Михайло Андрелла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Андрелла Михайло)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Миха́йло Андре́лла (літературний псевдонім — Оросвигівський, від місця народження Росвигово, угор. Oroszvég[1]; *1637 — †1710) — громадський та церковний діяч, український письменник-полеміст з Закарпаття.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у селі Росвигово, нині передмістя Мукачева. Навчався у Відні, Братиславі, Трнаві, висвячений на греко-католицького священика. Володів латиною, грецькою, польською, угорською мовами. Добре знав історію Церкви, розумівся на причинах протестантського реформаційного руху в Європі. Повернувшись на батьківщину, вивчав твори Петра Могили, Захарії Копистенського, Іоаникія Ґалятовського. Мав «Біблію» Івана Федоровича 1581, на якій залишив кілька поміток. Книги з його автографами нині зберігаються в бібліотеках Ужгорода. 1669 рішуче розірвав із уніатством і став активним захисником та пропагандистом православ'я — «старожытной веры». Обійшов багато сіл Закарпаття, ведучи гостру полеміку з унійцями та єзуїтами, викриваючи їхню політику окатоличення русинів, за що жорстоко переслідувався і був ув'язнений в катівні Мукачівського замку.

У творах «Логос» (1691—92), «Оброна вєрному каждому человєку» (1699—1701) та інших виступав проти унії та Ватикану, національного і соціального гноблення. Своїм кредо «Ми восточницы есме спочатку» обґрунтовував етнічну належність закарпатських русинів до східних слов'ян. А тим, хто поспішив прийняти унію, докоряв: «Чому от Востока назад блудишь?» Висміював папу-«антихриста», панів-«златолюбців», за що зазнавав жорстоких переслідувань з боку єзуїтів. Андрелла продовжував традиції Івана Вишенського.

У творах Андрелли звучать і соціальні мотиви — він захисник закріпаченого селянства та найбіднішого духівництва, на яких свої і чужі гнобителі наклали «бремя тяжкое», і «ми же й чада наша духовна проданы есме в рабы и рабыня».

Помер в селі Іза, нині Хустський район Закарпатської області, де й похований.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Микитась В. Л. Видатний письменник-полеміст. «Література в школі», 1957, № 3;
  • Мельник В. Видатний закарпатський полеміст XVII століття. «Жовтень», 1957, № 5.
  • Микитась В. Л. Український письменник-полеміст Михайло Андрелла. — Ужгород, 1960
  • Грицай М. С. та ін. Давня українська література. — К., 1989.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Село Росвигово перейменовували п’ять разів // © Закарпатський інформаційно-діловий портал «Mukachevo.net» Субота, 04.02.2012 | 22:02 / у перекладі з угорської назва «Оросвийг» означає «Руський кінець»

Ресурси[ред. | ред. код]