Андреєв Анатолій Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Йосипович Андреєв
Народження 20 січня 1900(1900-01-20)
Російська імперія Ольвіополь Єлизаветградського повіту Херсонської губернії
Російська імперія
Смерть 3 серпня 1973(1973-08-03) (73 роки)
СРСР Ленінград, СРСР
Поховання Санкт-Петербург
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ піхота
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 19181949
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank general-lejtnant infobox.svg Генерал-лейтенант
Командування 43-й стрілецький корпус
Війни / битви Громадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова II ступеня Орден Суворова II ступеня Орден Кутузова II ступеня
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Анато́лій Йо́сипович Андре́єв (* 20 січня 1900, Ольвіополь, Херсонська губернія — † 3 серпня 1973, Ленінград) — радянський військовий діяч, генерал-лейтенант (1945).

Біографія[ред. | ред. код]

Анатолій Йосипович Андреєв народився 20 січня 1900 року в місті Ольвіополь Єлизаветградського повіту Херсонської губернії (тепер частина міста Первомайська Миколаївської області). Єврей.

В Червоній Армії з квітня 1918 року. У складі 1-го радянського Латиського стрілецького полку 45-ї стрілецької дивізії Південної групи військ 12-ї армії брав участь в обороні Одеси від військ генерала Денікіна А. І.. В умовах оточення відходив на північ і в вересні 1919 року під Житомиром, прорвавши кільце оточення, з'єднався з частинами Червоної Армії. Брав участь у звільненні Харкова від денікінців, переслідував їх правобережжям Дніпра. В подальшому брав участь у придушенні повстання Н. І. Махна.

В грудні 1923 року закінчив 6-ту Харківську піхотну школу і командував взводом 152-го стрілецького полку в 51-й Перекопській стрілецькій дивізії Українського військового округу.

В 1924 році навчався на 5-місячних Вищих повторних розвідувальних курсах Українського військового округу в Харкові, по закінченні повернувся в свій полк, командував ротою, був помічником командира батальйону.

В квітні 1931 року закінчив Тактико-стрілецькі курси удосконалення комскладу РСЧА «Выстрел» ім. Комінтерна і направлений командиром батальйону 75-го стрілецького полку 25-ї Чапаєвської стрілецької дивізії УВО.

З вересня 1932 року по травень 1933 року — помічник начальника 3-го відділення 4-го управління Штабу РСЧА.

В 1936 році закінчив Військову академію ім. М. В. Фрунзе і призначений начальником 1-ї частини штабу 24-ї Самаро-Ульянівської залізної дивізії УВО.

В лютому 1938 року призначений начальником штабу 46-ї стрілецької дивізії УВО, проте за 4 місяці був переведений в Закавказький військовий округ на посаду начальника штабу 47-її Грузинської гірськострілецької дивізії.

З лютого 1939 року командує 63-ю гірськострілецькою дивізією, а з жовтня — 20-ю гірськострілецькою дивізією Закавказького військового округу.

Постановою РНК СРСР від 4 червня 1940 року № 945 комбригу Андреєву А. Й. присвоєно військове звання генерал-майор.

У вересні 1940 року призначається заступником начальника штаба Закавказького ВО з тилу. З березня 1941 року — командир 136-ї стрілецької дивізії. З початком Німецько-радянської війни дивізія генерал-майора Андреєва брала участь в бойових діях на Південному фронті.

В січні 1942 року генерал-майор Андреєв А. Й. призначений командиром 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 59-ї армії Ленінградського фронту.

З травня 1943 року — заступник командуючого 2-ю ударною армією і, одночасно, виконуючий обов'язки командира 43-го стрілецького корпусу. З вересня 1943 року — командир 43-го стрілецького корпусу.

У складі різних армій Ленінградського фронту корпус брав участь в Кингисеппсько-Гдовській фронтовій наступальній операції, що була частиною Ленінградсько-Новгородської стратегічної наступальної операції.

На заключному етапі Великої Вітчизняної війни 43-й стрілецький корпус у складі 59-ї армії 1-го Українського фронту брав участь в Сандомирсько-Сілезькій наступальній операції, внаслідок якої було звільнено польські міста Бендзин, Домброва-Гурнича, Сосновець, Катовіце й інші.

В квітні 1945 року Андреєву А. Й. присвоєно військове звання генерал-лейтенант.

В травні 1945 року частини 43-го стрілецького корпуса брали участь в Празькій наступальній операції.

З травня 1945 по лютий 1946 року генерал-лейтенант Андреєв А. Й. — заступник командувача 7-ї гвардійської армії. З лютого по травень 1946 року — командир 31-го стрілецького корпуса.

З травня 1946 року — на викладацькій роботі. Спочатку був старшим викладачем Вищої військової академії імені К. Є. Ворошилова, а з жовтня 1947 року — заступник начальника Військової академії зв'язку. В 1949 році вийшов у відставку.

Помер 3 серпня 1973 року. Похований в Ленінграді.

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]