Романченко Андрій Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Андрій Романченко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Романченко.
Романченко Андрій Дмитрович

Народження 17 жовтня 1970(1970-10-17) (53 роки)
Полтава, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Навчання Харківське державне художнє училище (1992) і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (2006)
Діяльність сценограф
Вчитель Батій Григорій Іванович
Працівник ХАТОБ, Донецький національний академічний український музично-драматичний театр, Київський національний академічний театр оперети і Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької
Нагороди

Андрі́й Дми́трович Рома́нченко (нар. 17 жовтня 1970, Полтава) — український художник театру.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 17 жовтня 1970 року в місті Полтаві (нині Україна). Протягом 1989–1992 років навчався у Харківському державному художньому училищі з спеціальністю «Художник-декоратор». Був учнем Григорія Батія[1]. У 1992—1998 роках працював художником-декоратором та художником-гримером у Харківському державному академічному театрі опери та балету імені Миколи Лисенка. У 1998–2006 роках продовжив навчання у Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури (кваліфікація — «Художник театру»).

У 2005–2008 роках — головний художник у Київському муніципальному театрі «Київська мала опера»; з 2009 року — художник-постановник Донецького обласного академічного українського музично-драматичного театру; з 2014 року — головний художник Київського національного академічного театру оперети; з 2020 року — головний художник Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької[2]

Вибрані постановки[ред. | ред. код]

Починаючи з 1989 року здійснив низку постановок як художник-постановник у співпраці з різними режисерами, зокрема:

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 2005 — диплом «За найкращу сценографію» Всеукраїнського фестивалю «Тернопільські театральні вечори-2005. Дебют» за виставу «Качине полювання» О. Вампілова Тернопільського академічного обласного драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка,
  • 2009 — Диплом-номінація «За найкращу музичну виставу» фестивалю «Київська пектораль» за виставу «Задунаєць за порогом» С.Гулака-Артемовського Театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв» (м. Київ)
  • 2009 — Диплом-номінація «За найкращу камерну виставу» фестивалю «Київська пектораль» за виставу «Непорозуміння» А.Камю Київського муніципального театру «Вільна сцена»
  • 2013 — Приз XV Міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії» за сценографію до вистави «Тьотя Мотя прієхала…» Донецький національний академічний український музично-драматичний театр, реж. І.Матієв.
  • 2014 — Премія Національної спілки театральних діячів України ім. Федора Нірода

Участь у виставках[ред. | ред. код]

  • 1994 — Осіння молодіжна виставка Молодіжного об'єднання Харківської організації Спілки художників України, м. Харків, Будинок художників
  • 1997 — виставка театрального костюму, галерея «Маестро», м. Харків
  • 1998 — виставка, присвячена 60-річчю Харківської організації Спілки художників України, м. Харків, Будинок художників
  • 2001 — Всеукраїнська різдвяна виставка, м. Харків, Будинок художників
  • 2001 — виставка в рамках Всеукраїнського форуму національних культур «Всі ми діти твої, Україно!», м. Київ
  • 2007 — виставка однієї вистави «Сценографічне рішення „Марусі Чурай“ Л.Костенко», Національний центр театрального мистецтва ім. Леся Курбаса, м. Київ
  • 2010 — виставка сценографії, Київська національна картинна галерея
  • 2012 — концептуальне вирішення виставки «Борис Косарев», Національний музей театрального, музичного та кіномистецтва України
  • 2013 — Трієнале сценографії, Київська національна картинна галерея
  • 2014 — персональна виставка «Театр на валізах» у Державному музеї театрального, музичного та кіномистецтва України.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Реквієм Митцю / Вільшани.
  2. ↑ Тетяна КОЗИРЄВА (25 листопада 2020). Від «Дон Кіхота» до «Гамлета». Про стратегію Андрія Романченка, який став новим головним художником Львівського театру ім. М.Заньковецької (ua) . «День». Процитовано 26 листопада 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Романченко_Андрій_Дмитрович&oldid=41149791