Андреас Умланд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андреас Умланд
Andreas Umland
Umland Andreas.jpg
Андреас Умланд на Міжнародній конференції «Система регіональної безпеки у Cхідній Європі. Місце і формати залучення України».
Київ. 14 листопада 2017
Народився 1967(1967)
Єна, НДР
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Flag of East Germany.svg НДР
Місце проживання Київ, Україна
Діяльність політолог, історик Східної Європи, історик, перекладач
Alma mater Лейпцизький університет
Науковий ступінь докторський ступінь[d] (1998) і доктор філософії (2007)
Володіє мовами німецька[1]
Заклад Національний університет «Києво-Могилянська академія», Hoover Institution[d], Фонд ім. Роберта Боша[d] і Catholic University of Eichstätt-Ingolstadt[d]
Відомий завдяки: політологія, публіцистика

Андреас Умланд (нім. Andreas Umland; нар. 1967, Єна, НДР) — німецький політолог. Фахівець з питань російського ультранаціоналізму та авторитаризму (в тому числі генези путінізму), європейського неофашизму, порівняльної демократизації, пострадянської вищої гуманітарної освіти та суспільствознавства. Засновник і головний редактор книжкової серії «Радянські і пострадянські політика та суспільство» — «Soviet and Post-Soviet Politics and Society» німецького наукового видавництва ibidem-Verlag, Штутгарт/Ганновер (120 томів з 2004 по 2012 рр.).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1967 році в місті Єна, Тюрингія, НДР. Вивчав російську мову, новітню історію і політологію в Лейпцігському університеті (Державний сертифікат перекладача Staatl. Gepr. Übersetzer), Вільному університеті Берліна (Інститут ім. Отто Зура OSI, Диплом політолога Dipl.-Pol.), Оксфордському університеті (Коледж Св. Хреста, магістр російських і східноєвропейських студій M.Phil.) і Стенфордському університеті (магістр політичних наук AM) як стипендіат Фонду ім. Фрідріха Еберта, Німецької служби академічних обмінів (DAAD) та Програми європейського відродження Навчального фонду німецького народу (ERP- Stipendienprogramm der Studienstiftung des deutschen Volkes).

У 1999 р. отримав ступінь доктора філософії (Dr.phil.) в області історичних наук у Вільному університеті Берліна (Інститут ім. Фрідріха Майнеке FMI), захистивши дисертацію на тему зльоту Володимира Жириновського в російській політиці. У 2008 р. отримав ступінь доктора філософії (Ph.D.) в галузі політичних наук Кембріджського університету (Коледж Св. Трійці), захистивши дисертацію про пострадянське російське «негромадянське суспільство».

У 1997—1999 рр. стипендіат НАТО в Гуверовському інституті війни, революції і миру Стенфордського університету, США. У 1999—2001 рр. лектор Фонду ім. Роберта Боша у Департаменті міжнародних відносин Уральського державного університету, м. Єкатеринбург, Росія, і в 2002—2003 рр. — на кафедрі політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», Україна. У 2001—2002 рр. стипендіат Фонду ім. Фріца Тіссена в Центрі міжнародних відносин ім. Везерхеда, стажист Центру російсько-євразійських досліджень ім. Девіса при Гарвардському університеті, США. З січня по грудень 2004 р. доцент магістерської програми з російських і східноєвропейських студій Оксфордського університету (Коледж Св. Антонія), Велика Британія. У 2005—2008 рр. лектор Німецької служби академічних обмінів DAAD та доцент німецьких студій в Інституті міжнародних відносин (ІМВ/КІМВ) та Інституті філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Україна. У 2008—2010 рр. науковий співробітник (Akademischer Rat) кафедри центрально- та східноєвропейської новітньої історії Католицького університету м. Айхштетт, ФРН. В Росії викладав в Уральскому федеральному університеті і Уральській державніцй юридичній академії.

Наразі — експерт Інституту євро-атлантичного співробітництва (Київ)..

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Автор понад 180 наукових і публіцистичних статей про сьогоднішні правоекстремістські тенденції і політичні перетворення у Східній Європі. З 2010 р. лектор Німецької служби академічних обмінів (DAAD), доцент магістерської програми з німецьких та європейських студій кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», Україна. Регулярно публікується у виданнях «Open Democracy» (Лондон), «Foreign Policy Journal» (Вашингтон), «Українська правда» (Київ), «Дзеркало тижня» (Київ), «Ukraine- Analysen» (Бремен), «Ukraine-Nachrichten» (Дрезден). Член Інституту досліджень Центральної та Східної Європи Католицького університету м. Айхштетт з 2008-го. Засновник Київського політичного дискусійного клубу Німецької служби академічних обмінів (DAAD). Член Міжнародного дискусійного клубу «Валдай» з 2010 р. Член Науково-експертної ради Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції з 2013 р[2].

Редакційна та видавнича діяльність[ред. | ред. код]

Співвидавець піврічних журналів «Forum für osteuropäische Ideen — und Zeitgeschichte» і «Форум новітньої східноєвропейської історії та культури», двотижневого англомовного електронного дайджесту «The Russian Nationalism Bulletin» («Бюлетень російського націонализму»).

Засновник і адміністратор веб-архіву «Російський націоналізм», електронного Amazon-гіда «Teach at a university in the former Soviet bloc» і Facebook-групи «Post-Soviet Higher Education in the Social Sciences and Humanities».

Член редакційних колегій книжкової серії «Explorations of the Far Right» (видавництво «Ібідем», Штутгарт/Ганновер), журналів «Fascism: Journal of Comparative Fascist Studies» (видавництво Брілль, Лейден, і NIOD, Амстердам), «CEU Political Science Journal» (Центрально-Європейський університет, Будапешт) і «Ідеологія та політика» (Фонд якісної політики, Київ).

Спроба заборони в'їзд до України[ред. | ред. код]

9 грудня 2013 тодішній народний депутат від Партії регіонів Олег Царьов направив у Службу безпеки України і Міністерство закордонних справ запит про оголошення ряду іноземних громадян, в тому числі і Андреаса Умланда, персонами нон грата[3]. Оскільки вони, на думку Царьова, можуть мати відношення до протестних виступів в Києві.[4]

Колективні заяви[ред. | ред. код]

Заява експертів з українського націоналізму

В лютому 2014 року Андреас Умланд був ініціатором та автором тексту відкритого листа експертів з українського націоналізму, в якій був заклик до західних коментаторів не наголошувати на участі ультраправих у Майдані, оскільки це може бути використано російською пропагандою[5].

Заява ста експертів зі Східної Європи

Андреас Умланд був ініціатором та автором тексту[6] відкритого листа більше ста німецькомовних експертів по Східній Європі від 11 грудня 2014[7], в якому дана відповідь авторам поширеного 5 грудня цього ж року відкритого листа 60-ти німецьких, головним чином колишніх політиків, які з про-російських позицій закликали «не допустити нової великомасштабної війни в Європі»[8]. У створеній Умландом спільній заяві ста екпертів та науковців, яку названо «Захищати мир, а не заохочувати експансію» чітко наголошується, що в українському конфлікті Росія однозначно виступає як агресор.

Підтримка України[ред. | ред. код]

У червні 2018 підтримав відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[9]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]