Анероест

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анероест
Народився
Галлія
Помер225 до н. е.
Campo Regiod, Орбетелло, Провінція Гроссето, Тоскана, Італія
Національністькельт
Діяльністьвоєначальник, вождь
УчасникБитва при Теламоні
Титулвождь

Анероест (*'д/н —225 до н. е.) — вождь кельтського племені гезатів. Боровся проти римського загарбання Цизальпійської Галлії.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Про Анероеста відомо замало. Був одним з вождей кельтського племені гезатів з Трансальпійської галії, біля річки Родан (Рона). У 233 році до н. е. галльські племені інсубріів і боїв, опинившись під загрозою поневолення Римською республікою, звернулися до Анероеста по військову допомогу, натомість обіцяли чималу кількість золота для боротьби з Римом.

Проте до Італії він прибуває лише в 225 році до н. е., разом з іншим вождем — Конколітаном. Можливо потрібен був час, щоб зібрати потужне військо, в якому брали участь не лише гезати й інші трансальпійські галли. Військо Анероеста складалося з 50 000 піхотинців, 20 000 вершників, мало бойові колісниці. Тим часом римляни перетягнули на свій бік венетів Італії та галлів-ценоманів. Таким чином, гезати змушені залишити частину своїх військ у себе в країні, щоб захистити її від можливого нападу ворогів.

Анероест швидко перетнув Альпи, зайняв Цизальпійську Галлію, а потім рушив до Етрурії. Тут переміг римлян у битві при Фезуле (сучасне Ф'єзола), після чого вирішує перевезти до себе величезну здобич, яку він тільки що захопив. Але на зворотному шляху, він зупинений у Теламона основними силами римлян на чолі із консулами Луцієм Емілієм Папом та Гаєм Атілієм Регулом. У запеклій битві військо галлів зазнало нищівної поразки — вбито 40 тис. вояків й 10 тис. здалося у полон.

Анероест сховався разом з родиною у своєму таборі. Відчуваючи неминучість полону, вбиває дружину і дітей, а потім себе.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Полібій, Histories 2:21-31
  • William Smith, Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, 1, Boston: Little, Brown and Company, Vol.1 p. 177