Анексія Кримського ханства

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Російська пропагандиська марка 2023 року «Прийняття Криму, Тамані та Кубані до складу Російської імперії. 1783 р.»

Анексія Кримського ханства — насильницьке включення територій Кримського ханства до складу Російської імперії в односторонньому порядку в ході військової кампанії Потьомкіна, яке завершилося 19 квітня 1783 року після зречення останнього кримського хана Шагін Ґерая під тиском Російської імперії[1] (документальних свідчень про зречення Шагіна Ґерая немає). Після цього півострів було захоплено російською армією[2].

На анексованій території в 1784 утворено Таврійську область. Почалося зросійщення Криму та витіснення корінного населення — кримських татар.

Передісторія[ред. | ред. код]

У другій половині XVIII століття Російська імперія, прагнучи убезпечити свої південні терени та домогтися виходу до Чорного моря, почала боротьбу за Крим.

У ході Російсько-турецької війни 1768—1774 російські війська захопили Крим. За договором з ханом Сахібом II Ґераєм (1772) і Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774 року з Османською імперією оголошено незалежність Кримського ханства як від Османської імперії, так і від Росії, а фортеці Єні-Кале, Керч і Кінбурн анексовані Росією[3].

У той же час, султан був визнаний верховним халіфом, і ця обставина викликала суперечки Російської імперії з Османською імперією, бо у мусульман релігійно-обрядовий та цивільно-юридичний побут пов'язані між собою, через що султанові відкривалося право втручатися у внутрішні справи Криму, наприклад, призначенням каді (суддів). Після виведення російських військ в Криму почалось повсюдне повстання. В Алушті висадився османський десант, російський резидент у Криму Веселицький був узятий в полон ханом Шагіном і переданий османському головнокомандувачу. Сталися напади на російські загони в Алушті, Ялті та інших місцях. Кримські татари обрали ханом Девлета IV.

Шагін Ґерай став останнім ханом Криму. Він намагався провести в державі реформи та реорганізувати управління за європейським зразком, зрівняти в правах мусульманське та немусульманське населення Криму, проте реформи були вкрай непопулярними, і в 1781 в Криму відбулося повстання під керівництвом брата Шагіна Ґірая — Батира Ґірая і кримського муфтія.

Повстання було придушено, але після серії страт почався новий бунт, що змусив Шагіна втекти до російського гарнізону в Керчі. У Феодосії новим кримським ханом проголошено Махмуда Гірея. Повстання Махмуда також було придушене, а Шагіна відновлено на ханському престолі.

Однак вже до лютого 1783 стан Шагін Гірея знову став критичним: масові страти політичних супротивників, ненависть татар до проведених реформ і політики Шагін Гірея, фактичне фінансове банкрутство держави, взаємна недовіра та нерозуміння з російською владою призвели до того, що Шагін Гірей зрікся престолу й перейшов з прихильниками під захист російських військ, а частина вороже налаштованої до Росії місцевої знаті втекла до османів.

Анексія[ред. | ред. код]

Російська імперська медаль на честь анексії Криму та Кубані

У 1783 Крим анексовано Російською імперією, це трапилося в результаті воєнної кампанії та жорстоких придушень чисельних повстань кримських татар та ногайців з використанням армії Росії та козаків.

8 квітня 1783 імператриця Катерина II підписала «Маніфест про прийняття Кримського півострова, острова Тамань і всієї Кубанської сторони під державу Російську». Маніфест сповіщав жителів Криму про скасування автономії та включення території півострова до складу Росії. Зазначалося, що з цього часу населення Криму зобов'язане «вірністю, щирістю та благонравієм заслужити милість і щедроту монаршу»[4].

28 грудня 1783 Російська й Османська імперії підписали «Акт про приєднання до Російської імперії Криму, Тамана і Кубані», яким скасовувалася стаття (артикул) 3 Кючук-Кайнарджійського мирного договору про незалежність Кримського ханства. У свою чергу Росія цим актом підтверджувала османську приналежність фортець Очаків і Суджук-кале.

У 1784 Крим став частиною Таврійської області з центром у Сімферополі. У Севастополі почалося створення Чорноморського флоту Російської імперії.

Після Російсько-турецької війни 1787—1791 російська анексія Криму записана в Ясському мирному договорі, яким за Російською імперією закріплювалось все окуповане нею північне Причорномор'я.

Указом Павла I від 12 грудня 1796 Таврійська область скасована, територія, розділена на 2 повіти — Акмечетський та Перекопьский[5], приєднані до Новоросійської губернії.

У 1802 створено Таврійську губернію, яка проіснувала аж до Громадянської війни 1917 року.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019. 
  2. Winiarski), Микаэль Виниарски (Michael (25 квітня 2018). Реставрация дворца угрожает культурному наследию крымских татар. ИноСМИ.Ru (рос.). Архів оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 9 червня 2019. «В 1783 Крым аннексирован Екатериной II, после чего российская армия захватила полуостров.» 
  3. Текст договору. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 7 червня 2019. 
  4. Крим – це Україна, попри всі намагання окупантів. Коротка історія українського півострова. The Village Україна. 29 листопада 2023. Процитовано 27 січня 2024. 
  5. Історична довідка Сімферополя. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 квітня 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]