Андронік Ангел

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андронік Ангел
грец. Ἀνδρόνικος Δούκας Ἄγγελος
Народився бл. 1133
Константинополь
Помер 1182/1184
Акра
Підданство Візантійська імперія
Національність грек
Діяльність дипломат, військовослужбовець
Учасник Byzantine–Seljuq warsd
Конфесія православ'я
Рід Ангели
Батько Костянтин Ангел
Мати Феодора Комніна
Брати, сестри  • Maria Angelinad і Іоанн Дука Ангел
У шлюбі з Євфросинія Кастоманітісса
Діти 6 синів та 2 доньки

Андронік Дука Ангел (*Ἀνδρόνικος Δούκας Ἄγγελος, бл. 1133 — 1182/1184) — державний та військовий діяч, дипломат Візантійської імперії.

Біографія[ред. | ред. код]

Походив з впливового роду Ангелів. Третій син Костянтина Ангела, себастагипертата, та Феодори Комніни (доньки імператора Олексія I). Народився близько 1133 року в Константинополі. Близько 1150 року оженився на представниці знатного роду Кастамонітів. У 1166 році з братом Іоанном брав участь у засіданні синоду, де вирішувалися церковні суперечності. У 1173 році на посаді дуки Меласа і Меланоудіона брав участь у військовій кампанії проти сельджуків.

У 1176 році керував військовим підрозділом в авангарді під час військового походу імператора Мануїла I проти Румського султанату. Звитяжно бився, проте не виявив значних військових здібностей. Брав участь у битві при Міріокефалі, де візантійці зазнали нищівної поразки Але Андронік Ангел зумів врятуватися.

У 1177 році увійшов до складу посольства до Єрусалимського королівства, на меті якого було відновлення союзу між двома державами. Загалом воно було досить успішним. Основним завданням перед союзниками постала боротьба з мусульманськими володарями.

У 1179 році очолив військову кампанію у Фригії. Біля Харакса сельджуки спричинили паніку у таборі візантійців, внаслідок чого Андронік Ангел втік. Лише дії Манула Кантакузина зупинили загальну втечу. Після цього Ангела було відсторонено від будь-яких посад.

У 1180 році після сходження на трон Олексія II підтримав урядування регентші Марії Антіохійської. Завдяки цьому повернувся до війська. У 1182 році очолив армію проти повсталих на чолі з Андроніком Комніном. Втім ще до підходу основних сил внаслідок нездарності зазнав поразки у битві біля Никомедії та втік до Константинополя. Тут його було звинувачено у зраді. Побоюючись за життя, Андронік Ангел втік до Андроніка Комніна.

У 1183 році невдовзі після захоплення повної влади Андроніком Комніном почався конфлікт з візантійською знаттю, що була невдоволена діями нового імператора. Андронік Комніна спільно з Андроніком Контостефанон, мегадуксом (командувачем візантійського флоту) влаштували заколот. Втім його було розкрито, а більшість змовників покарано. Але Андронік Ангел з практично усіма синами (Костянтина було схоплено й засліплено за наказом Андроніка I) втік до Віфінії. Тут його сини Феодор та Михайло разом з Феодором Кантакузиним підняли повстання в Прусі, але зазнали поразки. Андронік Ангел не дочекався результату втік до Кілікії, а звідти — до Дамаску. Тут отримав прихисток у султана Салах ад-Діна. У 1184 році перебрався до акри, де невдовзі помер.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Євфросинія, донька Феодора Кастаномінта.

Діти:

  • Костянтин (1151—після 1199), себастократор
  • Олексій (1153—1211), візантійський імператор
  • Михайло (1154—після 1185), цезар
  • Ірина (1154), дружина Іоанна Кантакузина
  • Феодор (1155—після 1199), цезар
  • Ісаак (1156—1204), візантійський імператор
  • Феодора (1160—після 1187), дружина Конрада, маркграфа Монферратського

Джерела[ред. | ред. код]

  • Charles M. Brand: The Byzantines and Saladin 1185—1192, opponents to the Third Crusade. In: Speculum 37, 1962, ISSN 0038-7134, S. 167—181.
  • Brand, Charles M. (1968). Byzantium Confronts the West, 1180—1204. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press.
  • Κωνσταντίνος Βαρζός: Η Γενεαλογία των Κομνηνών (= Βυζαντινά Κείμενα και Μελέται. T. 20α, ZDB-ID 420491-8). Τόμος A'. Κέντρον Βυζαντινών Ερευνών — ΑΠΘ, Θεσσαλονίκη 1984, S. 656—662 Nr. 93.
  • Jean-Claude Cheynet: Pouvoir et contestations à Byzance (963—1210). Reimpression. Publications de la Sorbonne Centre de Recherches d'Histoire et de Civilisation Byzantines, Paris 1996, ISBN 2-85944-168-5, S. 112—113 Nr. 153, S. 114 Nr. 155.