Андрієнко Тетяна Леонідівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрієнко Тетяна Леонідівна
Т.Л. Андрієнко.jpg
Народилася 27 грудня 1938(1938-12-27)
м. Льгов, Курська область
Померла 27 грудня 2016(2016-12-27) (78 років)
м. Київ
Поховання
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність ботанік, викладачка університету
Відомий завдяки ботаніка, охорона природи
Alma mater Київський університет
Науковий ступінь доктор біологічних наук
Вчене звання професор
Науковий керівник Брадіс Єлизавета Модестівна
Заклад Інститут ботаніки НАН України
Посада завідувач Міжвідомчої комплексної лабораторії наукових основ заповідної справи НАНУ та Міністерства екологічної безпеки України
Батько Андрієнко Леонід Васильович
Мати Дем'янович Наталія Іванівна
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Державна премія України в галузі науки і техніки — 2006
Звання професор

Тетя́на Леоні́дівна Андріє́нко (Андрієнко-Малюк; 27 грудня 1938(19381227), м. Льгов Курської області, Східна Слобожанщина — 27 грудня 2016, м. Київ) — український ботанік, фахівець з охорони рослинного світу, професор, доктор біологічних наук (1992), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2005), нагороджена орденом княгині Ольги та медалю «Срібний листок» Європейської організації у галузі охорони рослин «Планта Європа» (м. Уппсала, Швеція, 1998). Авторка близько 400 наукових праць, зокрема 28 монографій. Зробила великий внесок у формування мережі заповідних територій України та створення Зеленої і Червоної книг України.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Батько Тетяни Леонідівни — Андрієнко Леонід Васильович, мати — Дем'янович Наталія Іванівна. Донька Тетяна народилася у них 1938 року. Батьки після закінчення Маслівського сільськогосподарського технікуму (Миронівський район на Київщині) отримали скерування на роботу на Льговську селекційну станцію (Курська область РРФСР). Восени 1944 року (тобто коли Тетяні ще не виповнилося 6 років) родина повернулася до Києва.

У повоєнний час (1944—1953 pp.) батько був редактором молодіжної республіканської газети. В будинку по вул. Толстого, 25, де мешкала родина, вечорами та на свята збиралися друзі батька — журналісти, поети, письменники, особливо часто приходили поети Валентин Бичко, Платон Воронько, Володимир Сосюра, Остап Вишня, журналіст та поет Святослав Іванов.

1946—1956 — Тетяна Леонідівна навчалася в Київській середній школі № 33, яку закінчила із золотою медаллю.

1956—1961 — навчалася на біологічному факультеті Київського університету.

Від 1961 — працювала у відділі геоботаніки Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного Національної академії наук України

1965—1968 — аспірантка цього ж відділу, науковий керівник кандидатської дисертації проф. Єлизавета Брадіс.

1969 — Т. Л. Андрієнко захистила кандидатську дисертацію на тему: «Болота Українських Карпат та Прикарпаття».

від 1991 — завідувач Міжвідомчої комплексної лабораторії наукових основ заповідної справи НАНУ та Міністерства екологічної безпеки України.

В 1992 році Тетяна Леонідівна захистила докторську дисертацію на тему «Рос­линність Українського Полісся — територіальний розподіл, динаміка, охорона».

Померла Тетяна Леонідівна 27 грудня 2016 року, у свій День народження, після тривалої хвороби. Похована у м. Києві на Байковому кладовищі.

Наукові інтереси[ред. | ред. код]

Фахівець у галузі геоботаніки, флористики, созології.

Основні напрямки діяльності: охорона рослинного світу, фітоценологія, болотознавство, розбудова мережі природно-заповідних територій.

Наукові дослідження[ред. | ред. код]

Болотознавство[ред. | ред. код]

Тетяна Леонідівна у своїй кандидатській дисертації виділила і охарактеризувала типи і шляхи розвитку гірських боліт Українських Карпат.

