Рудницька Анжеліка Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рудницька Анжеліка Миколаївна
Народилася 11 червня 1970(1970-06-11) (46 років)
Ровно, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність журналіст
Відома співачка, художник, телеведуча, журналістка, громадський діяч
Сторінка в інтернеті rudnytska.com
Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Анжелі́ка Микола́ївна Рудни́цька (нар. 11 червня 1970, Ровно) — українська співачка, телеведуча, художниця, науковець, громадський діяч, волонтер, президент мистецької агенції «Територія А», президент Фонду відродження культурного середовища Києва, член Громадського фонду Святого Андрія Первозванного, заслужена артистка України, член Національної спілки журналістів України, член Національної спілки художників України, голова Наглядової ради Національного конкурсу «Благодійна Україна».

Біографія[ред.ред. код]

Народилася в місті Ровне . Батько — Микола Іванович Рудницький, письменник, журналіст [1], мама — Євгенія Ігорівна Рудницька, педагог, викладач християнської етики. У шкільні роки навчалася грі на фортепіано у музичній школі, співала в юнацькому ВІА, 10 років співала у хорі. Анжеліка закінчила Київський державний університет ім. Тараса Шевченка за фахом журналістика.

Серед інших 52 студентів була учасницею студентського голодування у жовтні 1990. У студентські роки почала працювати на Першому каналі Українського телебачення в редакції науково-пізнавальних програм. В листопаді 1994 року, разом з поетом Олександром Бригинцем створила Мистецьку аґенцію «Територія А».

З квітня 1995-го була автором і ведучою власної щотижневої програми «Мистецький канал Територія А» на телеканалі ICTV, у вересні того ж року у рамках цього проекту з'явився перший український щоденний "Хіт-парад «Територія А», який став культовою програмою кінця 1990-х - початку 2000-х рр. За 5 років існування програми було створено близько 2000 програм.

У цей період була співавтором і ведучою Всеукраїнського телефестивалю танцювальної музики «Територія ДАНС», що виходив в ефір на телеканалі "1+1", а також вела програму «Музичний простір». Провідні українські продюсери пропонували Рудницькій сприяння у сольній кар'єрі — проте тоді вона відмовлялася співати соло. Брала участь лише у групових записах, її голос чули у проекті «Українські хіти ХХ століття» (пісні «Червона Рута», «Стожари», «Якщо любиш — кохай», «Новорічна»).

У 1998 році, на пропозицію сімейного фестивалю подружжя подружжя Білоножків «Мелодія двох сердець», Анжеліка записала (в дуеті з сестрою Інною) пісню Володимира Івасюка «У долі своя весна». 1999 року записала ще дві пісні. Того ж року отримала звання Заслуженої артистки України. Та вже 2000-го влада почала віддавати національний інформаційний простір під російський вплив. Дійшла черга і до хіт-параду «Територія А» — у вересні його також зняли з ефіру.

Спільним з Віктором Павліком максі-синглом «Диво» та сольним «Іграшка» Анжеліка Рудницька розпочала сольну співочу кар'єру. У 2000 році альбом «Диво» був названий найпопулярнішим альбомом року. Цього ж року вступила до аспірантури КНУКІМ.

У 2002 році вийшов її перший сольний альбом «Будь зі мною» (NAC), в 2003 — наступний, «anzhelika.ru» (J.R.C; перевиданий влітку 2004-го в Росії під назвою «L'Amour») і почався запис франкомовного, «Серце Ангела». Після виснажливого весняного гастрольного туру у 2004 році Анжеліку Рудницьку паралізувало, і півроку вона провела без руху. Під час хвороби створила серію графічних робіт «Незриме коріння», показаних на першій персональній художній виставці влітку 2005. Нині оригінальні художні роботи Рудницької експонують у галереях і музеях багатьох країн Європи, а також в Україні та Південній Кореї. У 2005–2014 роках відбулося понад 100 персональних виставок.

Щойно в кінці 2004 року вона вперше з'явилася на люди, а в лютому 2005 року відновила співочу кар'єру — увійшла в число 30 претендентів на участь в Євробаченні-2005 від Росії. Рудницькій запропонували переїхати в Росію і продовжити там сольну кар'єру. Але Анжеліка залишилася в Україні. Влітку 2005-го Анжеліка відновила, підкріплений Інтернет-порталом, хіт-парад «Територія А» тепер вже на Першому Національному телеканалі. Навесні 2006-го вийшов її черговий сольний альбом «Знайди мене» зі значним мультимедійним наповненням (Moon-records).

У 2005 році Національний хіт-парад «Територія А» був відновлений на Першому каналі.

За період 2004–2014 створила близько 150 оригінальних художніх полотен. Найвідоміші цикли художніх робіт: «Незриме коріння», «Пролог», «Сад чеснот або Дерева-писанки», «Радуйся», «Місячне приношення», «Праліс», «Прамісто», «Еволюція нескінченності», «Містерія літочислення». Виданий художній альбом-каталог робіт Анжеліки Рудницької «Український Всесвіт» у двох частинах (2008, 2009). За цей період відбулося понад 100 персональних виставок.

Влітку 2009 року вийшов друком любовний роман Анжеліки Рудницької «Пристрасна траса до щастя».

У травні 2012 року вийшла друком книга-есей «Біла зірка України. Невигадані історії з життя Оксани Білозір».

З 2010 року працює в КНУ ім. Т.Шевченка, в Інституті філології (Центр фольклору й етнографії). Досліджує семіотику народного орнаменту, пише дисертацію на цю тему.

2010–2014 — член Громадської ради при Національній раді з питань телебачення та радіомовлення України.

2013 — ведуча телепрограми «Нехай вам буде кольорово!» на Першому Національному.

Нині Анжеліка Рудницька — доцент кафедри ведучих телеефіру, викладає майстерність телеведучих в Інституті кіно та телебачення КНУКІМ та доцент кафедри фольклористики Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка, викладає сценічну майстерність.

2010 року Анжеліка Рудницька представляє Україну на Міжнародному фестивалі культури і мистецтв у Кореї, де її нагороджують званням «World Masters» ("світовий майстер") за художні роботи.

З 2012 року — президент Мистецької агенції «Територія А».

Дискографія[ред.ред. код]

  • 2000 — «Диво» (спільний із Віктором Павліком)
  • 2000 — Іграшка
  • 2002 — «Будь зі мною»
  • 2003 — «Anzhelika.ru»
  • 2006 — «Знайди мене»

Відзнаки та нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]