Анна Болейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анна Болейн
англ. Anne Boleyn
Anne boleyn.jpg
Королева Англії[1]
Правління 15331536
Коронація 1 червня 1533
Попередник Катерина Арагонська
Наступник Джейн Сеймур
Біографічні дані
Імена англ. Anne Boleyn
Релігія англіканство
Національність англійці
Народження 1507[2][3][…]
Бліклінг-голл, Blicklingd, Бродленд[d], Норфолк, Англія
Смерть 19 травня 1536
Тауер, Лондон, Королівство Англія
обезголовлювання
Поховання Church of St Peter ad Vincula, Tower Hamletsd
Чоловік Генріх VIII
Діти Єлизавета
Династія Болейн
Батько Томас Болейн
Мати Єлизавета Говард
Coat of Arms of Anne Boleyn.svg
Anne Boleyn Signature.svg
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

А́нна Боле́йн (англ. Anne Boleyn, інколи англ. Anne Bullen; близько 1507 — 19 травня 1536) — королева-консорт Англії (з 1533 по 1536). Друга дружина Генріха VIII1533), мати Єлизавети I. Після сфабрикованих обвинувачень у подружній зраді та в спробі замаху на короля засуджена і страчена 29-річною.

Історичне значення[ред. | ред. код]

Оскільки Папа Римський Климент VII не хотів анульовувати шлюб короля з Катериною Арагонською, Генріх VIII відрікся від римо-католицької церкви; у той же час, англійська церква взагалі відділилася, щоб дозволити цей шлюб. Розлучення короля з Катериною Арагонською сталося проти папського рішення. Це ілюструє початок англійської реформації, тобто відділення англійської національної церкви, кінець впливу папства, який існував з VI століття, на королівські шлюби та розлучення в межах Англіканської церкви (англійської). Генріх став пізніше головою англіканської церкви, щоб самостійно вирішувати усі питання стосовно релігії.

Тому шлюб Генріха та Анни Болейн вплинув не лише на релігійні думки, а ще й на вихід англомовних країн з-під політичного впливу римо-католицької церкви[5]. Суперечливе питання легітимності шлюбу Генріха VIII у ті часи також було важливе з точки зору монархії, адже спадкоємцями англійського престолу могли бути лише законні (народжені у визнаному шлюбі) діти Генріха VIII, тоді як діти англійського монарха, народжені поза визнаним Церквою шлюбом, офіційно вважалися бастардами, а отже слідували в праві спадкування престолу перед законними дітьми.

Біографія[ред. | ред. код]

Дитинство та юність[ред. | ред. код]

Точна дата народження досі невідома. Різні джерела вказують роки від 1501 до 1507. Батьком Анни був вельможа при дворі Генріха VIII — Томас Болейн. Мати, Єлизавета Говард, була вродженою графинею Норфолк — старовинного роду Англії. Анна мала двох сестер і брата. Сім'я Болейн мала сумнівну репутацію, але за активної протекції сина та брата мати й молодша дочка короткий час користувалися прихильністю короля.

Анна здобула освіту відповідно до свого статусу й можливостей системи освіти Англії XVI століття. Уже в 14 років дівчина відбула до Франції у свиті принцеси Марії Тюдор, нареченої короля Людовика XII. Після від'їзду принцеси Анну було прийнято фрейліною до дружини короля Франциска І Клавдії; після її смерті — до сестри королеви герцогині Алансонської.

1520 року відносини між Англією та Францією зіпсувались остаточно, й Анна повернулася додому. Перебуваючи у Франції, вона навчилася флірту та елегантності, тож мала успіх при дворі.

Стосунки з королем[ред. | ред. код]

Болейн вперше зустрілася з Генріхом VIII 1522 року, коли він був у шлюбі з Катериною Арагонською, котра, будучи на 5 років старшою за чоловіка, змогла викликати любов і повагу до себе, й спочатку їхній союз здавався досить респектабельним. Проте після двох невдалих спроб народити спадкоємця престолу Генріх віддалився. Пізніше Арагорнська народила здорову дочку — Марію. Генріх вважав смерть дітей Катерини наслідком гріха, який він начебто вчинив, одружившись із вдовою брата (хоч і було доведено, що при шлюбі Катерина була цнотливою).

Через 20 років шлюбу з Катериною Генріх завів коханку — Анну Болейн. Молода, граційна, розумна дівчина легко зацікавила короля. Роман тривав цілих два роки, поки готувалися документи на розлучення із законною дружиною. Перший крок до активного процесу розриву шлюбу зробив кардинал Томас Волсі: він запропонував Катерині добровільно піти до монастиря, бо її шлюб і життя з королем протизаконні. Королева відповіла категоричною відмовою.

21 червня 1529 року відбулося перше судове засідання проти Катерини Арагонської. 37 підкуплених свідків (майже всі — рідні Анни Болейн) звинуватили Катерину в подружній зраді та кровозмішенні. Усі відвернулися від неї, що змусило королеву піти в монастир. Та вона не изнала розлучення. Церква стала на бік королеви, тому Томас Волсі запропонував розлучитися з нею без дозволу Папи. Деспотичному королю ця думка здалася неймовірно вдалою. Як результат багатьох перипетій між церквою й королем, 1531 року парламент ухвалив низку постанов, котрі розривали відносини між Англією та Римом.

На підставі своїх нових прав голови церкви Генріх 1533 року призначив єпископом Томаса Кранмера. У травні єпископ оголосив шлюб із Катериною недійсним, а декілька днів по тому Анну Болейн проголосили новою законною дружиною короля.

Королева Англії[ред. | ред. код]

Імовірний прижиттєвий портрет Анни Болейн роботи Ганса Гольбейна молодшого

Анна Болейн увійшла в історію як перша захисниця й засновниця англіканської церкви. Вона брала активну участь у політичному житті, часто сперечалася з Генріхом, забуваючи про обережність. Вона прямо говорила королю, коли той, на її думку, казав щось неправильно. Спочатку суперечки переростали в скандали, які закінчувалися пристрасним примиренням.

Страта[ред. | ред. код]

Але з часом Анна почала втрачати статус. Навколо неї постійно було багато молодих гарних кавалерів. Народила вона не сина, а доньку — Єлизавету. Після кількох викиднів вороги Анни помітили, що симпатія короля до неї тане, і сфабрикували звинувачення в подружній зраді та спробі замаху на короля. Король тоді вже був захоплений новою фавориткою — Джейн Сеймур, і легко піддався на хитрощі противників Болейн, заявивши, що вона завжди була «проклятою блудницею, яка виплескує отруту».

Після показового суду, вирок котрого був від початку відомий усім присутнім, Анну Болейн, королеву Англії, 19 травня 1536 року було привселюдно страчено через стинання голови, а її доньку Єлизавету визнано незаконнонародженою. Через багато років у медальйоні, який часто носила Єлизавета, було виявлено мініатюру-портрет Анни Болейн.

Кінообрази[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Легітимність під сумнівом
  2. LIBRIS — 2012.
  3. Біографічний Портал Нідерландів — 2009.
  4. Віртуальна бібліотека імені Мігеля де Сервантеса — 1999.
  5. Benger (1885). Memoirs of the life of Anne Boleyn, Queen of Henry VIII. 

Література[ред. | ред. код]

(англ.)

Попередниця
Катерина Арагонська
Royal Arms of England (1198-1340).svg Королева Англії
1533-1536
Royal Arms of England (1198-1340).svg Наступниця
Джейн Сеймур