Андріс Берзіньш (прем'єр-міністр Латвії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Берзіньш.
Не плутати з Андрісом Берзіньшем — 8-м президентом Латвії.
Андріс Берзіньш
латис. Andris Bērziņš
Прапор
Прапор
 8-й Прем'єр-міністр Латвії
5 травня 2000 — 7 листопада 2002
Попередник: Андріс Шкеле
Наступник: Ейнар Репше
 
Ім'я при народженні: латис. Andris Bērziņš
Народження: 4 серпня 1951(1951-08-04)[1] (72 роки)
Рига, Латвійська РСР, СРСР
Країна: Латвія
Освіта: Латвійський університет
Партія: Латвійська перша партія/Латвійський шлях і Латвійський шляхd

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Андріс Берзіньш (4 серпня 1951(1951-08-04), Рига) — латвійський політик, мер Риги у 1997—2000 роках, восьмий прем'єр-міністр Латвії.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Ризі, потім жив в Огре. Вивчав історію та філософію в Латвійському університеті. Спочатку працював шкільним учителем, але невдовзі перейшов на адміністративну роботу.

За часів радянської влади працював у Державному комітеті з професійної технічної освіти й Комітеті з праці та соціальних питань, від 1979 до 1989 року був членом КПРС.

Після відновлення незалежності Латвії обіймав посади заступника директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства економіки (1990—1992), заступника міністра й директора департаменту праці в Міністерстві добробуту (1992—1993). 1997 року був обраний на посаду мера Риги, а від 2000 до 2002 року очолював уряд країни.

Після провалу партії Латвійський шлях на виборах 2002 року Берзіньш уже наступного року подав у відставку з посади голови партії та безуспішно брав участь у виборах до Європарламенту (2004) та до ризької міської ради (2005). Однак уже в жовтні 2006 року Берзіньша обради до лав 9-го Сейму, де отримав місце в комітеті закордонних справ, а також очолив фракцію блоку Латвійська перша партія/Латвійський шлях. До складу 10-го Сейму потрапити за результатами виборів Берзіньш не зумів, однак у квітні 2011 року він замінив Інезе Шлесере, яка народила дитину й пішла у відпустку. до 11-го Сейму ані Берзіньш, ані його однопартійці пройти не змогли.

Станом на 2021 рік очолює Об'єднання дорожніх будівельників[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Munzinger Personen
  2. ↑ «Ему не позавидуешь»: экс-премьеры поставили оценку Кришьянису Кариньшу. rus.lsm.lv (рос.) . 29 квітня 2021. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 8 липня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Республіка (1918—1940)
Карліс Улманіс (1918—1919, 1919—1919, 1919—1920, 1920—1921) · Зіґфрід Меєровіц (1921—1923) · Яніс Паулюкс (1923—1923) · Зіґфрід Меєровіц (1923—1924) · Волдемарс Замуелс (1924) · Хуго Целміньш (1924—1925) · Карліс Улманіс (1925—1926) · Артурс Алберінгс (1926—1926) · Мардєрс Скуєньекс (1926—1928) · Петеріс Юрашевскіс (1928—1928) · Хуго Целміньш (1928—1931) · Карліс Улманіс (1931—1931) · Мардєрс Скуєньекс (1931—1933) · Адолфс Бльодніекс (1933—1934) · Карліс Улманіс (1934—1934, 1934—1940) · Аугустс Кірхенштейнс (1940—1940)
Голова Виконавчого комітету Латвії
Голова Радянського уряду Латвії
1940—1990 (Латвійської РСР)
Віліс Лацис (1940—1959) · Яніс Пейве (1959—1962) · Віталій Рубен (1962—1970) · Юрій Рубен (1970—1988) · Вілніс Едвінс Бресіс (1988—1990)
1941—1944 (німецька окупація)
Республіка (з 1990)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андріс_Берзіньш_(прем%27єр-міністр_Латвії)&oldid=35885515