Рідкісні гірські болота Українських Карпат, виділені Т. Л. Андрієнко, стали першими, які були взяті в Україні під державну охорону в рам­ках міжнародної програми «Телма». В нашій країні цю програму очолювала Є. М. Брадіс, а її заступни­ком була Т. Л. Андрієнко. Вони підготували пере­лік боліт України, що потребують охорони (1973), який у подальшому постійно поповнювався. Чи­ мало цінних боліт, що ввійшли до нього, вдалося зберегти, хоча багато не менш цінних боліт було втрачено внаслідок непродуманої та масштабної меліорації. Тетяна Леонідівна вивчала рослинні уг­руповання боліт, їхню динаміку, зокрема вплив на них осушувальної меліорації, поширення й цено­тичні особливості болотних видів.

Дослідження рослинного світу Полісся[ред. | ред. код]

Основ­ним регіоном наукових досліджень Т. Л. Андрієн­ко було Українське Полісся. Тут Тетяна Леонідівна працювала понад 30 років, разом із колегами та учнями вивчала його рослинність, флору, рідкісні види й ценози, займалася форму­ванням екологічної мережі регіону. Вона написала серію статей (частково у співавторстві) про такі рідкісні види Українського Полісся, як Scheuchzeria palustris, Carex dioica, Chamaedaphne calyculata, Drosera intermedia, Juncus bulbosus, J. squarrosus, види дріб­них болотних верб, болотні види орхідних тощо. У 1980-х роках Т. Л. Андрієнко розпочала детальне вивчення найцінніших ділянок Українсь­кого Полісся з метою створення й подальшого до­слідження природно-заповідних територій. Одним із пер­ших серед них був Поліський заповідник. Окрім нього, були вивчені й охарактеризовані інші цікаві та цінні природні ділянки, які пізніше набули за­ повідного статусу. Загалом рослинно­му світу цього регіону вона присвятила декілька монографій.

Охорона рослинності та флори України, формування системи заповідних територій[ред. | ред. код]

Тетяна Леонідівна значну увагу приділяє охороні рідкісних видів флори України. Вона підготувала нариси про 20 видів рослин для першого видання «Червоної книги Української РСР» (1980), 42 види — до другого (1996), 39 видів — до її третього видання ЧКУ (2009). Під керівництвом Тетяни Леонідівни складені списки регіонально рідкісних видів для низки поліських областей України. Спільно з М. М. Перегримом підготовлено довідник «Офіційні переліки регіо­нально рідкісних рослин адміністративних територій України» (2012), у якому узагальнено відомості щодо таких списків у 23 адміністративних областях України, а також у містах Київ і Севастополь.

Серед важливих синфітосозологічних видань, у написанні яких брала участь Тетяна Леонідівна, слід назвати «Зелену книгу України» (1987, 2009), проект якої Ю. Р. Шеляг-Сосонко і Т. Л. Андрієнко в 1983 році презентували на VII з'їзді Всесоюзного ботанічного товариства.

У 1991 році була створена міжвідомча комплекс­на лабораторія наукових основ заповідної справи НАН України та Мінприроди, яку очолила Тетяна Леонідівна. Основними напрямами роботи лабо­раторії стали розробка теоретичних і методичних питань заповідної справи, дослідження, що мають забезпечити розвиток оптимальної мережі природ­но-заповідних територій та об'єктів, розробка ре­комендацій стосовно збереження біорізноманіття і режимів охорони, інвентаризація біоти природ­но-заповідних територій України. Підготовлені природничі та созологічні частини проектів нині створених важливих природно-заповідних терито­рій, таких як Рівненський природний заповідник, низка національних природних («Вижницький», «Деснянсько–Старогутський», «Цуманська пуща», «Мале Полісся», «Мезинський», «Прип'ять–Сто­хід» і деякі інші) та регіональних ландшафтних парків. Співробітники лабораторії підготували на­укові обґрунтування, які дали змогу розширити мережу природно-заповідних територій в Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Пол­тавській, Рівненській, Сумській і Хмельницькій областях. Особливо слід відзначити важливу роль лабораторії та її керівника Т. Л. Андрієнко як наукового редактора при підготовці «Програми Літо­пису для заповідників та національних природних парків» (2002), за якою нині здійснюють постійні дослідження в заповідниках і Національних при­родних парках України.

