Войнаровський Андрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Андрій Войнаровський)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Войнаровський
Народився бл.1680
Володимир, Річ Посполита
Помер 1740(1740)
Якутськ, Російська імперія
Alma mater Києво-Могилянська академія (1659—1817)
Військове звання осавул Війська Запорозького
Рід Войнаровські
Батько Ян Войнаровський
Мати Олександра Мазепа
У шлюбі з Ганна Мирович
Діти Станіслав, Ульрика-Елеонора
Герб

Андрій Іванович Войнаровський (близько 1680 — 1740) — осавул Війська Запорозького протягом 17011716 років. Небіж та спадкоємець гетьмана Івана Мазепи по материнській лінії.

Біографія[ред. | ред. код]

Син шляхтича Яна Войнаровського від його другого шлюбу з Олександрою Мазепою, рідною сестрою гетьмана Івана Мазепи. Виховувався при гетьманському дворі свого дядька. Навчався в Києво-Могилянському колегіумі та Дрезденському університеті (Саксонія). Деякий час перебував при дворі саксонського курфюрста Августа ІІ Сильного.

Осавул Війська Запорізького. Власник великих маєтностей на Лівобережній Україні, довірена особа гетьмана, активний учасник його антимосковських дій.

1708 — разом із Мазепою та групою старшин перейшов на бік шведського короля Карла ХІІ.

Після поразки шведів у Полтавській битві 1709 року емігрував у Бендери (Молдова), а звідти до Німеччини.

Розглядався козацькою старшиною як один із претендентів на гетьманську булаву поруч з такими кандидатами, як Пилип Орлик та Кость Гордієнко. Після смерті Мазепи і отримання його багатств (які були визнані Карлом ХІІ приватною власністю, а не власністю запорозького козацтва) у спадок Войнаровський збайдужів до гетьманства й уряду взагалі. Приватні інтереси ставив вище за громадські. У вирішенні питань був розумний, освічений, але неперебірливий у засобах (підкуп свідків і таке інше).

17101711 — разом із Пилипом Орликом заохочував уряди Османської імперії, Кримського ханства та ряду європейських країн до війни з Росією, намагався утворити антимосковську коаліцію європейських держав.

За наказом Петра І Войнаровського в 1716 році силою захопив і викрав російський консул у Гамбурзі (Німеччина) і відправив до Петербурга, хоча Войнаровський ніколи не був московським підданим. До 1723 року перебував в ув'язненні у Петропавлівській фортеці. Звідси його заслали до Якутська, де він і помер у 1740 році.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На честь нього названо декілька пластових куренів:

У літературі[ред. | ред. код]

«Войнаровський» — поема Кіндрата Рилєєва.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]