Анкер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анкер.JPG

А́нкер (від нім. Anker — «якір»; рос. анкер; англ. anchor) — металева (сталева) зв'язка, якою скріплюють складові частини машини, кам'яної споруди, основний елемент анкерного кріплення.

Види[ред.ред. код]

Розрізняють такі види анкерів: анкер металевий, металеві стрижні, анкер ґвинтовий, залізобетонний, дерев'яний, полімерний та гітарний.

  • Анкер металевий — стальний стрижень діаметром 0,02—0,025 м, довжиною 0,6—3 м з розпірною або клино-щілинною головкою на одному кінці для закріплення в шпурі, різьбленням і гайкою на іншому для закріплення підхвату або опорної шайби і натягу анкера. Металевий анкер як самостійне кріплення призначений для кріплення виробок, що проводяться в стійких і середньої стійкості породах (f ≥ 3) і по вугіллю. У поєднанні з рамним і суцільним кріпленням металевий анкер застосовують у виробках і з менш сприятливими гірничо-геологічними умовами як поза зоною, так і в зоні впливу очисних робіт.
  • Металеві стрижні звичайно закріпляються по довжині шпуру хімічними складами або швидкодіючими сумішами на цементній або фосфогіпсовій основі. Цей різновид анкера призначений для виробок, що проводяться у вугіллі і слабких породах (f ≥ 1) як поза зоною, так і в зоні впливу очисних робіт.
  • Анкер ґвинтовий — стрижень з різьбленням спеціального профілю, зовнішній діаметр (0,032 м) якого більше, ніж діаметр пробуреного шпуру, в який заґвинчується стержень. Ці анкери широко застосовуються на калійних рудниках.
  • Анкер залізобетонний — металевий стрижень, забетонований в шпурі, з різьбленням і гайкою для закріплення опорної плитки на іншому кінці.
  • Анкер дерев'яний — дерев'яний стрижень діаметром 0,036—0,04 м, довжиною 0,5—1 м і більше, що має на кінцях прорізи для дерев'яних клинів; при розклинюванні останніх анкер закріпляється в шпурі і втримує підхват. Застосування цього анкера обмежене в основному підготовчими виробками з терміном служби до 1 року. Можливе його застосування як допоміжного кріплення.
  • Анкер полімерний — склопластиковий стрижень, закріплений по довжині шпуру хімічним розчином. Його доцільно застосовувати в умовах, при яких би анкери легко руйнувалися виконавчим органом добувного і прохідницького комбайна, вибуховими роботами або ручним інструментом при руйнуванні закріпленого масиву. Як самостійне кріплення застосовується у підготовчих виробках, проведених в породах стійких і середньої стійкості, а також в очисних вибоях, особливо при камерній або камерностовповій системах розробки.
  • Анкер гітарний — металевий стрижень всередині грифа гітари товщиною 4-6 мм. Один кінець анкера фіксується, а на іншому розташовується регулювальний болт, який регулює силу анкера і, відповідно, ступінь прогинання грифа. Анкерний болт може розташовуватися як і у головки грифа, так і у п'ятки грифа. Анкер необхідний для того, щоб гриф не гнувся під натягом струн. Переважно анкер використовується на гітарах з металевими струнами. Виняток становлять деякі акустичні та електро-гітари (здебільшого радянського виробництва) — тому що у них достатньо товстий гриф і зроблений з міцного матеріалу. Перша гітара Лео Фендера теж не мала анкера.

Способи установки[ред.ред. код]

Існує два способи установки анкера в гриф:

  1. Під накладку. У цьому випадку фрезерування робиться з боку накладки. Це дешевий спосіб, але робиться і на досить дорогих інструментах. Має серйозний недолік — з часом анкерний стрижень може просто відірвати накладку від грифа.
  2. З тильного боку грифа. Такий спосіб часто застосовується на гітарах марки Fender. У цьому випадку фрезерування робиться з тильного боку і заклеюється рейкою. Недолік цього способу полягає в більшій складності виробництва.

Література[ред.ред. код]