Андрій (принц Греції і Данії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій
грец. Ανδρέας της Ελλάδας και της Δανίας
дан. Andreas af Grækenland og Danmark
Prince Andrew of Greece in 1913.jpg
Народився 2 лютого 1882(1882-02-02)[1]
Афіни, Греція
Помер 3 грудня 1944(1944-12-03)[1] (62 роки)
Монте-Карло
Поховання Татої
Країна Flag of Greece (1822-1978).svg Греція
Діяльність офіцер
Знання мов грецька
Учасник Балканські війни
Титул принц
Військове звання генерал
Конфесія Грецька православна церква
Рід House of Glücksburg (Greece)d і Глюксбурги
Батько Георг I
Мати Ольга Костянтинівна
Брати, сестри Костянтин I, Георг, Олександра Георгіївна Романова, Микола, Марія Грецька та Данська, Princess Olga of Greece and Denmarkd і Кристофер
У шлюбі з Аліса Баттенберг[2]
Діти Філіп, герцог Единбурзький[2], Маргарита Грецька та Данська, Теодора Грецька та Данська, Сесілія Грецька і Princess Sophie of Greece and Denmarkd
Нагороди
орден Андрія Первозванного Королівський Вікторіанський орден knight of the Order of Saints Maurice and Lazarus орден Слона орден Чорного орла Вищий орден Святого Благовіщення
Royal Coat of Arms of Greece (accurate).svg

Андрій, принц Грецький і Данський (грец. Ανδρέας της Ελλάδας και της Δανίας; дан. Andreas af Grækenland og Danmark, 2 лютого 1882, Афіни, Греція — 3 грудня 1944, Монте-Карло, Монако) — четвертий син короля Греції Георга I і великої княжни Ольги Костянтинівни, онук короля Данії Крістіана IX; військовий діяч; був одружений з принцесою Алісі Баттенберг, від шлюбу з якою народилося чотири дочки і син Філіп, який в 1947 році одружився з майбутньою королевою Єлизаветою II.

Біографія[ред. | ред. код]

Принц Андрій народився в Афінах 2 лютого 1882 року в родині грецького короля Георга I та королеви Ольги. Його батько був другим сином короля Данії Кристіана IX та королеви Луїзи Гессен-Кассельської. Георга покликали на грецький престол у 1863 році, він був рідним братом королеви Великої Британії Олександри, імператриці Марії Федорівни та короля Данії Фредеріка VIII. Мати була дочкою великого князя Костянтина Миколайовича, сина імператора Миколи I та брата царя Олександра II.

Як і всі його брати і сестри, принц Андрій вільно володів англійською, грецькою, німецькою, французькою, російською, данською та італійською мовами. У сім'ї принц спілкувався з братами і сестрами грецькою, з батьками англійською.

1902 року відбулася коронація короля Едуарда VII та Олександри Данської, на якій був присутній і принц Андрій. Там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною принцесою Алісою Баттенберг. Вона була дочкою німецького принца Людвіга Баттенберга і Вікторії Гессен-Дармштадтської. По материнській лінії Аліса була правнучкою королеві Вікторії і рідною племінницею імператриці Олександри Федорівни.

1909 року політична ситуація в Греції призвела до державного перевороту. Група незадоволених офіцерів сформувала націоналістичну організацію «Військова ліга», що в зрештою призвело до відставки Андрія з армії і приходу до влади Елефтеріоса Венізелоса.

Через три роки у зв'язку з початком балканських воєн Андрій був відновлений в армії у званні підполковника 3-го кавалерійського полку і керівником польового госпіталю. Під час війни його батька вбили. Андрій успадкував від батьків віллу Монрепо на острові Корфу. До 1914 року принц Андрій мав численні військові нагороди й посади в прусській і російській арміях, а також данські й італійські нагороди.

Під час Першої світової війни він неодноразово відвідував Велику Британію від імені свого брата короля Костянтина I. Король дотримувався політики нейтралітету у війні, але уряд Венізелоса підтримав у війні Союзників. До червня 1917 король відрікся від грецького престолу, передавши його своєму синові Олександру I. Більшість членів грецької королівської родини покинули батьківщину і жили переважно у Швейцарії.

