Андрес Нарварте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Андрес Нарварте
Andres Narvarte
Андрес Нарварте
Прапор
в.о. Президента Венесуели
20 січня — 9 лютого 1835 року
Попередник: Хосе Антоніо Паес
Наступник: Хосе Марія Варгас
Прапор
6-й Президент Венесуели
24 квітня 1836 — 20 січня 1837 року
Попередник: Хосе Марія Варгас
Наступник: Хосе Марія Карреньйо
 
Освіта: Центральний університет Венесуели
Народження: 1781(1781)
Ла-Гуайра, Венесуела
Смерть: 31 березня 1853(1853-03-31)
Каракас, Венесуела
Віросповідання: католицтво
Автограф: Andrés Narvarte signature.jpg

Медіафайли у Вікісховищі?

Андрес Нарварте (ісп. Andres Narvarte; 1781 — 31 березня 1853) — фактичний президент Венесуели у 1835 та 1836–1837 роках.

Біографія[ред.ред. код]

Правник і політик, син Хоакіна Нарварте-і-Дескар'ї та Марії Хосефи Піментель-і-де ла Моти, народився в Ла-Гуайрі 1781 року. Займав пост віце-президента республіки та президента Венесуели (1835, 1836 і 1842). Здобув докторський ступінь з цивільного права в Університеті Каракаса (9 грудня 1804). 1810 року брав участь у русі за емансипацію в країні. З 1813 до 1814 року був губернатором провінції Трухільйо. Коли впала Друга республіка, він виїхав до Сент-Томаса. Дата його повернення на батьківщину не відома, проте в березні 1819 року він перебував у Хуан-Грієго, а 1822 став інтендантом Венесуели. 1830 року його було призначено представником Каракаса на Конституційному конгресі Венесуели.

1831 року він став ректором власного Alma Mater.

1832 року Нарварте зайняв пост міністра внутрішніх справ та юстиції. У 18331837 роках обіймав посаду віце-президента країни, а також виконував обов'язки президента Венесуели 1835 року. Коли в липні того ж року спалахнула Реформістська революція, Нарварте разом із президентом Хосе Марія Варгасом вирушили у вигнання до Сент-Томаса. Обидва повернулись на батьківщину за кілька місяців. 24 квітня 1836 року очолив першу магістратуру Венесуели, цього разу у зв'язку з відставкою Хосе Марії Варгаса.

Хосе Марія Карреньйо замінив Нарварте на цьому посту 20 січня 1837 року. 1842 року був призначений заступником голови уряду. У травні того ж року він знову очолив Республіку на час відсутності президента Хосе Антоніо Паеса. Проте за настільки короткий період Нарварте встиг видати дві важливі постанови: запровадження податку на виготовлення алкогольних напоїв, а також виділення 160,000 песо на розвиток транспортної інфраструктури.

1848 року Нарварте пішов з політики. Він помер у Каракасі 31 березня 1853 року.

Джерела[ред.ред. код]