Анна Івашкевич (письменниця)
Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. (квітень 2020) |
Анна Івашкевич | |
---|---|
Anna Iwaszkiewicz | |
Псевдо | Adam Podkowiński |
Народилася | 17 грудня 1897[1][2] Брвінув, Прушковський повіт, Республіка Польща |
Померла | 23 грудня 1979[1] (82 роки) Ставіські[d], Подкова-Лесьна, Гродзиський повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща |
Поховання | Римо-католицьке кладовище в Брвінув |
Країна | Республіка Польща |
Діяльність | письменниця |
Знання мов | польська[2] |
Конфесія | латинська церква[3] |
Батько | Станіслав Вільгельм Лілпопа |
Мати | Ядвіга Станкевич |
У шлюбі з | Ярослав Івашкевич |
Діти | Тереза та Марія |
Нагороди | |
Анна Івашкевічова, прізвисько Лілпоп, псевдонім Адам Подковінський (пол. Anna Iwaszkiewicz; 17 грудня 1897, Брвінув — †23 грудня 1979, Ставіські) — польська письменниця і перекладачка, дружина письменника Ярослава Івашкевича.
Вона була дочкою заможнього промисловця Станіслава Вільгельма Лілпопа. Коли їй було 4 роки її мама, Ядвіга Станкевич, покинула свого чоловіка та родину заради піаніста Юзефа Шлівінського. Відтоді її батько і тітка Аніела Пілавіцов виховувала її, а матері заборонили контактувати з дочкою. З 1915 до 1918 роки вона проживала з батьком у Росії (Москві та Києві).
Це перебування сприяло формуванню її літературного таланту: вона навчалась у Московсько-Польському університеті, вивчала іноземні мови, заохочено цікавилася музикою та театром. У Росії вона познайомилася з творчістю Олександра Скрябіна, який став її улюбленим композитором і чию музику вона розповсюджувала у Польщі, у тому числі шляхом організації музичних концертів Скрябіна у Варшаві.
12 вересня 1922 рооку, подолавши початковий опір батька, вона вийшла заміж за Ярослава Івашкевича (тоді поета-початківця). Заради Івашкевича вона розірвала заручини з князем Криштофом Миколаєм Радзивіллом. Цей шлюб сприяв її контакту з мистецькою та літературною спільнотою. Вона народила дочок: Марію та Терезу. Анна була чутливою і складною жінкою із бісексуальною орієнтацією, домінував чоловік, який не приховував від неї своїх гомосексуальних уподобань. Дуже страждала від депресії та психічних проблем. Все частіше шукала підтримки у пристрасній католицькій релігійності. Багато років вона писала «Щоденники», які демонструють її талант та оригінальну особистість. Шлюб з Івашкевичем виявився вдалим, що підтверджує і сам письменник: «Насправді наш шлюб дуже щасливий, напевно, найщасливіший із усіх, кого я знав, без великих дір» (9 квітня 1966 р.), «Я відчуваю почуття радості та вдячності за Гані [Анна], яка стала такою нудною і нестерпною, але вона єдина в світі, якби я не познайомився з нею, що б я зробив?» (25 березня 1974 р.) Muzeum im. Anny i Jarosława Iwaszkiewiczów w Stawisku, архів оригіналу за 14 вересня 2016, процитовано 28 квітня 2020
Під час окупації Анна допомагала польським євреям, організовуючи втечі з гетто та переховуючи їх у Ставісько. За цю діяльність 21 січня 1988 року вона та її чоловік були відзначені медаллю «Праведник серед Націй».[4]
Протягом свого життя вона публікувала мало, переважно нариси про твори Марселя Пруста, Джозефа Конрада і Томаса Манна (частково під псевдонімом). Перекладала переважно французьку літературу (Марсель Пруст, Мішель Бутор, Ален-Фурньє, Жуль Верн) та англомовну літературу (Томас Мертон та Альфред Норт Вайтгед). Наприкінці свого життя вона видала книгу «Nasz oczy» (1978). Її найвидатніша робота — « Щоденники та спогади» (опублікована у 2000 р.), цо містить цінні описи життя міжвоєнного періоду та спогади, зокрема про Кароля Шимановського — родича чоловіка Анни.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118861018 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ The Righteous Among the Nations Database
- ↑ [1] [Архівовано 17 липня 2016 у Wayback Machine.] dostęp 30.06.2014