Анна Алоїза Острозька
| Анна Алоїза Ходкевич | |
|---|---|
| пол. Anna Alojza Chodkiewicz | |
._%D0%93%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D0%B0_%D0%90%D0%BB%D0%B0%D1%96%D0%B7%D0%B0_%D0%A5%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D1%96%D1%87_(%D0%90%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F)_(XVII)_(2).jpg) | |
| Ім'я при народженні | Анна Алоїза Острозька |
| Народилася | 25 березня 1600 Ярослав, Ярославський повіт, Республіка Польща |
| Померла | 24 січня 1654 (53 роки) Великопольща |
| Поховання | Краків |
| Громадянство | Річ Посполита |
| Національність | русинка |
| Місце проживання | Волинь |
| Діяльність | меценатка, філантропка |
| Відома завдяки | меценатство |
| Суспільний стан | аристократія[1] |
| Титул | княгиня |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Острозькі |
| Батько | Олександр Острозький |
| Мати | Анна Костка |
| Родичі | Василь Костянтин Острозький (дід) |
| Брати, сестри | Софія Острозька, Катерина Острозька і Адам Костянтин Острозький |
| У шлюбі з | Ян Кароль Ходкевич |
 | |
Анна Алоїза Остро́зька, у шлюбі Ходкевич (1600 — 27 січня 1654[2]) — представниця української аристократії, меценатка, ревна католичка.
Походила з впливової аристократичної української родини князів Острозьких. Донька волинського воєводи Олександра Острозького та Анни Костки. У 1603 році батько передчасно помер за загадкових обставин[2], перебувала під опікою матері.
У 1620 році вступила в шлюб з великим гетьманом литовським Яна Кароля Ходкевича (друга дружина). Чоловік загинув під час Хотинської битви 1621 року. У 1635 році померла її мати.
Після цього підпала під вплив єзуїтів, стала завзятою католичкою. Здійснювала заходи з поширення католицтва на українських землях, сприяла греко-католикам, передала їм церкву у Турові. Відкривала школи для виховання української шляхти за католицьким обрядом (наприклад, в Острозі), надавала допомогу ксьондзам. У 1624 році заснувала єзуїтські колегіуми у містах Острозі і Ярославі.
Перепоховала свого батька за латинським обрядом у збудованому за її сприяння костелі єзуїтів в Острозі, та спровокувала повстання у пасхальну ніч 1636 р. Цей рік вважають останнім роком існування Острозької Академії. При колегіумі в Острозі заснувала «конвікт» (інтернат) для шляхетської молоді[3]. У 1629 році відновила фундацію католицькій парафії у дідичному Краківці[4]. Наказала всім православним священикам у власних та державлених маєтках прибувати до Острога для участі в латинській процесії на свято Божого Тіла.[5]
З початком повстання під проводом Богдана Хмельницького втекла до своїх польських маєтностей.
Була власницею великої кількості маєтностей, зокрема Тернополя, Острога тощо[2]. Після її смерти володіння перейшли до князів Заславських, згодом Сангушків.
Її лист до київського унійного митрополита Йосифа Рутського перебуває у збірці Центрального державного історичного архіву України у м. Львові[6].
Померла на території Польщі. Тимчасово була похована в Ярославі, після початку воєн зі шведами. 1723 року після закінчення Північної війни була урочисто перепохована з чоловіком у домініканському костелі Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Острозі.[7]
Після її смерті серед католиків побутувала ідея її канонізації. З огляду на розділи Речі Посполитої ці плани були унеможливлені.
- ↑ Catalog of the German National Library
- ↑ а б в Фроленков В. Острозькі князі… — С. 699.
- ↑ Ostróg // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 682. (пол.) — S. 683. (пол.)
- ↑ Krakowiec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 605. (пол.) — S. 606. (пол.)
- ↑ Созанський І. З минувшини міста Бродів. — Львів : НТШ, 1911. — С. 50.
- ↑ 1272. Лист шляхтянки Ходкевич Анни київському митрополиту Рутському Юзефу у сраві призначення Дубовича Яна архімандритом дерманського монастиря василіан, 1640 р. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2018. Процитовано 15 травня 2020.
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci… [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] — T. III. — S. 523.
- Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш. ; мастак З. Э. Герасімович. — 2-е выданне. — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі, 2005—2010. — Т. 1—3. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.) — Т. 1. — 684 с.
- Фроленков В. Острозькі князі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 697-698. — ISBN 966-528-199-2.
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 18 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. III. — 938 s. — S. 519—523. (пол.)
- Костел Єзуїтів. Острог [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.].
- Anna Alojza ks. Ostrogska h. wł. (ID: 3.55.113) [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |