Андрей Павел

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрей Павел
рум. Andrei Pavel
Громадянство  Румунія[1]
Місце проживання Борггольцгаузен, Німеччина → Аризона, США
Дата народження 27 січня 1974(1974-01-27)[1] (50 років)
Місце народження Констанца, Румунія[1]
Зріст 183 см
Вага 86 кг
Початок кар'єри 1995
Завершення кар'єри 2009
Робоча рука права
Бекхенд одноручний
Призові, USD 5 225 000

Одиночний розряд

Титулів 3
Найвища позиція 13 (25 жовтня 2004)

Парний розряд

Титулів 6
Найвища позиція 18 (13 квітня 2007)
Інші парні турніри
Завершив виступи

Андрей Павел (рум. Andrei Pavel; народився 27 січня 1974 року в Констанці, Румунія) — румунський тенісист і тренер. Переможець дев'яти турнірів ATP (три — в одиночному розряді); півфіналіст одного турніру Великого шолома в парному розряді (Roland Garros-2006); переможець одного юніорського турніру Великого шолома в одиночному розряді (Roland Garros-1992); півфіналіст одного юніорського турніру Великого шолома в одиночному розряді (Вімблдон-1992); півфіналіст одного юніорського турніру Великого шолома в парному розряді (Roland Garros-1992).

Загальна інформація[ред. | ред. код]

Андрей Павел народився 1974 року в румунському місті Констанца, проте вже в 16 років переїхав до Німеччини. Незважаючи на зміну країни проживання, в Кубку Девіса завжди грав за Румунію.

Павло одружений. Разом з дружиною Сімоною виховали троє дітей: доньки Кароліна і Єлена (нар.. 1999), а також син Маріус (нар.. 2002).

Румун у тенісі з восьми років; найкращий удар — бекхенд.

Після 19 років життя в Німеччині він переїхав до Аризони (США)[2] Андрей Павел проводить літо в Румунії[2].

Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

1991—1998

Павел з юних років виділявся на фоні своїх однолітків. У 17 років він непогано проявив себе на юніорському Roland Garros, дійшовши до чвертьфіналу одиночного турніру та півфіналу парного. Рік потому європейська серія турнірів для гравців такого віку складалася ще вдаліше: у Франції румун переміг, перегравши по ходу змагання Ніколя Ескюде та Марсело Ріоса, а через місяць на Вімблдоні дійшов до півфіналу, де поступився майбутньому чемпіону Давиду Шкоху.

Дебют Андрея в дорослому турі стався досить рано: вже в 1991 році він зіграв свій перший турнір серії «челленджер» (вдома — в Бухаресті), а в квітні наступного року і перше змагання основного туру (в Сеулі). У цей період, проте, він більшу частину часу проводить на змаганнях початкового рівня, періодично досягаючи досить тривалих переможних серій, намагаючись піднятися вище в рейтингу. У 1992 році він отримав шанс зіграти у кваліфікації до ґрунтових Олімпійських ігор у Барселоні і успішно подолав її, будучи на той момент лише гравцем п'ятої сотні одиночного заліку ATP.

Поступово набираючись досвіду Павел стає настільки конкурентоспроможний, що не просто грає на рівних з гравцями Top100, але і обіграє їх: перша подібна перемога здобута в липні 1994 року над британцем Марком Петчі, в матчі регіональної зони Кубка Девіса. Загальна стабільність, однак, приходить повільніше — лише влітку 1995 року він вперше вийшов у фінал «челленджера» (в Нідерландах), а в лютому наступного року вперше увійшов до Top200.

Уперше потрапив до кваліфікації дорослих турнірів Великого шолома в 1994 році, але пройти до основи вдалося лише з п'ятої спроби участі у відбіркових змаганнях (для одиночний турнірів) та другої (для парних): на US Open 1996 року. За жеребом йому в одиночному розряді випало зіграти з Марсело Ріосом, а в парі румунові і південноафриканцю Клінтону Феррейрі протистояли Алекс О'Брайен та Себастьян Ларо. Обидва матчі були програні, але у Ріоса Павло зміг виграти один сет.

Шлях до першої сотні минув швидше: нарощуючи стабільність результатів на «челленджерах», Андрій починає все вдаліше грати на турнірах основного туру, домігшись півфіналу у Ченнаї і Празі. Попутно видобуваються все більш статусні перемоги: у лютому 1997 року в матчі Кубка Девіса обіграв Яна Симеринка (тодішня 21-я ракетка світу), на індійському турнірі здобута перемога над Ріхардом Крайчеком (№ 6 рейтингу). Позбувшись від необхідності грати кваліфікацію на турнірі Великого шолома румун зміг вже на першому своєму змаганні серії на рівних боротися з лідерами: перегравши в першому колі Roland Garros все того ж О'Брайена він у другому вів 2-1 по сетах у Альберта Кости, але не зміг виграти матч. Через місяць ситуація повторилася на Вімблдоні, але в ролі Кости виступив Ріхард Крайчек.

Поступово румун став пристосовуватися до нового рівня конкуренції, у березні 1998 року надовго закріплюючись у першій сотні рейтингу. У квітні здобув перший титул на змаганнях основного туру: на призі в Токіо він, користуючись вдалою сіткою, дійшов до фіналу, де вирвав чемпіонський трофей у Байрона Блека. Слідом закріпив цей успіх півфіналами турнірів у США. Вийшовши на пік форми він кілька разів травмувався. На тлі падаючих результатів в одиночному розряді вдалося домогтися першого парного титулу на змаганнях основного туру: Павел разом з Габріелем Трифу стали першими румунами, що перемогли на турнірі в Бухаресті.

1999—2004

На початку 1999 року румунові вдалося повернутися до найкращій формі: після чвертьфіналу в Окленді він виходить до четвертого кола Australian Open, де відіграється з рахунку 0-2 по сетах у матчі проти Євгена Кафельникова, але все ж поступається; росіянин потім виграє турнір. Завдяки парі фіналів на турнірах базової категорії і чвертьфіналу на турнірі Masters у Штутгарті Андрей закінчує рік в Top50.

Через невеликі проблеми зі здоров'ям на початку 2000 років до кращих результатів Андрей Павел прийшов напочатку ґрунтового сезону: Павел вийшов до третього раунду в Римі (перегравши Седріка Пьоліна), потім пробивається до півфіналу в Гамбурзі (попутно обіграв Хуана Карлоса Ферреро) і завершує цей відрізок сезону титулом у Санкт-Пельтені. Подальший сезон пройшов на стабільному рівні, а підтвердження чвертьфіналу на змаганні Штутгарті наприкінці 2001 року (з перемогами над Андре Агассі та Патріком Рафтером) дозволило румунові закінчити сезон гравцем Top30.

Наступні кілька років Андрій стабільно входив до третьої десятки одиночного рейтингу, регулярно граючи у вирішальних стадіях всіх змагань регулярного туру. Влітку 2001 року він виграв свій єдиний у кар'єрі турнір серії Masters, перегравши у фіналі в Канаді все того ж Рафтера. На змаганнях «Великого шолома», його пораз переслідували невдачі: лише одного разу (на Roland Garros-2002) йому вдалося пробитися до чвертьфінальної стадії, де перегравши Томмі Гааса він поступився Алексу Корретхе.

У березні 2003 року він отримав пошкодження на турнірі в Маямі. Повернувшись восени, Андрей, на своєму другому турнірі досягає півфіналу, а на листопадовому Paris Masters і виходить до фіналу, перегравши серед інших Райнера Шуттлера і поступившись тільки Тіму Генману. Зігравши до кінця того року ще кілька «челленджерів» він закріплює свої позиції у Top100 і уникає необхідності грати відбір на Australian Open.

2004 року румун виходить на пік своєї кар'єри: на турнірах Великого шолома він єдиний раз за весь час виграє по матчу в основній сітці кожного змагання; на турнірах серії Masters у парі лосягає чвертьфіналів. Загальна стабільність результатів на менш статусних змаганнях дозволяє йому до кінця жовтня піднятися на тринадцяту сходинку одиночної класифікації.

2005—2009
Румунський тенісист Андрей Павел у 2007 році.

