Анексія Гоа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анексія Гоа
Administrative map of Goa.png
Дата 18 грудня19 грудня 1961 року
Місце Гоа
Противники
Індія Індія Португалія Португалія


Командувачі
Presidential Standard of India.PNG Раджендра Прасад
Індія Джавахарлал Неру
Індія Палат Кандетх
Індія Ерік Пінто
Індія Кришна Менон
Flag of the President of Portugal.svg Америку Томаш
Португалія Антоніу де Салазар
Португалія Мануел Антониу Вассалу-і-Сілва


Сили сторін
Індія 45 000 люд.
1 легкий авіаносець
2 крейсера
1 есмінець
8 фрегатів
4 тральщика
20 бомбардувальників
6 винищувачів English Electric Canberra
6 винищувачів De Havilland DH.100 Vampire
6 винищувачів Dessault Ouragan
6 винищувачів Hawker Hunter
4 винищувачі-бомбардувальники Dessault Mystère IV
Португалія 3 995 люд.
200 морських піхотинців
1 фрегат
3 Сторожових катера


Військові втрати
22 вбитих
54 поранено
30 вбитих
57 поранено
3 668 взято у полон


Індійська Анексія Гоа 1961 року (англ. Indian Annexation of Goa) (також вторгнення в Гоа[1]) — акція збройних сил Індії, яка поклала край 451-річному португальському колоніальному правлінню Індією. Тривала 36 годин. Загинули 22 індійці та 30 португальців[2].

Передісторія[ред. | ред. код]

Дипломатичні спроби вирішення конфлікту Гоа[3][ред. | ред. код]

27 лютого 1950 року індійський уряд звернувся до португальського уряду проханням почати переговори про майбутнє колоній в Індії. Португальці відповіли, що Гоа не є колонією це частина метрополії, отже не належить передачі. Індія не має права на Гоа, оскільки республіка Індія не існувала за часів переходу Гоа під португальське правління. Коли португальське правління відмовилось відповідати на aiaide-mémoires (пам'ятні записки), 11 червня 1953 року Індія відхилила місію в Лісабон.

15 серпня 1955 року 3—5 тисяч беззбройних індійських активістів[4] спробували проникнути в Гоа, в шести місцях і були насильно вигнані португальською поліцією. Після загинули 21[5]—30 активістів. Це погіршило думки про португальське Гоа. 1 вересня 1955 року Індія зачинила своє консульство в Гоа.

1956 року португальський посол у Франції Марселлу Матьяш разом з прем'єр-міністром Антоніу де Олівейра Салазаром виступив на підтримку референдуму в Гоа. Проте це було відхилене міністрами іноземних справ та оборони. Запит про референдум зробив кандидат у президенти Умберто Делгаду 1957 року.

Початок військових дій[ред. | ред. код]

Військові дії в Гоа[ред. | ред. код]

наземна атака в Гоа: сектора Північ та Північний Схід[ред. | ред. код]

Бойові зіткнення в Гоа почалися у 9:45 17 грудня 1961, коли індійський отряд атакував та захопив місто Маулінгем (Maulinguém) на північному сході Гоа, вбивши двох португальських солдатів. 2-й португальський розвідувальний ескадрон запросив дозвіл на атаку на індійців. У 13:45 була отримана відмова. В 02:00 2-й ескадрон був відправлений у місто Доромагого, щоб підтримати відступ поліцейський сил на зворотному шляху був атакований індійцями.

В 04:00 індійці почали артобстріл на південь від Маулінгема, думая що у місті є важки танки. В 04:00 почався обстріл Бічолима (Bicholim). В 04:00 португальці зруйнували мости в Бічолимі, в Чапорі, в 05:00 в Асонорі.

Захоплення острова Анджив[ред. | ред. код]

Анджив — невеликий острів за 1,5 км2, належить до округу Гоа Португалії, хоча лежить біля узбережжя штату Карнатака. На острові знаходиться стародавня фортеця, яку захищала португальська армія.

Під прикриттям артилерії кораблів індійські морські піхотинці під командуванням лейтенанта Аруна Аудітто 18 грудня в 14:25 преступили до штурму острова, атакував португальський гарнізон. Португальці відбили атаку, 7 індійських морпіхів було вбито, 19 було поранено (у тому числі 2-а офіцера).

Португальці у кінцевому підсумку здалися після інтенсивного обстрілу індійською корабельною артилерією. На минулий день в 14:00 захопили остров, усі португальці взяти у полон крім 2-ох капралів і 1-го рядового. Один капрал заховався в горах і здався 19 грудня, інший був захоплений опівдні 20 грудня. Він відбивався гранатами поранивши 7 піхотинців. Останній — рядовий Мануель Каетано — став останнім солдатом взятим у полон, 22 грудня, достигнувши вплав узбережжя.

Морський бій у затоці Мормуган[ред. | ред. код]

В ранці 18 грудня португальський шлюп NRP Afonso de Albuquerque стояв на якорі у затоці Мормуган. Екіпаж корабля мав завдання битися з індійськими кораблями та стояв в якості берегової батареї для захисту затоки й прилеглого берега, а також забезпечувати радіозв'язок через Лісабон. Бо берегові радіостанції були зруйновані авіаударами індійців.

