Мордехай Анелевич
| Мордехай Анелевич | |
|---|---|
| пол. Mordechaj Anielewicz їд. מרדכי אניעלעװיטש | |
 | |
| Народження |
1919[1][2][…] Вишкув, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща[4] |
| Смерть |
8 травня 1943[2] Варшавське гетто, Варшава, Генеральна губернія, Третій Рейх[5] |
| Країна |
.svg){kind=small} Республіка Польща |
| Приналежність | Єврейська бойова організація |
| Член | Гашомер Гацаїр і Єврейська бойова організація |
| Звання | Командувач |
| Війни / битви | Повстання у Варшавському гетто |
| Нагороди |
  |
 Мордехай Анелевич у Вікісховищі | |
Мордеха́й Анеле́вич (пол. Mordechaj Anielewicz, івр. מרדכי אנילֶביץ'; псевдоніми: Малахі, пол. Malachi; Мар'ян пол. Marian; Аньолек пол. Aniołek; нар. 1919 — пом. 8 травня 1943) — командувач Єврейської бойової організації та керівник повстання у Варшавському гетто (квітень-травень 1943).
Біографія[ред. | ред. код]
Походив із єврейської родини, яка мешкала на варшавському Повіслі[pl]. Закінчив приватну гімназію для хлопців «Laor» і у 1938 році здав матуру[6]. Від 1934 року належав до соціалістично-сіоністичної скаутської організації Га-Шомер Га-Цаір. Від 1937 року очолював відділення (gdud) загону «Bechazit» і був членом Проводу Га-Шомер Га-Цаір, а у 1939 році увійшов до Ради Проводу. Аби заробити на життя, іноді торгував. Був амбітний, спритний і підприємливий. Також був доволі успішний на журналістській ниві[7].
Під час Польської кампанії разом із друзями-скаутами намагався дістатися до Румунії. Але на той момент Червона армія вже вторглася в Польщу зі сходу. Радянська влада заарештувала Анелевича, але за короткий час він вийшов на свободу. Після капітуляції Варшави повернувся до міста, а під кінець 1939 року на кілька тижнів виїхав до Вільнюса[8]. Після повернення до Варшави продовжував свою діяльність у Раді Проводу Га-Шомер Га-Цаір. Крім того, долучився до редагування газети Neged Hazerem (укр. Проти течії). Мав приязні стосунки з Емануелем Рінґельблюмом[9]. Був хорошим товаришем; викликав довіру своєю скромністю, самоконтролем та проникливістю[10].
Навесні 1942 року став одним зі співорганізаторів Антифашистського блоку[pl] — організації, що діяла у різних гетто Генеральної губернії та Сілезії. У 1942 році як представник Блоку відвідав гетто в Бендзині та Сосновці. Повернувся до Варшави восени 1942 року, вже після завершення великої депортаційної акції до Треблінки[11].
Від жовтня 1942 року — комендант Єврейської бойової організації. Він був одним зі співорганізаторів успішного замаху 29 жовтня 1942 року на заступника коменданта Єврейської поліції Якуба Лейкіна[pl] (хоча й не брав у ньому безпосередньої участі)[12].
Протягом 18-21 січня 1943 року керував першою збройною акцією самооборони у Варшавському гетто, яка призвела до призупинення другої нацистської операції з депортації мешканців гетто до Треблінки (так званої січневої акції); зокрема, загін під керівництвом Анелевича влився в колону євреїв, яких вели на Умшлагплац. Після його сигналу (на розі вулиць Заменгофа[pl] та Ніскої[pl]) вони атакували німецьких конвоїрів. Більшість єврейських бійців загинула, але кілька десятків євреїв з колони зуміли втекти[13]. Січневі бої зміцнили позиції та авторитет Анелевича як очільника Єврейської бойової організації[14].
19 квітня 1943 року Мордехай Анелевич очолив повстання у Варшавському гетто. Загинув 8 травня 1943 року разом з іншими лідерами Єврейської бойової організації в оточеному німцями бункері[pl] на вулиці Мілій[pl], 18. Деталі його смерті невідомі[15]. В бункері тоді знаходилося близько 120 повстанців, серед них і дівчина Анелевича Міра Фухрер. Багато з них за закликом Ізраеля Вільнера[pl] здійснило самогубство[16].
Щоденник, який Анелевич вів до березня 1943 року, не зберігся.
Нагороди та вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Наказом L.400/BP Головної комендатури АК за 25 липня 1944 року Мордехай Анелевич був посмертно нагороджений Хрестом Хоробрих, а 18 квітня 1945 року керівництво Польської Народної армії надало йому Хрест Грюнвальда третього ступеня[17].
Ще протягом війни його іменем було названо партизанський відділ Гвардії Людової[pl], утворений з учасників повстання у Варшавському гетто.
У 1955 році колишню вулицю Генсю було перейменовано на вулицю Мордехая Анелевича[pl][18].
Мордехая Анелевич вшановано одним із кам'яних блоків варшавського Шляху пам'яті мучеництва і боротьби євреїв у Варшаві[pl] на вулиці Дубоіс. Його прізвище також є на обеліскові біля місця пам'яті на колишній вулиці Мілій, 18, названому Курганом Анелевича.