Утриматися на новому рівні румунові не вдалося — численні програші вже в перших матчах відкинули його на кінець першої сотні. Щоб не втратити ігрову практику Андрій все частіше заявляється в парні турніри: в 2005 році, разом з різними партнерами, він тричі доходить до фіналів змагань основного туру і вперше перемагає за сім років. На Australian Open Павел разом з Томашем Бердихом виходить до першого для себе чвертьфіналу турніру Великого шолома.

У 2006 році результати в одиночних змаганнях ще гірші: дванадцять разів програв у перших раундах і покинув Top100. В той же час, у парних виступах у 2006 році завоював три титули, а також вийшов до першого в кар'єрі півфіналу на турнірах Великого шолома: на Roland Garros Павел та Александр Васке поступилися лише братам Брайанам.

2007 року повертається до першої сотні рейтингу. Наприкінці липня Андрей в останнє у своїй кар'єрі дійшов до фіналу змагання основного туру асоціації, поступившись головний приз в Умазі Карлосу Мойє.

В той же час, у парному розряді до середини квітня піднявся на вісімнадцяту сходинку парної класифікації. Разом з Васке двічі дійшов до фіналу турнірів середнього рівня, а також кілька разів грав у чвертьфіналах призів серії Masters. Через проблеми зі здоров'ям (болі в спині) восени 2009 року на домашньому турнірі в Бухаресті, Павел завершує ігрову кар'єру.

Переключається на тренерську діяльність: разом із співвітчизником Горієм Текеу у травні 2009 року в Кіцбюелі доходить до фіналу турніру основної серії асоціації. Отримана тоді впевненість дозволить незабаром Текеу стати одним з найсильніших парних гравців світу, а Андрей і далі буде йому допомагати, але вже як тимчасовий тренер.

Збірна та національні турніри

Андрей Павел дебютував у національній команді в Кубку Девіса в 17 років, взявши участь у великій перемозі румунів у матчі за право залишитися в першій групі регіонального турніру проти ірландців. Павел зіграв два одиночних матчі і обидва виграв. З 1994 року Андрей стає одним з постійних гравців збірної, зігравши поспіль у шістнадцяти сезонах турніру. Провівши за цей час 62 гри в рамках 27 матчевих зустрічей, він здобув 40 перемог.

До моменту закінчення своєї останньої гри в турнірі він за більшістю статистичних показників входив до трійки найкращих гравців в історії збірної, поступаючись лише Іліє Настасе та Йону Цірьяку.

Румун брав участь у тенісних турнірах відразу чотирьох Олімпіад: у 1992 році він подолав для участі в одиночному турнірі додатковий відбірковий турнір, а в 1996, 2000 і 2004 роках грав відразу в основних змаганнях, причому і одиночного і парного турнірів. За всі чотири участі в подібних змаганнях він виграв лише два матчі: в кваліфікації одиночного турніру до Олімпійських ігор 1992 року в Барселоні.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Поступово завершуючи свою ігрову кар'єру, Андрей взимку 2009 року прийняв пропозицію національної федерації очолити румунську команду на Кубку Девіса; наступні три сезони він беззмінно працював на цій посаді, допомагаючи збірній Румунії балансувати на грані світової і регіональної груп турніру.

Восени 2010 року Павел почав працювати тренером сербської тенісистки Єлени Янкович. Деякий час його методи приносили відносні результати, але до липня наступного року, після кількох прикрих поразок, сторони припинили співпрацю.[3]

Навесні 2011 року румун домовився з австрійцем Аріфом Мухамедом про роботу з його донькою — Тамірою Пашек.[4] У червні 2012 року Таміра за підтримки Андрея виграла поспіль дев'ять матчів у Істборні та на Вімблдоні, попутно вигравши відразу три матчі у гравців Top10[5].

