Андреа Россі
| Андреа Россі | |
|---|---|
| Andrea Rossi | |
 | |
| Народився |
3 червня 1950 (73 роки) Мілан, Італія |
| Громадянство |
 Італія |
| Національність | італієць |
| Місце проживання | Мілан, Італія |
| Діяльність | підприємець |
| Відомий завдяки | Petroldragon, Energy Catalyzer |
| Alma mater | Міланський університет, 1973 |
| Знання мов | італійська |
Андреа Россі (італ. Andrea Rossi; нар.3 червня 1950, Мілан, Італія) — італійський підприємець,[1] відомий своїми псевдонауковими винаходами, останній і найвідоміший з-поміж яких — Energy Catalyzer (E-Cat): пристрій, який виробляє теплову енергію, реалізовуючи сумнівну наукову гіпотезу холодного ядерного синтезу.
Також Россі стверджує, що він винайшов процес перетворення органічних відходів у нафту в 1978 році, після чого заснував компанію Petroldragon. В 1990-х роках після розпуску компанії, він був арештований та ув'язнений на 6 місяців за екологічні злочини та ухилення від сплати податків. Врешті-решт був виправданий.[2]
Біографія[ред. | ред. код]
Андреа Россі навчався на філософському факультеті Міланського університету, темою дипломної роботи було дослідження зв'язку Ейнштейнівської теорії відносності та феноменології Гуссерля.
Бізнес-проекти[ред. | ред. код]
Petroldragon[ред. | ред. код]
В 1974 році Россі запатентував специфічну систему спалювання, а 1978 року була опублікована його стаття «Спалення відходів та очищення річок» в міланському журналі Tecniche Nuove. Згодом він заснував компанію Petroldragon для переробки сміття в нафту, яка була розформована в 1990-х роках на фоні звинувачень в скиданні токсичних відходів, а також в униканні сплати податків. Майно компанії та самого Россі було арештовано, його самого ув'язнено. Після звільнення, Россі емігрував до США та заснував компанію Leonardo Technology Incorporated. Більш, ніж через 10 років після ув'язнення, Россі був виправданий. Уряд провінції Ломбардія витратив понад 40 млн євро щоб позбутися 70 тисяч тонн токсичних відходів Petroldragon, які зберігалися в регіоні.[2][3]
Електроенергія з теплових відходів[ред. | ред. код]
В США Россі заснував консалтингову компанію Leonardo Technologies, Inc. Він отримав оборонний контракт оцінити потенціал виробництва електроенергії з теплових відходів, використовуючи термоелектричні генератори. Схожі пристрої зазвичай використовують для охолодження через низьку ефективність електрогенерації лише в кілька відсотків. Россі запропонував свої пристрої, ККД яких досягатиме 20%, виробництво яких здійснювалося б в Італії. Россі надіслав 27 термоелектричних пристроїв для оцінки в Центр інженерних досліджень та розвитку. З них 19 не виробляли електроенергію взагалі, решта виробляла по 1 Ватту кожен, тоді як очікувана потужність була 800–1000 Ватт.[4]
Каталізатор енергії Россі[ред. | ред. код]
В січні 2011 року Россі та італійський фізик Серджіо Фокарді заявили, що їм вдалося створити пристрій, здатний проводити реакції холодного ядерного синтезу — Energy Catalyzer. Пізніше Россі сказав, що пристрій використовує не реакції холодного синтезу, а ядерні реакції, спричинені слабкою взаємодією.[5] Россі та Фокарді стверджують, що пристрій працює за допомогою проникнення нагрітих атомів водню до нікелю, який в результаті трансмутує в мідь, а в процесі реакції виробляється тепло.[6]
В Італії на пристрій було видано патент, після формальної перевірки, а не технічної експертизи. Принцип роботи описується як «процес та устаткування для досягнення екзотермічних реакцій, зокрема з нікелю та водню».[7] Заявка на міжнародний патент була відхилена через те, що «порушувала всі загальноприйняті фізичні закони та перевірені наукові теорії», для подальшого розгляду рекомендується привести або верифіковувані експериментальні докази, або міцну теоретичну базу, засновану на сучасних наукових теоріях.[8]
Переважна більшість науковців скептично ставляться до претензій Россі на знаковий винахід, тим паче, що він не дозволяє провести незалежний експеримент для підтвердження реальності заявленого процесу. Американський фізик та популяризатор науки Етан Зігель (англ. Ethan Siegel) назвав Россі шарлатаном, а пристрій відвертим шахрайством.[9]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.theregister.co.uk/2013/05/22/e_cat_test_claims_success_yet_again/ [Архівовано 7 червня 2013 у Wayback Machine.] Richard Chirgwin, The Register: «Italian entrepreneur Andrea Rossi»(англ.)
- ↑ а б Riciclaggio rifiuti tossici Assolto Andrea Rossi. Archiviostorico.corriere.it. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 12 листопада 2011.(англ.)
- ↑ Hambling, David. Cold fusion rears its head as 'E-Cat' research promises to change the world (Wired UK). Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 29 жовтня 2011.(англ.)
- ↑ John Huston, Chris Wyatt, Chris Nichols, Michael J. Binder, and Franklin H. Holcomb (September 2004). Application of Thermoelectric Devices to Fuel Cell Power Generation: Demonstration and Evaluation. Construction Engineering Research Laboratory in Champaign, Illinois, part of Engineer Research and Development Center (ERDC). Архів оригіналу за 18 квітня 2012. Процитовано 28 травня 2013. (online pdf [Архівовано 9 травня 2012 у Wayback Machine.][1] [Архівовано 9 травня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Issue #36: Energy Catalyzer: It Works and It's Not Fusion. New Energy Times. 31 січня 2011. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 12 листопада 2011.(англ.)
- ↑ S. Focardi; A. Rossi (22 березня 2010). A new energy source from nuclear fusion (PDF). Ny Teknik. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2012. Процитовано 28 травня 2013.(англ.)
- ↑ Lewan, Mats. «Patent granted for the energy catalyzer» [Архівовано 24 квітня 2013 у Wayback Machine.]. Ny Teknik, 9 May 2011. Retrieved on 10 July 2011.(англ.)
- ↑ Lisa Zyga (20 січня 2011), Italian Scientists claim to have demonstrated cold fusion, Physorg.com, архів оригіналу за 28 серпня 2012, процитовано 28 травня 2013(англ.)
- ↑ The E-Cat is back, and people are still falling for it! [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.](англ.)