Андрій (принц Греції і Данії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Андрій
грец. Ανδρέας της Ελλάδας και της Δανίας і дан. Andreas af Grækenland og Danmark
Prince Andrew of Greece.JPG
Народився 2 лютого 1882(1882-02-02)
Афіни, Муніципалітет Афіни, Центральні Афіни[d], периферія Аттика, Греція
Помер 3 грудня 1944(1944-12-03) (62 роки)
Монте-Карло, comune of Monaco[d], Монако
Громадянство Flag of Greece.svg Греція
Діяльність офіцер
Конфесія Грецька православна церква
Рід Greek Royal Family[d]
Батько Георг I
Мати Ольга Костянтинівна
Брати, сестри
У шлюбі з Аліса Баттенберг
Діти Філіп, герцог Единбурзький
Маргарита Грецька та Данська
Теодора Грецька та Данська
Princess Cecilie of Greece and Denmark[d]
Princess Sophie of Greece and Denmark[d]
Нагороди
Орден Чорного орла
Королівський Вікторіанський орден
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Слона
Вищий орден Святого Благовіщення Королівський Вікторіанський орден

Андрій, принц Грецький і Датський (грец. Ανδρέας της Ελλάδας και της Δανίας; дат. Andreas af Grækenland og Danmark, 2 лютого 1882, Афіни, Греція — 3 грудня 1944, Монте-Карло, Монако) — четвертий син короля Греції Георга I і великої княжни Ольги Костянтинівни, онук короля Данії Крістіана IX; військовий діяч; був одружений з принцесою Алісі Баттенберг, від шлюбу з якою народилося чотири дочки і син Філіп, який в 1947 році одружився на майбутній королеві Єлизаветі II.

Біографія[ред.ред. код]

Принц Андрій народився в Афінах 2 лютого 1882 року в родині грецького короля Георга I і королеви Ольги. Його батько був другим сином короля Данії Крістіана IX і королеви Луїзи Гессен-Кассельської. Георг був покликаний на грецький престол в 1863 році і доводився рідним братом королеві Великої Британії Олександрі, імператриці Марії Федорівні та королю Данії Фредеріку VIII. Мати була дочкою великого князя Костянтина Миколайовича, сина імператора Миколи I і брата царя Олександра II.

Як і всі його брати і сестри, принц Андрій вільно володів англійською, грецькою, німецькою, французькою, російською, датською та італійською мовами. У сім'ї принц спілкувався з братами і сестрами грецькою, з батьками англійською.

У 1902 році відбулася коронація короля Едуарда VII і Олександри Данської, на якій був присутній і принц Андрій. Там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною принцесою Алісою Баттенберг. Вона була дочкою німецького принца Людвіга Баттенберга і Вікторії Гессен-Дармштадтской. По материнській лінії Аліса була правнучкою королеві Вікторії і рідною племінницею імператриці Олександрі Федорівні.

У 1909 році політична ситуація в Греції призвела до державного перевороту. Група незадоволених офіцерів сформувала націоналістичну організацію «Військова ліга», що в кінцевому підсумку призвело до відставки Андрія з армії і приходу до влади Елефтеріоса Венізелоса.

Через три роки в зв'язку з початком балканських воєн Андрій був відновлений в армії у званні підполковника 3-го кавалерійського полку і керівником польового госпіталю. Під час війни його батько був убитий. Андрій успадкував від батьків віллу Монрепо на острові Корфу. До 1914 року принц Андрій мав численні військові нагороди і посади в прусської і російської арміях, а також датські і італійські нагороди.

Під час Першої світової війни він неодноразово відвідував Велику Британію від імені свого брата короля Костянтина I. Король слідував політиці нейтралітету у війні, але уряд Венізелоса підтримало у війні Союзників. До червня 1917 король відрікся від грецького престолу, передавши його своєму синові Олександру I. Більшість членів грецької королівської родини покинули батьківщину і жили, в основному, в Швейцарії.

Протягом наступних трьох років Олександр був королем Греції. У 1920 році він помер. На престол повернувся король Костянтин. Андрій був відновлений на військовій службі в якості генерал-майора. Сім'я оселилася на віллі Монрепо.