Рейтинг на кінець року[ред. | ред. код]

Рік Одиночний
рейтинг 		Парний
рейтинг
2009 600 95
2008 1 142
2007 75 22
2006 113 41
2005 80 42
2004 18 73
2003 69 801
2002 26 66
2001 28 262
2000 27 442
1999 41 113
1998 68 203
1997 118 277
1996 135 172
1995 214 194
1994 408 267
1993 311 529
1992 489 718
1991 548 372
1990 460

Виступи на турнірах[ред. | ред. код]

Фінали турнірів ATP в одиночному розряді (9)[ред. | ред. код]

Перемоги (3)[ред. | ред. код]

Титули
Турніри Великого Шолома (0)
Кубок Мастерс / Фінал ATP-тура (0)
ATP Masters 1000 (1+1)
ATP International Gold / ATP 500 (1)
ATP International / ATP 250 (1+5)
Титули за
покриттям		 Титули за місцем
проведення
матчів турніру
Хард (3+1) Зал (0)
Ґрунт (1+5)
Трава (0) Відкрите повітря (3+6)
Килим (0)
№ Дата Турнір Покриття Суперник у фіналі Рахунок
1. 19 квітня 1998 Токіо, Японія Хард Зімбабве Зімбабве Байрон Блек 6-3 6-4
2. 27 травня 2000 Санкт-Пьольтен, Австрія Ґрунт Австрія Ендрю Іліє 7-5 3-6 6-2
3. 5 серпня 2001 Монреаль, Канада Хард Австрія Патрик Рафтер 7-6(3) 2-6 6-3

Поразки (6)[ред. | ред. код]

№ Дата Турнір Покриття Суперник у фіналі Рахунок
1. 2 травня 1999 Мюнхен, Німеччина Ґрунт Аргентина Франко Скілларі 3-6 4-6
2. 20 червня 1999 Хертогенбос, Нідерланди Трава Австрія Патрик Рафтер 6-3 6-7(7) 4-6
3. 2 листопада 2003 Париж, Франція Хард(i) Велика Британія Тім Генмен 2-6 6-7(6) 6-7(2)
4. 1 травня 2005 Мюнхен, Німеччина Ґрунт Аргентина Давід Налбандян 4-6 1-6
5. 27 травня 2006 Пьорчах-ам-Вьортерзе, Австрія Ґрунт Росія Микола Давиденко 0-6 3-6
6. 29 липня 2007 Умаг, Хорватія Ґрунт Іспанія Карлос Моя 4-6 2-6

Фінали челленджерів і ф'ючерсів в одиночному розряді (13)[ред. | ред. код]

Перемоги (8)[ред. | ред. код]

Умовні позначення
Челленджери (4+5)
Ф'ючерси (4+6)
Титули по
покриттям		 Титули за місцем
проведення
матчів турніру
Хард (5+2) Зал (1)
Ґрунт (3+9)
Трава (0) Відкрите повітря (7+11)
Килим (0)
№ Дата Турнір Покриття Суперник у фіналі Рахунок
1. 11 жовтня 1992 Гонолулу, США Хард Німеччина Холгер Шпекер 6-2 6-2
2. 2 травня 1993 Літл-Рок, США Хард США Кейт Еванс 6-3 7-6
3. 17 жовтня 1993 Мехіко, Мексика Хард США Андре Джанасік 6-1 6-4
4. 4 червня 1995 Ліппштадт, Німеччина Ґрунт Німеччина Арнд Каспарі 6-3 4-6 7-5
5. 7 липня 1996 Монтобан, Франція Ґрунт Франція Стефан Уе 6-4 6-3
6. 4 липня 1999 Венеція, Італія Ґрунт Чехія Слава Доседел 6-2 6-0
7. 21 листопада 2004 Дніпропетровськ, Україна Хард(i) Словаччина Кароль Кучера Без игры
8. 5 грудня 2004 Маврикій, Маврикій Хард Південна Корея Лі Хьон Тхек 6-3 6-1

Поразки (5)[ред. | ред. код]

№ Дата Турнір Покриття Суперник у фіналі Рахунок
1. 30 серпня 1991 Відень, Австрія Хард СРСР Андрей Мернов 5-7 6-4 4-6
2. 23 липня 1995 Схевенінген, Нідерланди Ґрунт Іспанія Хорді Арресе 3-6 7-6 4-6[6]
3. 11 травня 1997 Любляна, Словенія Ґрунт Нова Зеландія Бретт Стівен 6-7 2-6
4. 8 марта 1998 Магдебург, Німеччина Килим Німеччина Ларс Бургсмюллер 4-6 3-6
5. 6 травня 2007 Туніс, Туніс Ґрунт Італія Симоне Болелли 6-4 6-7(4) 2-6

