Андронік Дука

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андронік Дука
Народився бл. 1048
Константинополь
Помер 14 жовтня 1077
Константинополь
·набряк
Країна Byzantine imperial flag, 14th century according to Pietro Vesconte.png Візантійська імперія
Національність грек
Діяльність офіцер
Посада протовестіарій
Військове звання генерал
Конфесія православ'я
Рід Дуки
Батько Іоанн Дука
Мати Ірина Пегонітісса
У шлюбі з Марія Болгарська
Діти 4 сини і 3 доньки

Андронік Дука (*Ανδρόνικος Δούκας, бл. 1048, Константинополь — 14 жовтня 1077, Константинополь) — державний та військовий діяч Візантійської імперії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Дук. Син Іоанна Дуки, цезаря (брата імператора Костянтина Х), та Ірини Пегонітісси, доньки аристократа Нікетаса Пегоніта. Дата народження невідома. Здобув класичну освіту. У 1060-ті роки обіймав посаду стратега феми Фракісій.

Зумів розпочати кар'єру за імператора Романа IV Діогена, отримавши посаду протовестіарія. У 1068 році на посаді проедра й архітега брав участь у поході до Північної Сирії, де було захоплено фортецю Ієраполь. 1071 року в новому поході імператора проти сельджуків очолив союзницькі та стратіотські загони. Брав участь у битві біля Манцикерту, в якій очолював резерв. Під вечір імператор наказав відступати, але через непорозуміння Андронік Дука пішов зразу до Манцикерта, не забезпечивши відхід Романа IV, в результаті останній потрапив у полон. Але Андронік оголосив того загиблим, в результаті чого призвів до паніки. В подальшому його звинувачували в загальній поразці візантійців. Того ж року призначено доместіком схол Сходу.

У 1072 році отримав посаду мега доместика (великого доместика) і разом з братом Костянтином за наказом імператора Михайла VII рушив переходити Романа Діогена, якого сельджуцький султан Алп-Арслан відпустив з полону. Зрештою Андронік Дука захопив колишнього імператора в Кілікії, доставивши того до Константинополя. Але він виступив проти осліплення Діогена.

У 1073 році стає пропроедром (одним з вищих сановників імперії). У 1074 році разом з батьком очолив війська проти бунтівних норманів на чолі із Русселем де Байлеулем, але зазнав поразки, пораненим потрапив у полон. Згодом здобув свободу й вимушений був лікуватися, але зрештою помер 1077 року від набряку.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Марія, донька Трояна Болгарського (сина Івана Владислава, царя Болгарії)

Діти:

  • Михайло (1061—до 1117), протостратор
  • Костянтин, себаст
  • Стефан, себаст
  • Іоанн (1064—до 1137)
  • Ірина (1066—1138), дружина імператора Олексія I Комніна
  • Анна, дружина Георгія Палеолога
  • Теодора, черниця

Джерела[ред. | ред. код]

  • Polemis, Demetrios I. (1968). The Doukai: A Contribution to Byzantine Prosopography. London: Athlone Press.
  • Jean-Claude Cheynet, " Manzikert: Un désastre militaire ? ", Byzantion, vol. 50,‎ 1980, p. 410—438.
  • Warren Treadgold, A History of Byzantine State and Society, Stanford University Press, 1997 (ISBN 0-8047-2630-2)
  • Cheynet J.-Cl. La place de Smyrne dans le thème des Thracesiens // AUREUS: Volume dedicated to Professor Evangelos K. Chrysos. Athens, 2014. P. 107–109, no. 5