У Вишкуві, біля мосту через Західний Буг, на місці будинку, де народився Анелевич, встановлено присвячений йому пам'ятник із написами польською, англійською та івритом.
Ім'я Анелевича носить кібуц Яд-Мордехай[pl] (укр. Пам'ять Мордехая) в Ізраїлі, заснований у 1943 році. У 1990 році у Варшавському університеті було відкрито Центр дослідження та навчання історії та культури євреїв у Польщі імені Мордехая Анелевича (пол. Centrum Badania i Nauczania Dziejów i Kultury Żydów w Polsce im. Mordechaja Anielewicza); від 2001 року Центр є підрозділом Історичного інституту Варшавського університету.
У 1983 році до 40-ї річниці смерті, в Ізраїлі було випущено набір із двох поштових марок із портретами Анелевича та Йозефа Ґлазмана, героїв Варшавського та Вільнюського гетто[19].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ISNI — 2012.
- ↑ а б Berenbaum M. Encyclopædia Britannica
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #11935392X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ https://www.jhi.pl/en/articles/may-8-1943-death-of-mordechai-anielewicz,616
- ↑ Andrzej Krzysztof Kunert: Słownik biograficzny konspiracji warszawskiej 1939-1944. Warszawa: Instytut Wydawniczy PAX, 1987, s. 30. ISBN 83-211-0739-7.
- ↑ Anka Grupińska: Ciągle po kole. Rozmowy z żołnierzami getta warszawskiego. Warszawa: Wydawnictwo Twój Styl, 2000, s. 42. ISBN 83-7163-187-1.
- ↑ Anka Grupińska: Odczytane listy. Opowieści o powstańcach żydowskich. Warszawa: Wydawnictwo Literackie, 2003, s. 30. ISBN 83-08-03314-8.
- ↑ Barbara Engelking, Jacek Leociak: Getto warszawskie. Przewodnik po nieistniejącym mieście. Warszawa: Stowarzyszenie Centrum Badań nad Zagładą Żydów, 2013, s. 841. ISBN 978-83-63444-27-3.
- ↑ Bernard Mark: Walka i zagłada warszawskiego getta. Warszawa: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1959, s. 151.
- ↑ Rudi Assuntino, Wlodek Goldkorn: Strażnik. Marek Edelman opowiada. Kraków: Wydawnictwo Znak, 2006, s. 78. ISBN 83-240-0647-8.
- ↑ Joanna Nalewajko-Kulikov: Anielewicz Mordechaj w Żydzi Polscy. Historie niezwykłe. Warszawa: Demart, 2010, s. 12. ISBN 978-83-7427-3.
- ↑ Barbara Engelking, Jacek Leociak: Getto warszawskie. Przewodnik po nieistniejącym mieście. Warszawa: Stowarzyszenie Centrum Badań nad Zagładą Żydów, 2013, s. 784. ISBN 978-83-63444-27-3.
- ↑ Israel Gutman: Żydzi warszawscy 1939-1943.. Warszawa: Oficyna Wydawnicza RYTM, 1993, s. 448. ISBN 83-85249-26-5.
- ↑ Hela Rufeisen-Schupper: Pożeganie Miłej 18. Kraków: Wydawnictwo Beseder, 1996, s. 117. ISBN 83-86995-01-7.
- ↑ Hela Rufeisen-Schupper: Pożeganie Miłej 18. Kraków: Wydawnictwo Beseder, 1996, s. 116. ISBN 83-86995-01-7.
- ↑ Aleksander Mazur: Order Krzyża Grunwaldu 1943-1985. Warszawa: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1988, s. 89. ISBN 83-11-07449-6.
- ↑ Kwiryna Handke: Słownik nazewnictwa Warszawy. Warszawa: Slawistyczny Ośrodek Wydawniczy, 1998, s. 384. ISBN 83-86619-97X.
- ↑ The Holocaust. Boeliem:The Complete Reference to Israeli Stamps from 1948 and Onwards. 3 січня 2009. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 10 травня 2015.
Джерела[ред. | ред. код]
- Sabine Gebhardt-Herzberg: "Das Lied ist geschrieben mit Blut und nicht mit Blei": Mordechaj Anielewicz und der Aufstand im Warschauer Ghetto. Sabine Gebhardt-Herzberg, 2003. ISBN 3-00-013643-6.
- Joanna Nalewajko-Kulikov: Anielewicz Mordechaj w Żydzi Polscy. Historie niezwykłe. Warszawa: Demart, 2010, ss. 11-13. ISBN 978-83-7427-3.
- Andrzej Krzysztof Kunert: Słownik biograficzny konspiracji warszawskiej 1939-1945 T.1. Warszawa: Instytut Wydawniczy PAX, 1987, s. 30. ISBN 83-211-0758-3.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мордехай Анелевич |
- Мордехай Анелевич на сайті www.getto.pl [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Mordechaj Anielewicz — Stacja Muranów
|