Протягом наступних трьох років Олександр був королем Греції. 1920 року він помер. Престол посів король Костянтин. Андрія поновили на військовій службі у званні генерал-майора. Сім'я оселилася на віллі Монрепо.

Під час Другої греко-турецької війни Андрій командував II армійським корпусом у битві при Сакара, яка закінчилася поразкою грецької армії.

Через невдоволення результатами війни 11 вересня 1922 року спалахнуло повстання. Відбувся «Процес шести», що завершився смертним вироком для шести з дев'яти обвинувачених. Принцу Андрію, старшому командиру в невдалій кампанії, пред'явили звинувачення в «непокорі наказам» і «дії за власною ініціативою», але він у той час перебував на острові Корфу. Його заарештували і перевезли до Афін; засуджений тим самим судом через кілька днів і визнаний винним у тому ж злочині, але пом'якшувальною обставиною стала повна відсутність у нього військового досвіду, унаслідок чого замість страти його засудили до довічного вигнання з країни. Разом із сім'єю він відплив на британському крейсері HMS Calypso.

Андрій разом з дружиною і дітьми оселилися в невеликому будинку в Сен-Клу на околиці Парижа, який їм позичила принцеса Марія Бонапарт, яка була дружиною брата Андрія Георга.

1930 року принц видав книгу «Towards Disaster: The Greek Army in Asia Minor in 1921», у якій описав свої дії під час битви при Сакарі. Перебуваючи у вигнанні, подружжя віддалилося один одного. У принцеси Аліси трапився нервовий зрив; вона проживала й лікувалась у Швейцарії. Всі їхні дочки вийшли заміж за представників німецьких княжих родів й переїхали до Німеччини, а єдиного сина, принца Філіпа, відправили до Великої Британії на навчання, де про нього піклувалися англійські родичі матері. Андрій влаштувався на півдні Франції.

На французькій Рів'єрі принц жив у невеликій квартирі, у готелях або на яхті своєї подруги графині Андре де ла Бінь. Його шлюб з Алісою фактично розпався, а після відновлення здоров'я вона повернулася до Греції. 1936 року Андрію дозволили повернутися до Греції. Наступного року його третя дочка Сесилія загинула разом з чоловіком, дітьми та свекрухою в авіакатастрофі під Остенде; на похоронах доньки Андрій і Аліса зустрілися вперше за шість років.

Протягом останніх п'яти років життя Андрій не спілкувався і не бачив дружину і єдиного сина, який служив в англійському флоті.

Принц помер 3 грудня 1944 року в готелі Метрополь у Монте-Карло, Монако, від серцевої недостатності й артеріального склерозу. Спочатку його поховали в російській православній церкві в Ніцці; 1946 року його останки перепоховали на королівському цвинтарі в Татої поблизу Афін.

Діти[ред. | ред. код]

У шлюбі з принца з Алісою Баттенберг народилося чотири дочки і син:

  • Маргарита, принцеса Грецька і Данська (18.04.1905 — 24.04.1981) — перша праправнучка королеви Вікторії, вийшла заміж за німецького князя Готфріда Гогенлое-Лангенбурзького 1931 року, мали п'ятьох дітей;
  • Теодора, принцеса Грецька і Данська (13.05.1906 — 16.10.1969) — дружина принца Бертольда Баденського з 1931, мали двох синів і дочку;
  • Сесилія, принцеса Грецька і Данська (22.06.1911 — 16.11.1937) — дружина Георга Донатуса, наслідного принца Гессенського з 1931 року, мали двох синів і дочку, загинула разом з чоловіком, свекрухою і двома синами в авіакатастрофі 1937 року, була вагітна четвертою дитиною, останки якої знайшли серед уламків літака;
  • Софія, принцеса Грецька і Данська (26.06.1914 — 3.11.2001) — виходила заміж двічі: уперше 1930 року за принца Крістофа Гессенського, мали п'ятьох дітей, після його загибелі вийшла заміж за принца Георга Вільгельма Ганноверського 1946 року, мали двох синів і дочку;
  • Філіп, принц Грецький і Данський (10.06.1921 - 09.04.2021) — одружився 1947 року майбутньою королевою Єлизаветою II, дочкою короля Георга VI і леді Єлизавети Боуз-Лайон, отримав титули герцога Единбургського, графа Меріонетського і барона Гринвіцького, мав трьох синів і дочку.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]