Андрушівка (Погребищенський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Андрушівка
Andrushivka-2004-08-19.jpg
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Погребищенський район
Рада/громада Андрушівська сільська рада
Код КОАТУУ 0523480601
Основні дані
Населення 1104
Площа 0,311 км²
Густота населення 3549,84 осіб/км²
Поштовий індекс 22255
Телефонний код +380 4346
Географічні дані
Географічні координати 49°21′36″ пн. ш. 29°12′09″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
286 м
Найближча залізнична станція Андрусове
Відстань до
залізничної станції
4 км
Місцева влада
Адреса ради 22255, Вінницька обл., Погребищенський р-н, с. Андрушівка, вул. Травнева, 2-А
Карта
Андрушівка. Карта розташування: Україна
Андрушівка
Андрушівка
Андрушівка. Карта розташування: Вінницька область
Андрушівка
Андрушівка
Мапа

Андрушівка у Вікісховищі?

Андру́шівка (також Андруші́вка[1]) — село в Україні, в Погребищенському районі Вінницької області. Центр сільської ради. Розташована за 23 км від районного центру, за 6 км від залізничної станції Андрусове.[1] Населення становить 1104 особи.[2]

Географія[ред. | ред. код]

Село займає площу 0,311 км².[2] Біля села бере початок річка Роська, права притока Росі (басейн Дніпра).

Адміністраитивна приналежність[ред. | ред. код]

У дугій половині 19 століття село входило до Андрушівської волості Липовецького повіту Київської губерні.[3][4]

Історія[ред. | ред. код]

За даними «Географічного словника Королівства Польського й інших країв» (1880), село було засноване у 15 столітті за 1 км від його теперішнього положення й було зруйновано під час загарбницьких війн поляків.[5]

За даними Л. Похилевича, в середині 19 століття в селі побутували перекази, за якими село спочатку, до руйнування, знаходилося на іншому місці, за урочищем Кучегори, де й у середині 19 століття можно було побачити залишки колишнього поселення — якийсь великий льох, битий глиняний посуд. У середині 19 століття на тому місці було церковне поле. В той час мешканці Андрушівки показували місце, де був двір й будинок хазяїна, якого, буцімто, звали Кучогорським чи Кучогором. Один з синів Кучогорського на ім'я Андрій, або Андрусь, за переказами мешканців, переніс село на теперішне місце й назвав його за своїм іменем.[3]

У 1719 році в селі було побудовано дерев'яну церкву,[3] руїни якої збереглися до початку 21 століття й були розібрані у 2005 році.[джерело?] У першій половині 18 століття Андрушівка належала до маєтностей князя Януша-Олександра Любартовича Санґушки. Пізніше селом володів Шембек — родич Санґушків. В кінці 18 століття село купив Фортунат Якубовський, а у 1830 році воно дісталося у спадок його дочці Дороті Колисковій, а нею віддано як придане її дочці Олені Бенедиктовні, яка вийшла заміж за Станіслава Тишкевича. Село стало їхньою резиденцією. Поміщикам Тишкевичам належали й інші села. Поміщики були католиками.[3]

Село Андрушівка на карті Київської губернії 1821 року, виданій в Петербурзі.

У 1845 році біля села було влаштовано невеличку цукроварню, де виготовляли цукор-пісок.[3] У 1878 році на цукроварні було вироблено 35800 пудів цукру.[5]

У 1864 році в селі проживало 1417 мешканців обох статей, з них 26 осіб були католиками. Село мало 2520 десятин землі. В селі була дерев'яна церква, побудована 1719 року, їй належало 40 десятин землі, на якій був в тому числі й ліс. У 1864 році через село проходила поштова дорога з Липовця до Сквири, але поштова станція знаходилася не в селі, а біля сусіднього села Васильківці, за 5 верств від Андрушівки. Біля села було кілька стародавніх могил. Село було відоме своїми садами.[3]

У 19 столітті село було центром Андрушівської волості Липовецького повіту Київської губерні, тут знаходилося волостне правління.

У 1900 році в селі було 430 дворів, тут проживало мешканців обох статей 2192 особи, з них чоловіків — 1108, жінок — 1084. Головним зайняттям селян було хліборобство.[4] Помітне місце в господарстві селян займало вирощування овочів (фруктів).[5] Село було за 1 верству від залізничної станції Погребище (тепер Погребище I), поштово-телеграфна станція була у місті Липовець, поштова (земська) — в Андрушівці. В селі лічилося землі 1995 десятин, з них належало поміщикам 825 десятин, церкві — 50 десятин, селянам — 1120 десятин. Село відносилося до категорії власницьких сіл і належало М. С. Ташкевичу. Господарство в маєтку вів сам поміщик за трипільною системою, як й селяни. В селі була 1 православна церква, 1 однокласна мінистерська школа, 5 кузень, 6 вітряків, 1 винна крамниця. Пожежний обоз складався з 6 діжок, 6 гаків, 2 драбин і 4 відер.[4]

Під час Голодомору 1932—1933 років, вчиненого радянською владою, в селі загинула велика кількість людей. В книзі «Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні» згадано імена 33 осіб (данні 2008 року).[6][7]

Під час Другої світової війни у липні 1941 року село як й інші села Погребищенського району було окуповане німецько-фашистськими військами.[8] Тут діяв партизанський загін ім. Кірова.[1] За радянськими даними, у жовтні 1941 року в селі Андрушівці та в селах Плискові і Спичинцях гестапівці заарештували близько 700 чоловіків, жінок і дітей, яких групами виводили в ліс в урочище Хрузинівка і розстрілювали. Червоною армією село було зайняте 4 січня 1944 року.[8]

На початку 1970-х років в селі була розміщена центральна садиба колгоспу ім. Калініна. В користуванні колгоспу було 4062 га землі, в тому числі 2846 га орної. Виробничий напрям був рільничо-тваринницький. В Андрушівці була 8-річна школа, будинок культури, бібліотека.[1]

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 1112 осіб,[9] із них 98,46 % зазначили рідною мову українську, 1,27 % — російську, 0,09 % — білоруську, 0,18 % — молдовську.[10]

Населення Андрушівки в різні роки
Рік ~1864[3] 1897 ~1900[4] ~1972[1] 1989[11] 2001[9]
Кількість осіб 1417 2192 2056 1305 1112

Станція[ред. | ред. код]

Зупинний пункт Андрусове отримав назву від села у зміненому вигляді, бо на момент побудови залізниці Козятин — Умань одна станція Андрушівка вже була.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Пам'ятник жертвам Голодомору на Андрушівському цвинтарі

В селі зберігся — в зруйнованому вигляді — палац Тишкевичів, що був побудований наприкінці 18 — початку 19 століть і є пам'яткою архітектури національного значення.[12]

У північній частині кладовища — могила Баринова Г. В.,[12] командира військ НКВС. Ще з часів радянщини вона є пам'яткою історї місцевого значення. Тут також розташована Братська могила 263 воїнів Радянської Армії, загиблих при обороні та звільненні села. Облаштовані у 1975 році. В селі також є Пам'ятник 213 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах Великої Вітчизняної війни, який встановлено у 1985 році біля клубу.

На південь від села при археологічних розкопках виявлено поселення трипільської культури IV—III тис. до н. е. Неподалік також виявлено поселення черняхівської культури II—IV ст. н. е.[12]

Замок Кучогорських, пізніше перебудований Михайлом Тишкевичем. [джерело?]

В селі була дерев'яна церква побудована 1719 року, розібрана 2005 року.

На кладовищі встановлено пам'ятник в пам'ять про односельчан-жертв голодомору 1932—1933 років.

Персоналії[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Андрушівка. // Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — С.528.
  2. а б Облікова картка с. Андрушівка. http://rada.gov.ua. Верховна Рада України. Процитовано 31 жовтня 2018. 
  3. а б в г д е ж Л. Похилевич. Сказанія о населенныхъ мѣсностях Кіевской губерніи. — Кіевъ, въ тіпографіи Кіевопечерской лавры. — 1864. — С. 304—305. (рос.)
  4. а б в г Список населенных мест Киевской губернии. / Издание Киевского губернского статистического комитета. — К., 1900. — 1976 с. — С. 862. (рос. дореф.)
  5. а б в Andruszówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — T. I : Aa — Dereneczna. (пол.)
  6. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Вінницька область. — Вінниця. — ДП «ДФК». — 2008. — 1360 с.: карта, фото. — С. 541. ISBN 978-966-7151-87-4
  7. Андрушівка. Голодомор 1932-1933 рр.] Процитовано 13 жовтня 2018. 
  8. а б Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 23, 48.
  9. а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область. // Кількість та територіальне розміщення населення. ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018. 
  10. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення). // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018. 
  11. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область. // Кількість та територіальне розміщення населення. ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018. 
  12. а б в Каталог-довідник: Пам'ятки історії та культури України. Зошит 5. Вінницька область / НАН України. Інститут історії України; Центр досліджень історико-культурної спадщини України. — К., 2015. — 482 с. — С. 335—336. [Електронний ресурс]