Марков Андрій Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Андрійович Марков
Андре́й Андре́евич Ма́рков
AAMarkov.jpg
Народився 14 червня 1856(1856-06-14)
Рязань
Помер 20 липня 1922(1922-07-20) (66 років)
Петроград
Поховання Літераторські мостки
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
Національність росіянин
Діяльність математик, статистик, викладач університету
Відомий завдяки Теорія випадкових процесів,
Теорія чисел
Alma mater Санкт-Петербурзький університет
Науковий керівник Пафнутій Чебишов
Вчителі Чебишов Пафнутій Львович
Відомі учні Георгій Вороний
Абрам Безикович
Джеймс В. Успенський
Каган Веніамін Федорович
Тамаркін Яків Давидович
Заклад Петербурзька академія наук
Членство Російська академія наук і Петербурзька академія наук
Посада академік
Конфесія атеїзм
Брати, сестри  • Vladimir Andreevich Markov[d]
Діти Марков Андрій Андрійович
Нагороди
Орден Святого Станіслава
Орден Святої Анни

Андрі́й Андрі́йович Ма́рков (*14 червня 1856, Рязань — †20 липня 1922, Петроград) — російський математик, представник петербурзької математичної школи.

Народився в Рязані. 1874 року вступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету, де під впливом Пафнутія Чебишова зайнявся теорією неперервних дробів і теорією чисел.

У 1884-му Марков захистив докторську дисертацію, присвячену неперервним дробам, у якій довів і узагальнив деякі нерівності Чебишова, опубліковані раніше без доведень. Маркову належать також численні роботи з різноманітних розділів математичного аналізу. У 1890-му за глибокі наукові дослідження Марков був обраний академіком Петербурзької академії наук. З кінця 1890-х років головним предметом досліджень вченого стала теорія ймовірностей. Тут він продовжив роботу свого вчителія П. Л. Чебишова і ввів новий об'єкт дослідження — послідовності залежних випадкових величин, що отримали надалі назву ланцюгів Маркова[1]. Так називають послідовності випадкових величин, для яких ймовірність появи того чи іншого значення на (k + 1)-му кроці залежить лише від того, яке значення ця величина прийняла на k-му кроці, і не залежить від значень величини на 1-му, 2-му,…, (k — 1)-му кроках.

Марковські ланцюги відразу після відкриття не знайшли практичного застосування, і вченому довелося застосовувати свої результати до розподілу голосних і приголосних букв у поемі О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін». Адже за приголосною часто йде голосна, а за голосною — приголосна, і в першому наближенні можна вважати, що ймовірність появи голосної на (k + 1)-му місці залежить лише від того, голосною чи приголосною є буква на k-му місці. Але, як завжди буває з глибокими науковими результатами, надалі було виявлено набагато важливіші для практики області застосування марковських ланцюгів (наприклад, теорія масового обслуговування). З теорії марковських ланцюгів виникла загальна теорія випадкових процесів, яка застосовується при вивченні лавинних процесів та інших проблем.

Марков виступав проти спроб підпорядкувати викладання математики в школі релігійним поглядам. Різкі випади проти віри містяться в підручнику Маркова «Числення ймовірностей». Після виходу книги вченого звинуватили в безбожництві і «підриві основ».

На честь вченого названо астероїд 27514 Марков.

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Gagniuc, Paul A. (2017). Markov Chains: From Theory to Implementation and Experimentation. USA, NJ: John Wiley & Sons. с. 1–8. ISBN 978-1-119-38755-8.