Під час Другої греко-турецької війни Андрій командував II армійським корпусом в битві при Сакара, яка закінчилася поразкою грецької армії.

Через невдоволення результатами війни 11 вересня 1922 року спалахнуло повстання. Відбувся «Процес шести», що завершився смертним вироком для шести з дев'яти обвинувачених. Принцу Андрію, старшому командиру в невдалій кампанії, були пред'явлені звинувачення в «непокорі наказам» і «дії за власною ініціативою», але він знаходився на острові Корфу в той час. Він був заарештований і перевезений в Афіни; був судимий тим же судом через кілька днів і визнаний винним в тому ж злочині, але пом'якшувальною обставиною стало повна відсутність у нього військового досвіду, внаслідок чого замість страти його засудили до довічного вигнання з країни. Разом з сім'єю він втік на британському крейсері HMS Calypso.

Андрій, разом з дружиною і дітьми, оселилися в невеликому будинку в Сен-Клу на околиці Парижа, який був даний їм в борг принцесою Марією Бонапарт, яка була дружиною брата Андрія Георга.

У 1930 році принц видав книгу Towards Disaster: The Greek Army in Asia Minor in 1921 в якій описав свої дії під час битви при Сакара. Перебуваючи у вигнанні, подружжя віддалилися один одного. У принцеси Аліси трапився нервовий зрив; вона проживала й лікувалась в Швейцарії. Всі їх дочки вийшли заміж за представників німецьких княжих родів й переїхали до Німеччини, а єдиний син принц Філіп був відправлений до Великої Британії на навчання, де про нього піклувалися англійські родичі матері. Андрій влаштувався на півдні Франції.

На французькій Рів'єрі принц жив в невеликій квартирі, в готелях або на яхті своєї подруги графині Андре де ла Бінь. Його шлюб з Алісою фактично розпався, а після відновлення здоров'я вона повернулася до Греції. У 1936 році Андрію було дозволено повернутися в Грецію. У наступному році його третя дочка Сесилія загинула разом з чоловіком, дітьми та свекрухою в авіакатастрофі під Остенде; на похоронах доньки Андрій і Аліса зустрілися вперше за шість років.

Протягом останніх п'яти років життя Андрій не спілкувався і не бачив дружину і єдиного сина, який служив на англійському флоті.

Принц помер 3 грудня 1944 року в готелі Метрополь в Монте-Карло, Монако, від серцевої недостатності і артеріального склерозу. Спочатку він був похований в російській православній церкві в Ніцці; в 1946 році його останки були поховані на королівському цвинтарі в Татої, поблизу Афін.

Діти[ред.ред. код]

У шлюбі з принца з Алісою Баттенберг народилося чотири дочки і син:

  • Маргарита, принцеса Грецька і Данська (18.04.1905 — 24.04.1981) — перша праправнучка королеви Вікторії, вийшла заміж за німецького князя Готфріда Гогенлое-Лангенбурзького 1931 року, мали п'ятьох дітей;
  • Теодора, принцеса Грецька і Данська (13.05.1906 — 16.10.1969) — дружина принца Бертольда Баденського з 1931, мали двох синів і дочку;
  • Сесилія, принцеса Грецька і Данська (22.06.1911 — 16.11.1937) — дружина Георга Донатуса, наслідного принца Гессенського з 1931 року, мали двох синів і дочку, загинула разом з чоловіком, свекрухою і двома синами в авіакатастрофі в 1937 році, була вагітна четвертою дитиною, останки якої знайшли серед уламків літака;
  • Софія, принцеса Грецька і Данська (26.06.1914 — 3.11.2001) — виходила заміж два рази: перший раз в 1930 році за принца Крістофа Гессенського, мали п'ятьох дітей, після його загибелі вийшла заміж за принца Георга Вільгельма Ганноверського в 1946 році, мали двох синів і дочка;
  • Філіп, принц Грецький і Датський (нар. 10.06.1921) — одружився в 1947 році на майбутній королеві Єлизаветі II, дочці короля Георга VI і леді Єлизавети Боуз-Лайон, отримав титули герцога Единбургського, графа Меріонетського і барона Гринвіцького., мають трьох синів і дочку.

Джерела[ред.ред. код]