Перейти до вмісту

Андрій Луканов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Андрій Луканов
Андрей Карлов Луканов
Прапор
Прапор
9-й Голова Ради міністрів НРБ
3 лютого — 7 грудня 1990 року
Попередник: Георгій Атанасов
Наступник: Посаду скасовано
 
Народження: 26 вересня 1938(1938-09-26)
Москва, СРСР
Смерть: 2 жовтня 1996(1996-10-02) (58 років)
Софія, Болгарія
Поховання: Центральний цвинтар Софіїd
Країна:  Болгарія
Освіта: Московський державний інститут міжнародних відносин
Партія: Болгарська комуністична партія
Батько: Karlo Lukanovd
Автограф:
Нагороди:
орден Дружби народів

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Андрій Карлов Луканов (болг. Андрей Карлов Луканов; 26 вересня 1938 — 2 жовтня 1996) — болгарський політик, член Болгарської комуністичної партії (БКП), після 1990 — Болгарської соціалістичної партії. Був прем'єр-міністром країни 1990 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Андрій Луканов народився 1938 року в Москві в родині відомого болгарського комуніста Карла Луканова. Мав радянське громадянство, а в дитинстві також отримав болгарське.

1963 року закінчив МДІМВ, (Москва), після чого працював у МЗС (1963-1965) та міністерстві зовнішньої торгівлі (19661968). З 1969 до 1972 року працював у представництві Болгарії в ООН у Женеві.

Став заступником міністра (1972-1973) й першим заступником міністра зовнішньої торгівлі (1973-1976), віце-прем'єром (1976-1986) та першим віце-прем'єром (1986-1987), міністром зовнішньоекономічних зв'язків (1987-1989).

Луканов відігравав важливу роль в усуненні Тодора Живкова від керівництва БКП, після чого очолив уряд 1990. Його кабінет вийшов у відставку після масових протестів та важкої економічної кризи, відомої як «Луканова зима».

З 1994 року Луканов — президент російсько-болгарського спільного підприємства «Топенерджі». 2 жовтня 1996 Луканов був застрілений поблизу свого будинку в Софії.

Література

[ред. | ред. код]
  • «Четиридесет години социалистическа външна търговия на НР България» (1985)
  • «За кризата» (1992)
  • «Социалната демокрация — алтернатива за България» (1992)
  • «Българската корида. Писмо от Развигор» (1993)