Андричев інститут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андричев інститут
Андрићев институт
Andricev-Institut.jpg

Будівля Андричева інституту
Засновано 28 червня 2013
Розташування Андричград Вишеград, Республіка Сербська, БіГ
Приналежність бюджетна установа
Адреса Трг. Николе Тесле бб, Андрићград Вишеград, 73240
(Nikola Tesla Square, Andrićgrad Višegrad)
Сайт andricevinstitut.org

Андричев інститут (серб. Андрићев институт, англ. the Andrić Institute) — елітний інститут суспільних наук, мистецтва і літератури, відкритий у місті Андричград Вишеград (Республіка Сербська, Боснія і Герцеговина) 28 червня 2013 року[1]. Отримав ім'я на честь легендарного югославського письменника Іво Андрича. Інститут функціонує як бюджетна установа на кошти Республіки Сербської та Сербії.

Директором інституту є режисер Емир Кустуриця. В комітет управління входять Олег Айрапетов, Светозар Раяк, Мирослав Перишич, Перо Симич, Іван Обрадович[2]. У складі інституту є власна бібліотека[sr].

Структура[ред. | ред. код]

Інститут був зареєстрований у Східному Сараево окружним судом 20 червня 2013 року[3]. У складі інституту діють:

  • Відділення історії
  • Відділення літератури
  • Відділення східознавства
  • Відділення кінематографа
  • Відділення засобів масової інформації

З 1 грудня 2014 року діє Міжнародний науковий комітет Відділення історії; спеціально була заснована програма заходів інституту, присвячених початку Першої світової війни. Науковий комітет визначає теми і зміст номерів щомісячного журналу «Историјске свеске». Всі випуски у електронній формі, доступні на сайті Андричева інституту[4]. Відділенням засобів масової інформації випускається журнал Іскра («Искра»)[5].

Нагороди[ред. | ред. код]

Інститут вручає з 2016 року премію імені Іво Андрича за кращий роман і сукупну літературну діяльність.

  • У 2016 році лауреатами премії стали Володимир Кецманович за роман «Усама» і Матія Бечкович за сукупну літературну діяльність і книгу «Три поеми»[6][7].
  • У 2017 році лауреатами премії стали Душан Ковачевич за сукупну літературну діяльність і драму «Гіпноз однієї любові», а також Захар Прилєпін за роман «Обитель» та збірку «Сім життів»[8][9][10].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Отворен Андрићев институт («РТС», 28. јун 2013) Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine., Приступљено 19. 8. 2015.
  2. Веб-сајт Андрићевог института. Архів оригіналу за 23 квітня 2018. Процитовано 22 квітня 2018. 
  3. Registrovan Andrićev institut u Andrićgradu Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.(серб.)
  4. Веб сајт Андрићевог института — публикације. Архів оригіналу за 23 квітня 2018. Процитовано 22 квітня 2018. 
  5. ИСКРА — Електронске новине Андрићевог института. Архів оригіналу за 9 травня 2022. Процитовано 24 травня 2022. 
  6. Кецмановић и Бећковић добитници награде Института Иво Андрић Архівовано 29 січня 2018 у Wayback Machine.(серб.)
  7. Бећковић: Надам се да би се и Андрић сагласио са одлуком жирија Архівовано 29 січня 2018 у Wayback Machine.(серб.)
  8. Прилепину и Ковачевићу уручена награда у Андрићграду Архівовано 22 січня 2019 у Wayback Machine.(серб.)
  9. «Андрић» за животно дело Ковачевићу и Прилепину Архівовано 29 січня 2018 у Wayback Machine.(серб.)
  10. Захар Прилепин получил премию имени Иво Андрича за роман «Обитель» и сборник «Семь жизней» Архівовано 23 квітня 2018 у Wayback Machine.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]