Андрющенко Микола Федотович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрющенко Микола Федотович
Народився 25 липня 1920(1920-07-25)
Іванівка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Українська СРР
Помер 17 січня 1971(1971-01-17) (50 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність державний діяч, журналіст
Alma mater Київський політехнічний інститут (1946) і КНУ імені Тараса Шевченка (1950)
Партія ВКП(б)
Нагороди
орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» орден «Знак Пошани» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР Заслужений працівник культури УРСР

Микола Федотович Андрющенко (нар. 25 липня 1920(19200725), село Іванівка, тепер Новоархангельського району Кіровоградської області — 17 січня 1971, місто Київ) — український радянський діяч, журналіст, директор Радіо-телеграфного агентства України (РАТАУ). Член Ревізійної Комісії КПУ у 1966—1971 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у селянській родині. Закінчив середню школу, навчався в Київському політехнічному інституті.

Служив у Червоній армії, учасник радянсько-німецької війни. Після важкого поранення був демобілізований.

У 1946 році закінчив Київський політехнічний інститут.

Член ВКП(б) з 1947 року.

У 1950 році закінчив факультет міжнародних відносин Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

У 1950—1951 р. — завідувач відділу редакції комсомольської газети. У 1951 році працював редактором відділу журналу «Наука і життя». У 1951—1953 р. — відповідальний секретар журналу «Сучасне і майбутнє». У 1953 році — відповідальний редактор пропаганди Українського комітету радіоінформації. У 1953—1954 р. — знову завідувач відділу редакції комсомольської газети.

У 1954—1960 р. — інструктор, завідувач сектору газет відділу пропаганди і агітації ЦК КП України.

У 1960—1963 р. — заступник директора Радіо-телеграфного агентства України (РАТАУ).

У 1963 — січні 1971 р. — директор Радіо-телеграфного агентства України (РАТАУ).

Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]