Андрієвський Вадим Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вадим Олексійович Андрієвський
Андрієвський Вадим Олексійович.jpg
Загальна інформація
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Місце проживання Харків, Львів
Народження 26 грудня 1912(1912-12-26)
Брест-Литовськ, Російська імперія
Смерть 12 січня 1994(1994-01-12)
Львів
Поховання Личаківський цвинтар
Спорт
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Вид спорту фехтування
Дисципліна шабля
Спортивне звання
Заслужений майстер спорту СРСР
Тренери Петро Антонович Заковорот
Завершення виступів 1952
Участь і здобутки
Національні змагання чемпіон СРСР 1948 р.
Тренує Збірна України з фехтування
Нагороди
орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За трудову відзнаку» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
майстер спорту СРСР

Вадим Олексійович Андрієвський (26 грудня 1912(19121226), Брест-Литовськ — 12 січня 1994, Львів) — радянський фехтувальник, чемпіон СРСР 1948 р. з фехтування на шаблях, заслужений майстер спорту СРСР, український тренер, творець львівської школи фехтування, Заслужений тренер СРСР (1957), ректор Львівського державного університету фізичної культури з 1967 по 1974 р., професор (1981).

Біографія[ред. | ред. код]

Вадим Олексійович Андрієвський народився 26 грудня 1912 року у м. Брест-Литовськ. Дитячі та юнацькі роки провів у Харкові. 1930 р. закінчив курси інструкторів фізкультури. Перші уроки фехтування брав у славетного майстра Петра Заковорота, фіналіста Олімпійських ігор 1900 р. у Парижі.

1936 р. закінчив Московський інститут фізичної культури, працював викладачем, а згодом завідувачем кафедри фехтування і рукопашного бою Харківського інституту фізичної культури.

У роки другої світової війни пішов на фронт добровольцем. Командував окремим лижним батальйоном, який вів бої під Старою Русою. Після тяжкого поранення продовжував службу в Наркоматі оборони, а пізніше очолював кафедру фехтування і рукопашного бою військового факультету Московського інституту фізкультури.

З 1946 року працював у Львівському інституті фізичної культури завідувачем кафедри, ректором, професором.

Помер 12 січня 1994 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.

Спортивні досягнення[ред. | ред. код]

До 1952 року діючий спортсмен, неодноразовий призер СРСР. 1948 року, не зважаючи на інвалідність, став чемпіоном СРСР з фехтування на шаблях.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Більше 20-ти років Вадим Олексійович був головним тренером збірної команди України, підготував понад 50 майстрів спорту. Серед них призери та чемпіони світу і Олімпійських ігор, відомі тренери. Одному з перших йому у 1957 році було присвоєно звання «Заслужений тренер СРСР». Серед вихованців Андрієвського: Ю. Перженцев, Є. Рюмін, В. Станкович, Є. Череповський, К. Ядловський, Ф. Кота, В. Колесников.

Педагогічна робота[ред. | ред. код]

Вадим Андрієвський зробив вагомий внесок і у розвиток науково-методичних основ фехтування. Його кандидатська дисертація лягла в основу вітчизняної методики навчання і тренування фехтувальників. Він є автором багатьох наукових праць, підручників, навчальних посібників.

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

1994 року у Львові започатковано міжнародний турнір пам'яті В. О. Андрієвського.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]