Фінали турнірів ATP в парному розряді (11)[ред. | ред. код]

Перемоги (6)[ред. | ред. код]

№ Дата Турнір Покриття Партнер Суперники у фіналі Рахунок
1. 20 вересня 1998 Бухарест, Румунія Ґрунт [[Файл:Шаблон:Прапор Румуніяунія|20x13px|Румуніяунія]] Габріель Трифу [[Файл:Шаблон:Прапор Румуніяунія|20x13px|Румуніяунія]] Джордже Косак
[[Файл:Шаблон:Прапор Румуніяунія|20x13px|Румуніяунія]] Діну Пескаріу 		7-6(2) 7-6(4)
2. 31 липня 2005 Кіцбюель, Австрія Ґрунт Чехія Леош Фрідль Бельгія Кристоф Рохус
Бельгія Олівьє Рохус 		6-2 6-7(5) 6-0
3. 15 січня 2006 Окленд, Нова Зеландія Хард Нідерланди Рогір Вассен Швеція Сімон Аспелін
Нова Зеландія Тодд Перрі 		6-3 5-7 [10-4]
4. 7 травня 2006 Мюнхен, Німеччина Ґрунт Німеччина Александр Васке Австрія Александр Пейя
Німеччина Бьорн Фау 		6-4 6-2
5. 16 липня 2006 Гштад, Швейцарія Ґрунт Чехія Їржі Новак Швейцарія Марко Кьюдінеллі
Швейцарія Жан-Клод Шеррер 		6-3 6-1
6. 29 квітня 2007 Барселона, Іспанія Ґрунт Німеччина Александр Васке Іспанія Рафаель Надаль
Іспанія Бартоломе Сальва-Відаль 		6-3 7-6(1)

Поразки (5)[ред. | ред. код]

№ Дата Турнір Покриття Партнер Суперники у фіналі Рахунок
1. 14 лютого 1999 Санкт-Петербург, Росія Килим Нідерланди Менно Остінг США Джефф Таранго
Чехія Даніель Вацек 		6-3 3-6 5-7
2. 10 січня 2005 Доха, Катар Хард Росія Михайло Южний Іспанія Альберт Коста
Іспанія Рафаель Надаль 		3-6 6-4 3-6
3. 18 вересня 2005 Бухарест, Румунія Ґрунт [[Файл:Шаблон:Прапор Румуніяунія|20x13px|Румуніяунія]] Віктор Ханеску Аргентина Хосе Акасусо
Аргентина Себастьян Прієто 		3-6 6-4 3-6
4. 25 лютого 2007 Роттердам, Нідерланди Хард(i) Німеччина Александр Васке Чехія Мартин Дамм
Індія Леандер Паес 		3-6 7-6(5) (7-10)
5. 23 травня 2009 Кітцбюель, Австрія Ґрунт Румунія Горія Текеу Бразилія Марсело Мело
Бразилія Андре Са 		7-6(9) 2-6 (7-10)

Фінали челленджерів і ф'ючерсів в парному розряді (18)[ред. | ред. код]

Перемоги (11)[ред. | ред. код]