Проекти[ред. | ред. код]

Тетяна Леонідівна брала активну участь у ви­конанні низки міжнародних програм і проектів, спрямованих на збереження біорізноманіття, ство­рення транскордонних природно-заповідних те­риторій, розроблення екологічної мережі, у між­народному співробітництві фахівців-созологів (TACIS, ECONET, UNESCO-JFIT, ПРООН, Planta Europa).

Учні[ред. | ред. код]

Керівник 10 успішно захищених канди­датських дисертацій і консультант 1 успішно захищеної докторської дисертації.

Тетяна Леонідівна Андрієнко з учнями і колегами під час урочистого засідання з нагоди її 75-річчя

Основні праці[ред. | ред. код]

  • «Червона книга Української РСР» (Київ, 1980) — співавтор.
  • «Рослинний світ Українського Полісся в аспекті його охорони» (Київ, 1983 — російською мовою) — співавтор.
  • «Поліський державний заповідник. Рослинний світ» (Київ, 1986 — російською мовою) — співавтор.
  • «Зелена книга Української РСР: рідкісні, зникаючі та типові, що потребують охорони рослинні угруповання» (Київ, 1987 — російською мовою) — співавтор.
  • «Перспективна мережа заповідних об'єктів України» (Київ, 1987 — російською мовою) — співавтор.
  • «Озер вода жива» (Київ, 1990) — співавтор.
  • «Соціально-екологічна значимість природно-заповідних територій України» (Київ, 1991 — російською мовою) — співавтор.
  • «Заповідна краса Полтавщини» (Полтава, 1996) — співавтор.
  • «Мережа регіональних ланд- шафтних парків України: наукові та організаційні основи створення» (Київ, 1996) — співавтор.
  • «Червона книга України. Рослинний світ» (Київ, 1996) — співавтор.
  • «Міждержавні природно-заповідні території України» (Київ, 1998) — співавтор.
  • «Заповідні куточки Кіровоградської землі» (Київ, 1999) — редактор, співавтор.
  • «Система категорій природно-заповідного фонду України та питання її оптимізації» (Київ, 2001) — редактор, співавтор.
  • «Програма Літопису природи для заповідників та національних природних парків: Метод. посіб.» (Київ, 2002) — співавтор.
  • «Фіторізноманіття національних природних парків України» (Київ, 2003) — редактор, співавтор.
  • «Екологічна мережа Новгород-Сіверського Полісся» (Суми, 2003) — співавтор.
  • «Науково-методичне та нормативно-правове забезпечення створення та діяльності регіональних ландшафтних парків України» (Київ, 2004) — співавтор.
  • «Заповідні скарби Чернігівщини» (Чернігів, 2005) — співавтор.
  • «Заповідні перлини Хмельниччини» (Хмельницький, 2006) — редактор, співавтор.
  • «Фіторізноманіття Українського Полісся та його охорона» (Київ, 2006) — редактор, співавтор.
  • «Червона книга України. Рослинний світ» (Київ, 2009) — співавтор.
  • «Комахоїдні рослини України» (Київ, 2010) — автор.
  • «Рідкісні бореальні види на рівнині України» (Київ, 2010) — автор.
  • «Рідкісні та ті, що під охороною рослини Полісся (Польща, Білорусь, Україна, Росія)» (Київ, 2011 — російською мовою) — співавтор.
  • «Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання)» (Київ, 2012) — співукладач
  • «Фіторізноманіття заповідників і національних природних парків України» (Київ, 2012) — редактор, співавтор.

Література[ред. | ред. код]

  • Шеляг-Сосонко Ю. Г. Андрієнко Тетяна Леонідівна // Енциклопедія Сучасної України. — К., 2001. — Т. 1. — С. 491.
  • Околітенко Н. Портрет дами на квітковому тлі // Жінка. — 1999. — № 4.

Посилання[ред. | ред. код]