Андреа дель Сарто

Андреа дель Сарто
Andrea del Sarto
	Автопортрет
При народженні	Andrea d'Agnolo di Francesco di Luca di Paolo del Migliore
Народження	16 липня 1486; Флоренція, Флорентійська республіка (нині Італія)
Смерть	29 вересня 1530 (44 роки)
	Флоренція, Флорентійська республіка (нині Італія); (чума)
Поховання	Сантіссіма-Аннунціата (Флоренція)d :
Країна	Флорентійська республіка
Жанр	живопис
Навчання	П'єро ді Козімо
Діяльність	художник, рисувальник
Напрямок	живопис
Роки творчості	1501 — 1530–1530
Вплив	Леонардо да Вінчі, Фра Бартоломео, Мікеланджело
Вчитель	П'єро ді Козімо і Raffaellino del Garbod
Відомі учні	Якопо Понтормо
Твори	«Мадонна з гарпіями» (1517)
У шлюбі з	Lucrezia del Feded
	Андреа дель Сарто у Вікісховищі

Андре́а Дель Са́рто (Вануччі Франческо) (16 липня 1486(14860716), Флоренція, Флорентійська республіка — 29 вересня 1530, Флоренція, Флорентійська республіка) — італійський художник епохи Відродження, представник флорентійської школи Високого Відродження, один з портретистів свого часу. Ним створені монументальні, величні вівтарні картини («Мадонна з гарпіями», 1517), фрескові цикли у флорентійських монастирях.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у місті Флоренція. Навчався у художника П'єро ді Козімо. Але значно більший вплив на становлення художньої манери Андреа дель Сарто мали твори Леонардо да Вінчі, Фра Бартоломео, Мікеланджело. На запрошення короля Франції Франциска I у 1518—1519 рр. працював у Парижі.

Помер на 45 році життя у Флоренції.

Творчість[ред. | ред. код]

Палітра Андреа дель Сарто відрізнялась соковитістю і приємними кольоровими переходами. В релігійних образах є надзвичайна орієнтація на уславлені і занадто ідеалізовані типи мадон, жінок-святих, маленького Христа та Івана Хрестителя. Вивчення композиції Мікеланджело в тондо «Свята Родина» кепсько вплинуло на картини дель Сарто, бо персонажі дель Сарто втратили героїчний характер, а картини свідчать про втрату індивідуальності художником. Сарто став одним з малосамостійних послідовників Мікеланджело та народження маньєристів Флоренції. Фреска дель Сарто «Таємна вечеря» свідчить про добре вивчення подібної композиції Леонардо в Мілані, але втратила драматизм і психологічну напруженість персонажів Леонардо.

Самостійнішим він залишився у своїх портретах, де пропадала орієнтація на чужі зразки і авторитети.