№ Дата Турнір Покриття Партнер Суперники у фіналі Рахунок
1. 29 вересня 1991 Бухарест, Румунія Ґрунт Румунія Адріан Марку Словаччина Браніслав Галік
Німеччина Роберт Крауз 		6-3 6-4
2. 6 жовтня 1991 Бухарест, Румунія Ґрунт Румунія Адріан Марку Німеччина Хендрик Дрекманн
Німеччина Маркус Нацке 		6-2 6-2
3. 13 жовтня 1991 Бухарест, Румунія Ґрунт Румунія Адріан Марку Румунія Мануель Ніколае
Румунія Чипріан Петре Рорумб 		3-6 6-3 7-5
4. 20 жовтня 1991 Бухарест, Румунія Ґрунт Румунія Адріан Марку Румунія Мануель Ніколае
Румунія Чипріан Петре Рорумб 		6-4 7-6
5. 3 квітня 1994 Куала-Лумпур, Малайзія Хард Нідерланди Денніс ван Схеппінген США Скотт Халсе
Малайзія Адам Малік 		7-6 6-4
6. 31 липня 1994 Прага, Чехія Ґрунт Румунія Александру Радулеску Ізраїль Еяль Ран
Нова Зеландія Гленн Вілсон 		6-4 6-2
7. 2 квітня 1995 Таллахассі, США Ґрунт Велика Британія Ендрю Річардсон США Девін Боуен
США Том Орвальд 		7-6 5-7 7-5
8. 23 липня 1995 Схевенінген, Нідерланди Ґрунт [[Файл:Шаблон:Прапор ИЗР|20x13px|ИЗР]] Еяль Ран Іспанія Еміліо Бенфеле-Альварес
Іспанія Хосе Імас-Руїс 		6-4 6-4
9. 10 вересня 1995 Простєєв, Чехія Ґрунт Нова Зеландія Гленн Вілсон США Джефф Беллолі
США Джек Вейте 		7-5 6-3
10. 19 вересня 1999 Брашов, Румунія Ґрунт Румунія Габріель Тріфу Румунія Георге Косак
Румунія Дину-Міхай Пескаріу 		6-2 6-2
11. 5 грудня 2004 Маврикій, Маврикій Хард Румунія Габріель Тріфу ПАР Джефф Кутзе
ПАР Рик де Вуст 		6-3 6-4

Поразки (7)[ред. | ред. код]

№ Дата Турнір Покриття Партнер Суперники у фіналі Рахунок
1. 11 серпня 1991 Відень, Австрія Ґрунт Португалія Емануель Коуту Австрія Геральд Мандль
[[Файл:Шаблон:Прапор АВТ|20x13px|АВТ]] Райнхард Вавра 		3-6 2-6
2. 18 серпня 1991 Відень, Австрія Ґрунт Португалія Емануель Коуту Канада Роберт Янецек
Канада Себастьєн Леблан 		6-1 2-6 4-6
3. 16 квітня 1995 Таллахассі, США Ґрунт Велика Британія Ендрю Річардсон США Дэвид Блейр
США Майк Чінчьоло 		5-7 1-6
4. 16 червня 1996 Загреб, Хорватія Ґрунт ПАР Клінтон Феррейра США Дональд Джонсон
США Джек Вейте 		6-3 1-6 0-6
5. 7 липня 1996 Монтобан, Франція Ґрунт ПАР Клінтон Феррейра Франція Жіль Басті
Кот-д'Івуар Клод Н'Горан 		4-6 6-1 6-7
6. 24 листопада 1996 Маврикій, Маврикій Трава Нідерланди Сандер Грун Німеччина Патрик Баур
Нідерланди Йост Виннинк 		1-0 — отказ
7. 21 листопада 2004 Дніпропетровськ, Україна Хард Румунія Габріель Тріфу Словаччина Кароль Бек
Чехія Ярослав Левінськи 		7-6(4) 6-7(4) 6-7(2)

Історія виступів на турнірах[ред. | ред. код]

Турнір 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 Підсумок В/П за
кар'єру
Турніри Великого Шолома
Australian Open - - - - К 1Р - 4Р - 2Р 3Р 1Р 4Р 2Р 2Р К 1Р 1Р 0 / 12 10-12
Roland Garros - - - - - 2Р - 1Р 1Р 1Р 1/4 - 2Р 1Р 1Р К - 1Р 0 / 10 7-10
Уимблдон - - К - К 2Р 1Р 1Р 3Р 1Р 3Р - 2Р 2Р 2Р 2Р - 1Р 0 / 13 7-13
US Open - - К - 1Р 1Р 1Р 1Р 4Р 2Р 1Р - 4Р 1Р 1Р 2Р - 1Р 0 / 13 10-13
Олімпійські ігри
Літня олімпіада 1Р Не проводился 1Р Не проводился 1Р Не проводился 1Р Не проводился - НП 0 / 4 0-4
Серия ATP Masters 1000
Індіан-Веллс - - - - - - - К - 1Р 2Р 1Р 2Р 3Р 1Р К - - 0 / 8 3-8
Маямі - - - - - - - 3Р 3Р 4Р 1/4 2Р 1/4 1Р 1Р К - - 0 / 9 13-9
Монте-Карло - - - - - - - 2Р К 2Р 3Р - 3Р - - 1Р - - 0 / 6 7-6
Рим - - - - - - - - 3Р 1Р 2Р - 1/4 1Р - - - - 0 / 5 6-5
Ессен / Штутгарт / Мадрид - - - К К К 2Р 1/4 1/4 2Р 1Р К 3Р 1Р - 1Р - - 0 / 12 13-14
Монреаль / Торонто - - - - - - - - 2Р П 2Р - 1Р 2Р - - - - 1 / 5 9-4
Цинциннаті - - - - - - - 1Р 1Р 2Р 1Р - 1Р 1Р - К - - 0 / 7 2-7
Париж - - - 1Р - - К - 1Р 1Р 1Р Ф 3Р 1Р - - - - 0 / 8 7-8
Гамбург - - - - - - - - 1/2 1Р 2Р - 3Р 1Р - К - - 0 / 6 7-6
Статистика виступів
Зіграно турнірів 12 21 15 21 34 31 33 29 31 29 28 15 29 28 24 27 5 8 420
Проведено фіналів 0 0 0 0 0 0 1 2 1 1 0 1 0 1 1 1 0 0 9
Виграно турнірів 0 0 0 0 0 0 1 0 1 1 0 0 0 0 0 0 0 0 3

К — поразки у відбірному турнірі.

Турнір 1996 1998 1999 2000 2001 2002 2004 2005 2006 2007 2008 2009 Підсумок В/П за
кар'єру
Турніри Великого Шолома
Australian Open - - - - - - 1Р 1/4 1Р 3Р 2Р 3Р 0 / 6 8-6
Roland Garros - - - - - 2Р 2Р 1Р 1/2 3Р - 2Р 0 / 6 9-6
Вімблдон - - - - - 1Р 3Р 2Р - 3Р - 3Р 0 / 5 7-5
US Open 1Р - - - - 1Р 2Р 1Р - 2Р - 2Р 0 / 6 3-6
Олимпийские игры
Літня олімпіада 1Р НП 1Р НП 1Р Не проводился - НП 0 / 3 0-3
Серія ATP Masters 1000
Індіан-Веллс - - - - - - 1Р 1Р - 2Р - - 0 / 3 1-3
Маямі - - - - - - - - 1Р 1/4 - - 0 / 2 2-2
Монте-Карло - - - - - - - - - 1/4 - - 0 / 1 2-1
Рим - - - - - - - - - 1/4 - - 0 / 1 1-1
Штутгарт / Мадрид - К 1/4 1Р 1Р 2Р 1/4 - - 1/4 - - 0 / 7 6-7
Монреаль / Торонто - - - 1Р - 1Р - 2Р - - - - 0 / 3 1-3
Цинциннаті - - - - - 2Р 2Р 2Р - 1Р - - 0 / 4 3-4
Париж - - - - - 1/4 1Р - - - - - 0 / 2 2-2
Гамбург - - - - - 1/4 2Р 1Р - 1Р - - 0 / 4 2-3
Статистика виступів
Зіграно турнірів 24 11 18 13 8 18 5 20 17 19 2 2 147
Проведено фіналів 0 1 1 0 0 0 0 3 3 2 0 1 11
Виграно турнірів 0 1 0 0 0 0 0 1 3 1 0 0 6

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в ATP website
  2. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 10 травня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ Майерс, Кристофер. Kei Nishikori, Jelena Jankovic and Andy Murray appoint new coaches (англ.). bettor.com. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 30 березня 2013. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  4. ↑ Лупу, Валентин (24 апреля 2012). Эксклюзивное интервью Андрея Павла (рум.). treizecizero.ro. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 30 березня 2013. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  5. ↑ Interviu exclusiv Andrei Pavel "De la Indian Wells lucrez cu Tamira Paszek. Архів оригіналу за 19 липня 2012.
  6. ↑ Почав турнір з кваліфікації.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Спорт
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андрей_Павел&oldid=41709430