Андрій (принц Греції і Данії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій
грец. Ανδρέας της Ελλάδας και της Δανίας
дан. Andreas af Grækenland og Danmark
Prince Andrew of Greece.JPG
Народився 2 лютого 1882(1882-02-02)[1]
Афіни, Греція
Помер 3 грудня 1944(1944-12-03)[1] (62 роки)
Монте-Карло, comune of Monaco[d], Монако
Громадянство
(підданство)
Flag of Greece (1822-1978).svg Греція
Діяльність офіцер
Учасник Балканські війни
Титул Принц
Військове звання генерал
Конфесія Грецька православна церква
Рід Greek Royal Family[d]
Батько Георг I
Мати Ольга Костянтинівна
Брати, сестри
У шлюбі з Аліса Баттенберг
Діти Філіп, герцог Единбурзький, Маргарита Грецька та Данська, Теодора Грецька та Данська, Сесілія Грецька і Princess Sophie of Greece and Denmark[d]
Нагороди
орден Андрія Первозванного лицар Великого хреста Королівського Вікторіанського ордена Королівський Вікторіанський орден орден Слона орден Чорного орла knight of the Order of Saints Maurice and Lazarus Вищий орден Святого Благовіщення

Андрій, принц Грецький і Данський (грец. Ανδρέας της Ελλάδας και της Δανίας; дан. Andreas af Grækenland og Danmark, 2 лютого 1882, Афіни, Греція — 3 грудня 1944, Монте-Карло, Монако) — четвертий син короля Греції Георга I і великої княжни Ольги Костянтинівни, онук короля Данії Крістіана IX; військовий діяч; був одружений з принцесою Алісі Баттенберг, від шлюбу з якою народилося чотири дочки і син Філіп, який в 1947 році одружився на майбутній королеві Єлизаветі II.

Біографія[ред. | ред. код]

Принц Андрій народився в Афінах 2 лютого 1882 року в родині грецького короля Георга I і королеви Ольги. Його батько був другим сином короля Данії Крістіана IX і королеви Луїзи Гессен-Кассельської. Георг був покликаний на грецький престол в 1863 році і доводився рідним братом королеві Великої Британії Олександрі, імператриці Марії Федорівні та королю Данії Фредеріку VIII. Мати була дочкою великого князя Костянтина Миколайовича, сина імператора Миколи I і брата царя Олександра II.

Як і всі його брати і сестри, принц Андрій вільно володів англійською, грецькою, німецькою, французькою, російською, данською та італійською мовами. У сім'ї принц спілкувався з братами і сестрами грецькою, з батьками англійською.

У 1902 році відбулася коронація короля Едуарда VII і Олександри Данської, на якій був присутній і принц Андрій. Там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною принцесою Алісою Баттенберг. Вона була дочкою німецького принца Людвіга Баттенберга і Вікторії Гессен-Дармштадтской. По материнській лінії Аліса була правнучкою королеві Вікторії і рідною племінницею імператриці Олександрі Федорівні.

У 1909 році політична ситуація в Греції призвела до державного перевороту. Група незадоволених офіцерів сформувала націоналістичну організацію «Військова ліга», що в кінцевому підсумку призвело до відставки Андрія з армії і приходу до влади Елефтеріоса Венізелоса.

Через три роки в зв'язку з початком балканських воєн Андрій був відновлений в армії у званні підполковника 3-го кавалерійського полку і керівником польового госпіталю. Під час війни його батько був убитий. Андрій успадкував від батьків віллу Монрепо на острові Корфу. До 1914 року принц Андрій мав численні військові нагороди і посади в прусської і російської арміях, а також датські і італійські нагороди.

Під час Першої світової війни він неодноразово відвідував Велику Британію від імені свого брата короля Костянтина I. Король слідував політиці нейтралітету у війні, але уряд Венізелоса підтримало у війні Союзників. До червня 1917 король відрікся від грецького престолу, передавши його своєму синові Олександру I. Більшість членів грецької королівської родини покинули батьківщину і жили, в основному, в Швейцарії.

Протягом наступних трьох років Олександр був королем Греції. У 1920 році він помер. На престол повернувся король Костянтин. Андрій був відновлений на військовій службі в якості генерал-майора. Сім'я оселилася на віллі Монрепо.

Під час Другої греко-турецької війни Андрій командував II армійським корпусом в битві при Сакара, яка закінчилася поразкою грецької армії.

Через невдоволення результатами війни 11 вересня 1922 року спалахнуло повстання. Відбувся «Процес шести», що завершився смертним вироком для шести з дев'яти обвинувачених. Принцу Андрію, старшому командиру в невдалій кампанії, були пред'явлені звинувачення в «непокорі наказам» і «дії за власною ініціативою», але він знаходився на острові Корфу в той час. Він був заарештований і перевезений в Афіни; був судимий тим же судом через кілька днів і визнаний винним в тому ж злочині, але пом'якшувальною обставиною стало повна відсутність у нього військового досвіду, внаслідок чого замість страти його засудили до довічного вигнання з країни. Разом з сім'єю він втік на британському крейсері HMS Calypso.

Андрій, разом з дружиною і дітьми, оселилися в невеликому будинку в Сен-Клу на околиці Парижа, який був даний їм в борг принцесою Марією Бонапарт, яка була дружиною брата Андрія Георга.

У 1930 році принц видав книгу Towards Disaster: The Greek Army in Asia Minor in 1921 в якій описав свої дії під час битви при Сакара. Перебуваючи у вигнанні, подружжя віддалилися один одного. У принцеси Аліси трапився нервовий зрив; вона проживала й лікувалась в Швейцарії. Всі їх дочки вийшли заміж за представників німецьких княжих родів й переїхали до Німеччини, а єдиний син принц Філіп був відправлений до Великої Британії на навчання, де про нього піклувалися англійські родичі матері. Андрій влаштувався на півдні Франції.

На французькій Рів'єрі принц жив в невеликій квартирі, в готелях або на яхті своєї подруги графині Андре де ла Бінь. Його шлюб з Алісою фактично розпався, а після відновлення здоров'я вона повернулася до Греції. У 1936 році Андрію було дозволено повернутися в Грецію. У наступному році його третя дочка Сесилія загинула разом з чоловіком, дітьми та свекрухою в авіакатастрофі під Остенде; на похоронах доньки Андрій і Аліса зустрілися вперше за шість років.

Протягом останніх п'яти років життя Андрій не спілкувався і не бачив дружину і єдиного сина, який служив на англійському флоті.

Принц помер 3 грудня 1944 року в готелі Метрополь в Монте-Карло, Монако, від серцевої недостатності і артеріального склерозу. Спочатку він був похований в російській православній церкві в Ніцці; в 1946 році його останки були поховані на королівському цвинтарі в Татої, поблизу Афін.

Діти[ред. | ред. код]

У шлюбі з принца з Алісою Баттенберг народилося чотири дочки і син:

  • Маргарита, принцеса Грецька і Данська (18.04.1905 — 24.04.1981) — перша праправнучка королеви Вікторії, вийшла заміж за німецького князя Готфріда Гогенлое-Лангенбурзького 1931 року, мали п'ятьох дітей;
  • Теодора, принцеса Грецька і Данська (13.05.1906 — 16.10.1969) — дружина принца Бертольда Баденського з 1931, мали двох синів і дочку;
  • Сесилія, принцеса Грецька і Данська (22.06.1911 — 16.11.1937) — дружина Георга Донатуса, наслідного принца Гессенського з 1931 року, мали двох синів і дочку, загинула разом з чоловіком, свекрухою і двома синами в авіакатастрофі в 1937 році, була вагітна четвертою дитиною, останки якої знайшли серед уламків літака;
  • Софія, принцеса Грецька і Данська (26.06.1914 — 3.11.2001) — виходила заміж два рази: перший раз в 1930 році за принца Крістофа Гессенського, мали п'ятьох дітей, після його загибелі вийшла заміж за принца Георга Вільгельма Ганноверського в 1946 році, мали двох синів і дочка;
  • Філіп, принц Грецький і Датський (нар. 10.06.1921) — одружився в 1947 році на майбутній королеві Єлизаветі II, дочці короля Георга VI і леді Єлизавети Боуз-Лайон, отримав титули герцога Единбургського, графа Меріонетського і барона Гринвіцького., мають трьох синів і дочку.

Джерела[ред. | ред. код]

  • а б The Peerage