sigismund. // Neue Deutsche Biographie. — Berlin: Duncker & Humblot, 1990. — Band 16. — S. 165–167.