Андрейцев Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Іванович Андрейцев
Andreycev Volodymyr.JPG
Народився 1 червня 1947(1947-06-01) (70 років)
село Велика Слобідка
Місце проживання Київ
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Alma mater Київський університет
Галузь наукових інтересів трудове, земельне й екологічне право
Заклад Київський університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор юридичних наук
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений юрист України

Володи́мир Іва́нович Андре́йцев (* 1 червня 1947, село Велика Слобідка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області) — український правознавець, фахівець у галузі трудового, земельного та екологічного права. Доктор юридичних наук (1992), професор (1994). Академік Академії правових наук України (2000).

Біографія[ред.ред. код]

У 9—11 класах навчався в Кам'янці-Подільському в середній школі № 5. 1965 року, здобувши середню освіту, за комсомольською путівкою поїхав працювати на Херсонський суднобудівний завод. 1966 року Адрейцева призвали в армію. Служив у ракетних військах.

У 1974–1979 роках навчався на юридичному факультеті Київського університету (спеціальність — правознавство). Закінчивши університет, у ньому ж і працював:

  • асистент (у 1979–1984 роках), доцент, старший науковий співробітник (у 1985–1992 роках),
  • від 1993 року — професор,
  • від 1996 року — завідувач кафедри трудового, земельного та екологічного права,
  • у 1997–2007 роках — декан юридичного факультету.

1984 року захистив кандидатську дисертацію «Правові питання екологічної експертизи проектів». 1992 року захистив докторську дисертацію «Теоретичні проблеми правового забезпечення ефективності екологічної експертизи».

З ініціативи Андрейцева впроваджені та читаються на юридичному факультеті Київського університету курси «Звичаєве право», «Історія візантійського права», «Розвиток правничої думки в Київському університеті», «Канонічне право».

Ініціатор створення Центру досліджень проблем прав людини на юридичному факультеті, науковий керівник основної наукової теми Центру. Засновник і керівник нової школи з проблем земельного, екологічного права та права екологічної безпеки Київського національного університету імені Тараса Шевченка. За участю Андрейцева розроблено понад 50 законопроектів, за розробку яких Указом Президента йому надано почесне звання «Заслужений юрист України» (1992).

Організатор і учасник низки наукових конференцій, круглих столів, семінарів, симпозіумів тощо.

Член Вищої ради юстиції України. Призначено 23 жовтня 2003 року з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів і наукових установ. Присягу члена ВРЮ склав на пленарному засіданні Верховної Ради України 5 березня 2004 року.

Поет.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Напрямки наукової діяльності:

Під керівництвом Андрейцева захищено одну докторську та чотири кандидатські дисертації.

  • Голова експертної ради ВАКу з юридичних та політичних наук.
  • Заступник голови фахової ради з права Міністерства освіти і науки України.
  • Заступник голови комісії з права Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України.
  • Член Координаційної ради з питань судово-правової реформи при Президентові України.
  • Член Консультативної ради з питань державного будівництва і правової політики Верховної Ради України.
  • Заступник Голови спеціалізованої Ради із захисту докторських дисертацій.
  • Член Науково-консультативної ради Верховного Суду України.
  • Член Науково-технічної ради Міністерства екобезпеки України.
  • Член редакційної колегії журналів «Право України», «Вісник Прокуратури», «Вісник Академії наук вищої школи України», «Університетські наукові записки» .
  • Головний редактор видання «Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки».
  • Заступник головного редактора з наукових питань «Вісника Вищого Арбітражного Суду України».

Праці[ред.ред. код]

  • Правове забезпечення раціонального природокористування підприємств та об'єднань АПК. — К., 1989.
  • Правове забезпечення екологічної експертизи проектів. — К., 1990.
  • Екологічна експертиза: право і практика. — К., 1992 (у співавторстві).
  • Політика, інновації, приватизація, екологічна безпека, право. (Проблеми оптимізації та екологізації законодавства України). — К., 1996.
  • Екологічне право. Курс лекцій в схемах. Загальна частина. — К., 1996.
  • Екологічне і земельне право України. Практикум для студентів юридичних вузів і факультетів. — К., 1998.
  • Екологічне законодавство України. Законодавчі акти. Частина І. Полтава. 1997 (у співавторстві).
  • Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У двох книгах. — К., 1997, 1998 (у співавторстві).
  • Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні. Навчально-практичний посібник. — К., 1999.
  • Микола Іванішев. Видатні постаті Київського університету (монографія). — К., 1999 (у співавторстві).
  • Правнича освіта в Україні: проблеми теорії і практики (у співавторстві з В. В. Андрейцевим).

Лауреат конкурсів на щорічне видання за номінацією «Підручники і навчальні посібники», організованих Спілкою юристів України:

  • Перша премія за навчальний посібник «Екологічне і земельне право України» (Київ, 1998);
  • Друга премія за номінацією «Законодавчі акти» за двотомник «Екологія і закон: екологічне законодавство України» (Київ, 1997, 1998).

Відзнаки, нагороди[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]