В 09:00 три індійських фрегата на чолі кораблем INS Betwa зайняли позицію у затоці Мормуган. Очікуя, прикази атакувати «Афонсу ді Альбукерке» й захопити вхід у порт. В 11:00 індійські літаки почали бомбардування затоки Мормуган. В 12:00, отримавши дозвіл від штабу, INS Betwa й INS Beas увійшли в затоку й відкрили вогонь по португальському шлюбу з 4,5 дюймових знарядь, передаючи азбукою Морзе між пострілами вимоги здатися. У відповідь «Афонсу ді Альбукерке» вибрав якір, і рушив на супротивника та відкрив вогонь з 120-мм знарядь.

Чисельна перевага була на сторонні індійців. «Афонсу ді Альбукерке» знаходився у невигідній позиції, яка обмежувала його маневреність. Чотири його 120-мм знарядь могли випускати 2 знаряддя за хвилину. Знаряддя індійських фрегатів випускали 60 знарядь за хвилину. В 12:25 португальський шлюп отримав попадання прямо в командний місток. Був поранений офіцер по зброї. В 12:25 «Афонсу ді Альбукерке» догодив протипіхотний шрапнельний снаряд. Загинув офіцер зв'язку, був важко поранений капітан корабля Антоніу да Кунья Араган (António da Cunha Aragão). Командування кораблем прийняв старший офіцер Пінту да Круш (Pinto da Cruz). Рухова установка корабля також була важко пошкоджена.

В 12:35 корабель розвернувся на всі 180 градусів і сів на мілину біля пляжу Бамбола. Був піднятий білий прапор.

Міжнародна реакція на захоплення Гоа[ред. | ред. код]

Осуд[ред. | ред. код]

США[ред. | ред. код]

Офіційна реакція США на вторгнення в Гоа, була озвучена Едлаем Стівенсоном на засіданні ради безпеки ООН, він засудив збройні дії індійського правління і зажадав щоб усі індійські сили беззастережно виведені з території Гоа.

Щоб виразити невдоволення діями Індії в Гоа, сенатський комітет по міжнародним відносинам спробував, незважаючи з боку президента Джонна Кеннеді, скоротити обсяг допомоги Індії на 25 відсотків.

Посилаючись на сприйняття (особливо характерне для країн Заходу), що Індія раніше вчила світ чеснот відмови від насильства, президент Кеннеді заявив послу Індії в США: "Останні п'ятнадцять місяців ви читали нам мораль, а зараз ви пішли вперед і надійшли, як жодна нормальна країна не надходить … Люди кажуть: проповідника спіймали на виході з борделя "

У статті «India, The Aggressor» (Індія — агресор) газети The New York Times від 19 грудня 1961 говорилося: «Вторгшись в Гоа, прем'єр-міністр Неру завдав непоправної шкоди доброму імені Індії та принципам міжнародної моралі.»

У номері журналу Life від 12 лютого 1962 року була опублікована стаття «Символічна поза губернатора Гоа», пристрасно засуджує вторгнення Індії.

Велика Британія[ред. | ред. код]

Державний секретар по відносинам співдружності Дункан Сендіс 18 грудня 1961 року зробив заяву для палати громад, що в тій час як британський уряд завжди розумів прагнення індійського народу до об'єднання Гоа, Дамана і Діу з Індійської республікою і не схвалює поведінку португальського уряду, що не послідував прикладу Британії та Франції, які відмовилися від колоній в Індії він змушений «внести ясність, що уряд Її Величності засуджує рішення уряду Індії вдатися до військової сили для досягнення своїх політичних цілей».

Підтримка[ред. | ред. код]

СРСР[ред. | ред. код]

Майбутній глава радянської держави Леонид Ілліч Брежнєв, під час вторгнення в Гоа здійснював тур по Індії, сказав кілька речей на підтримку дій Індії. У прощальному посланні він закликав індійців ігнорувати обурення країн заходу, «тих, хто звик душити народи світу що боряться за незалежність,…тих хто збагачується шляхом колоніального грабежу». Радянський лідер Микита Хрущов відправив телеграму Неру що «всі радянські люди одностайно підтримували дружню Індію». Для цього СРСР наклав вето на резолюцію ООН, яка засуджує вторгнення Індії в Гоа.

КНР[ред. | ред. код]

В офіційній заяві від 19 грудня китайський уряд підкреслив свою «рішучу підтримку» боротьбі народів Азії, Африки і Латинської Америки проти «імперіалістичного колоніалізму».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тор, Бред (2017). Use of Force (Англійська). с. p.36. 
  2. Praval, Mayor K.C. Indian army after independence. New Delhi: Lancer. с. 214. ISBN 978-1-935501-10-7. 
  3. Перекладав з російської мови Маз мол
  4. Ghose, Sankar (1993). Jawaharlal Nehru: a biography. Mumbai: Allied. с. 282. 
  5. Indian volunteers Invite Goa. New York: New York Times. 15 August 1955.