Андрущенко Сергій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрущенко Сергій Миколайович
 Капітан
Загальна інформація
Народження 4 листопада 1976(1976-11-04)
Озерне, Житомирський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 9 січня 2005(2005-01-09)[1] (28 років)
Ес-Сувейра, Al-Suwaira Districtd, Васит, Ірак
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
 Механізовані війська
Формування
Війни / битви Українська миротворча місія в Іраку
Нагороди та відзнаки
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)

Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» І ступеня

Сергій Миколайович Андрущенко (4 листопада 1976; Озерне, Житомирська область, УРСР — 9 січня 2005; Ес-Сувейра, Ірак) — український військовик, миротворець, старший офіцер відділення взаємодії управління 72-го окремого механізованого батальйону 7-ї окремої механізованої бригади.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 4 листопада 1976 року на Житомирщині.

Був бійцем 95-ї аеромобільної бригади[2].

У 2005 році брав участь у миротворчій місії в Іраку у складі 7 ОМБр, був старшим офіцером відділення взаємодії управління 72-го окремого механізованого батальйону. Особисто брав участь у патрулюванні та супроводженні конвоїв з гуманітарною допомогою у віддалені райони в зоні відповідальності українського ми­ротворчого контингенту.

В Іраку Сергій Андрущенко встановив партнерські стосунки з начальником поліції міста Ес-Сувейри та разом з іракською поліцією провів спільну операцію зі знешкодження групи бойовиків[3].

9 січня 2005 року неподалік міста Ес-Сувейра сили іракської поліції провели операцію з викриття схованки та вилучення великої кількості боєприпасів. Для їх знешкодження було викликано окремий спеціальний саперний загін Республіки Казахстан[4]. Для забезпечення роботи казахських саперів та надання їм необхідної допомоги на місце виїхала група українських миротворців зі складу 72-го окремого механізованого батальйону. Боєприпаси, серед яких було 35 авіаційних бомб, були перевезені на трьох машинах на спеціально визначене місце для знешкодження[5]. Згодом пролунав потужний вибух, в результаті якого загинуло 7 українських військовослужбовців, у тому числі капітан Сергій Андрущенко[2]. Вибух був спланований та введений в дію стороннім електронним пристроєм.

Сім'я загиблого миротворця отримала грошову компенсацію в розмірі $105 тисяч[6].

Похований в Озерному.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

10 січня 2006 року в місті Житомир було відкрито пам'ятник українським миротворцям, які загинули неподалік іракського міста Ес-Сувейра під час виконання миротворчої місії в Республіці Ірак. Серед імен на пам'ятнику значиться і Сергій Андрущенко[7].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Був одружений. Виховував сина.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/9/3005999/
  2. а б Теракт чи халатність?. DT.ua. Процитовано 1 грудня 2019.
  3. а б Методичні рекомендації щодо проведення психологічної підготовки особового складу ЗСУ [Архівовано 1 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Головне управління по роботі з особовим складом Збройних Сил України / Київ — 2012
  4. Україна Молода :.: Регіональні новини. web.archive.org. 22 грудня 2015. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 30 листопада 2019.
  5. В ІРАКУ ЗАГИНУЛИ СІМ УКРАЇНЦІВ, ЯКІ ОХОРОНЯЛИ РОЗВАНТАЖЕННЯ ЗБРОЇ. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 30 листопада 2019.
  6. ПЕРВАЯ УКРАИНКА, ПОГИБШАЯ В ИРАКЕ, ВЕРА ПЕТРИК ОДНА ВОСПИТЫВАЛА ДВОИХ ДЕТЕЙ. www.segodnya.ua (рос.). Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 1 грудня 2019.
  7. Урядовий портал :: Новини центральних органів влади. web.archive.org. 15 лютого 2006. Архів оригіналу за 15 лютого 2006. Процитовано 1 грудня 2019.
  8. Про нагородження військовослужбовців Збройних Сил України орденом "За мужність". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 30 листопада 2019.