Андріївка (Новосондецький повіт)
Село
 Координати 49°21′ пн. ш. 20°49′ сх. д. / 49.350° пн. ш. 20.817° сх. д.Координати: 49°21′ пн. ш. 20°49′ сх. д. / 49.350° пн. ш. 20.817° сх. д.
|
Андріївка (пол. Andrzejówka) — село в Польщі, на Лемківщині, у гміні Мушина Новосондецького повіту Малопольського воєводства. Населення — 481 особа (2011[1]).
Розташування[ред. | ред. код]
Село розміщене на правому березі Попраду, на схилах хребта Яворини. Знаходиться на території Попрадського ландшафтного парку, при воєводській дорозі № 971 і при залізничній лінії № 96.
Історія[ред. | ред. код]
Село Андріївка відоме з 1352 року. Документальні свідчення XVI ст. про русинське (українське) населення Лемківщини польські історики безпідставно трактують як «волоську колонізацію» через закріпачення українців з використанням волоського права.
Король Ягайло з королевою Ядвігою в 1391 р. грамотою надав краківському єпископові Іоаннові маєток, включно з селом Андріївка. На думку о. Юліяна Никоровича ці села т. зв. «мушинського ключа» існували з часів Галицько-Волинського князівства і підпали в 1340 р. під панування Польщі за короля Казимира ІІІ.
В Андріївці зберігся (у ХІХ ст. переданий до Милика) дзвін з 1484 р. та дивний прилад для дзвоніння молотком по давній залізній штабі, з чого можна судити про існування церкви і священика наприкінці XV ст.
28 липня 1876 року відкрита залізниця Тарнів-Плавеч з перестанком Андріївка.
З листопада 1918 по січень 1920 село входило до складу Лемківської Республіки. В селі була москвофільська читальня імені Качковського.
До середини XX ст. в регіоні переважало лемківсько-українське населення. У 1939 році з 540 жителів села — 505 українців і 35 поляків (прикордонна сторожа).[2]
До 1945 р. в селі була дочірня греко-католицька церква парафії Милик Мушинського деканату[3], метричні книги велися з 1784 року.
Після Другої світової війни Лемківщина, попри сподівання лемків на входження в УРСР, була віддана Польщі, а корінне українське населення примусово-добровільно вивозилося в СРСР. Згодом, у період між 1945 і 1947 роками, у цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА та радянським військами. Ті, хто вижив, 1947 року під час Операції Вісла були ув'язнені в концтаборі Явожно або депортовані на понімецькі землі[4].
У 1975-1998 роках село належало до Новосондецького воєводства.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
В селі збереглася церква Успіння Богородиці з 1864 року (хоча історики припускають про перебудову давнішої церкви з XVIII чи XVII ст.), у 1947 році перетворена на костел. У наві знаходяться два вівтарі з XVIII ст. Додаткової ваги пам'ятці надають сторічні липи (пам'ятки природи), які оточують церкву.
Також у селі збереглися дерев'яні полемківські комори XVIII—XIX ст.
Демографія[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 243 | 71 | 152 | 20 |
| Жінки | 238 | 56 | 141 | 41 |
| Разом | 481 | 127 | 293 | 61 |
Примітки[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Андріївка (Новосондецький повіт)
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 54.
- ↑ Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с. 97-99 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 28 червня 2016.
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 31 серпня 2016.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jędrzejówka, Andrzejówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 591. (пол.)
- Apokryf Ruski [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про Малопольське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |