Андріївка (Балаклійський район)
смт Андріївка | |||
---|---|---|---|
| |||
Залізнична станція Шебелинка | |||
Країна | ![]() | ||
Область | Харківська область | ||
Район/міськрада | Балаклійський район | ||
Рада | Андріївська селищна рада | ||
Код КОАТУУ: | 6320255300 | ||
Основні дані | |||
Перша згадка | 1627 | ||
Статус | із 1938 року | ||
Площа | 4,5 км² | ||
Населення | ▼ 8730 (01.01.2018)[1] | ||
Густота | 1930 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 64220 | ||
Телефонний код | +380 5749 | ||
Географічні координати | 49°32′05″ пн. ш. 36°37′17″ сх. д. / 49.53472° пн. ш. 36.62139° сх. д.Координати: 49°32′05″ пн. ш. 36°37′17″ сх. д. / 49.53472° пн. ш. 36.62139° сх. д. | ||
Висота над рівнем моря | 95 м | ||
Водойма | р. Сіверський Донець | ||
Відстань | |||
Найближча залізнична станція: | Шебелинка | ||
До станції: | 3 км | ||
До райцентру: | |||
- залізницею: | 20 км | ||
- автошляхами: | 22,8 км | ||
До обл. центру: | |||
- залізницею: | 65 км | ||
- автошляхами: | 69,2 км | ||
Селищна влада | |||
Адреса | 64220, Харківська обл., Балаклійський р-н, смт Андріївка, вул. Центральна, 6, тел. 4-13-49 | ||
Голова селищної ради | Бабаков Євген Олексійович | ||
Карта | |||
|
Андріївка (в XIX столітті — Новоборисоглєбськ) — селище міського типу в Україні, Балаклійському районі Харківської області. Розташоване над річкою Сіверський Донець. Населення — 9 705 осіб.
Зміст
Географічне розташування[ред. | ред. код]
Селище міського типу Андріївка знаходиться на лівому березі річки Сіверський Донець, вище за течією на відстані 2 км розташоване озеро Лиман, на протилежному березі — смт Донець.
Через селище проходить автомобільна дорога Р78. Поруч проходить залізниця, лінія Харків — Лиман, станція Шебелинка та зупинний пункт Андріївка. До селища примикають великі лісові масиви (дуб, сосна).
Історичні відомості[ред. | ред. код]
Територія селища була заселена ще в V—IV тисячолітті до н. е. Про це свідчать залишки трьох поселень епохи неоліту.
Засноване у 1663 році. В козацькі часи належала до Балаклійського полку, а після його ліквідації у 1676 році — Харківському. 1679 року селище стало частиною Ізюмської оборонної лінії. Від 1685 року Андріївська сотня була підпорядкована Ізюмському полкові, у складі якого перебувала до припинення його існування в 1765 році.
За даними на 1864 рік у казенному селі, центрі Андріївської волості Зміївського повіту, мешкало 5159 осіб (2842 чоловічої статі та 2317 — жіночої), налічувалось 978 дворових господарств, існували 2 православні церкви та станова квартира, відбувалось 5 ярмарків на рік[2].
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 11 663 осіб[3].
Опис села в дореволюційний (1917 року) час є в книзі Петра Шелеста[4].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 197 людей[5].
У листопаді 2017 року в Андріївці відбувся спалах епідемії на гепатит A, внаслідок чого захворіли 29 осіб. Причиною спалаху хвороби стало утримання у селищі джерел водопостачання неналежному стані, а також недостатнє забезпечення населення людей якісною питною водою[6].
Символіка[ред. | ред. код]
Герб селища відомий з печатки 1765 року і має козацьке походження. У щиті квітка що проростає із землі над якою півмісяць рогами догори.
Див. також[ред. | ред. код]
Відомі особи[ред. | ред. код]
- Перцев Іван Матвійович — доктор фармацевтичних наук, співрозробник мазей «Левомеколь» і «Левосин»,
- Шевченко Борис Демидович (1904–1944) — полковник, Герой Радянського Союзу, народився в селі Андріївка.
- У селі народився та зростав Петро Шелест (*1908 — †1996) — партійний і державний діяч УРСР та СРСР. Перший секретар ЦК КП України (1963—1972).
Галерея[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Клочан Д. Ф. Андріївка / Д. Ф. Клочан // Історія міст і сіл Української РСР: В 26 томах / Гол. ред. П. Т. Тронько. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1967. — Т. 21 : Харківська область. — С. 161—173.
- Погода в селі Андріївка
- ВРУ
- Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2019. — ISBN 944-02-3354-X.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
- ↑ рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 1574)
- ↑ рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
- ↑ «Справжній суд історії ще попереду», сторінки 28-37.
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 159—164
- ↑ На Харківщині 29 людей захворіли на гепатит через неякісну воду // Hromadske.ua. 23.11.2017.
![]() |
Це незавершена стаття про Харківську область. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
|