Гольшанський Андрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гольшанський Андрій Іванович
Рід Гольшанські
Батько Іван Ольгимонтович
Матір Агрипина Святославівна
Дружина Олександра Дмитрівна Друцька
Діти 3 дочки
Київський намісник
Попередник Юрій Гедигольд
Наступник Михайло Гольшанський

Андрі́й Гольша́нський — старший син литовського за походженням православного князя, київського намісника Івана Ольгимонтовича Гольшанського й смоленської княгині Агрипини Святославівни[1]. Тевтонські Wegeberichte називають його власником Гольшан (Goltschan, Andrusken hoff) і Ів'я (Ywie, ouch Andrusken hoff)[2][3].

За припущенням Олега Ліцкевича та Інги Баранаускене, ймовірно, саме він в 1389 році супроводжував батька на переговорах з Тевтонським орденом, а отже народився близько 1370[4][5]. 18 січня 1401 р. разом з ним, братом Семеном та іншими підписав віленсько-радомську унію[6].

Хроніка Биховця іменує Андрія князем в'язинським[a] (від імені розташованого біля Гольшан села, яке було центром його володінь[8][9][7]), а Ян Длугош в своїх «Анналах» — князем київським; остання звістка підтверджується внесенням А. Гольшанського в перелік «князи наших великых» пом'янника Києво-Печерської лаври[5]. Його ж правління литовський історик Лауринас Шедвідіс датує 1411–18 роками[1].

З Олександрою Дмитрівною Друцькою він мав трьох доньок:

Помер він відносно рано, а діти трапили на виховання до материного брата, Семена Друцького.

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. В оригіналі — в'язанський (wiazański), що пізніше деякими дослідниками було хибно потрактовано як в'яземський[7].
  2. Певно, Казимир отримав друге ім'я Андрій саме на честь діда[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Šedvydis L. Dukes of Holszany in Kiev from early 14th century to year 1430 // Князівства Галицької і Волинської земель в міжнародних відносинах XI—XIV століть. — 2012. — С. 160-162.
  2. Scriptores rerum Prussicarum: die Geschichtsquellen der Preussischen Vorzeit bis zum Untergange der Ordensherrschaft. Bd. 2. Leipzig, 1863. S. 704
  3. Polechow, Sergey; Butyrski, Michaił N. (2018). Pieczęć kniazia Iwana Olgimuntowicza Holszańskiego. Inter Regnum et Ducatum. Studia ofiarowane Profesorowi Janowi Tęgowskiemu w siedemdziesiątą rocznicę urodzin: 450. 
  4. Baranauskienė, Inga (2012). Onos Vytautienės kilmė ir giminė. Kultūros barai (2): 72. 
  5. а б Лицкевич О. В. «Летописец великих князей литовских» и «Повесть о Подолье»: опыт комплексного критического разбора. — СПб : Дмитрий Буланин, 2019. — С. 506, 581. — ISBN 978-5-86007-918-2.
  6. Korczak, Lidia (2008). Monarcha i poddani. System władzy w Wielkim Księstwie Litewskim w okresie wczesnojagiellońskim. Kraków: Towarzystwo Wydawnicze «Historia Iagellonica». с. 64, 178. 
  7. а б Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти / Л. В. Войтович. — Біла Церква : Олександр Пшонківський, 2006. — С. 605.
  8. Полное собрание русских летописей. — Т. 17: Западнорусские летописи. — СПб., 1907 — с. 521
  9. Wolff, Józef (1895). Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. Warszawa: Drukiem J. Filipowicza. с. 96. 
  10. Duczmal, Małgorzata (1996). Jagiellonowie. Leksykon biograficzny. Kraków: Wydawnictwo Literackie. с. 375.