Андрій Полоцький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Андрі́й Ольге́рдович, кн. По́лоцький (1325 — †1399) — Князь Псковський і Полоцький. Старший син Великого князя Литовського Ольґерда.

Невдоволений діями князя Яґайла, якого проголосили Великим князем Литовським, Андрій 1377 року переходить до Пскова, де якийсь час був князем. Визнає зверхність Москви, й 1379 року брав участь в московськім поході на Сіверщину.

Яґайло розцінивши це як „державну зраду” хотів забрати Полоцьке князівство, й 1380 р. вислав туди Скиргайла, але полочане не прийняли нового князя, й визнавала Андрія. Він уложив союз з ливонськими рицарями і з князями Смоленським й Рязанським проти Литви.

Під час походу московського війська з Андрієм Полоцьким на Сіверщину, на бік Москви перейшов його рідний брат Дмитро Ольгердович, князь Брянський. Проте йому своїх волостей втримати при собі не вдалося — вони залишились під Литвою.

Брав участь у війні Пскова з Лівонським орденом. Очолював псковський полк у Куликовській битві 1380.

Згодом перейшов на слубжу до Великого князя Литовського Вітовта. Виступав на його боці під час громадянської війни у ВКЛ (1381-1384).

На початку 1386 р., під час перебування Яґайла в Польщі, Андрій розпочав військову кампанію на Литві. Але вислані з Кракова війська організували оборону й відбили його напад. Згодом Скиргайло вирушив на Полоцьк й на сей раз здобув його.

Андрія було заарештовано й відіслано до Польщі. Там у в'язниці він перебув до 1394 р., коли його взяв на поруки Вітовт з іньшими князями.

Загинув у битві з татарами на р. Ворсклі.

Література[ред.ред. код]