Анна Валентинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анна Валентинович (фото 2005 р.)

Анна Валентинович (пол. Anna Walentynowicz, у дівоцтві — Ганна Любчик; *15 серпня 1929 року, с. Сінне, нині Садове, Гощанський район, Рівненська область, тоді Польща — † 10 квітня 2010, Смоленськ, Росія [1]) — колишня робітниця Корабельні імені Леніна (Ґданськ), одна з засновників незалежної профспілки «Солідарність», українка за походженням.

Біографія[ред.ред. код]

Президент Лех Качинський вручає Анні Валентинович Орден Білого Орла, 3 травня 2006
Наліт з Ганною Валентинович на будинку, де вона жила до смерті.

Народилася на вже нині неіснуючому хуторі біля с. Сінне в багатодітній українській селянській родині штундистів Назара та Приськи (уродженої Пашковець) Любчиків. Батько мав 5 дітей від першого шлюбу, від другого — ще 5: Ольга, Петро, Катерина, Василь, Ганна (крім того, мати Приська мала від першого шлюбу з Олексою Сущиком сина Івана, який після війни був висланий у Сибір на 15 років каторги за співпрацю з УПА; А.Валентинович 2009 року була на його похороні).

Анна закінчила 4 класи сільської школи в Сінному (пізніше німці закрили школу). У 8 років втратила матір (1937), у 1940 Назар Любчик одружився втретє, з Марією Озарчук і мав від цього шлюбу ще 5 дітей). Через належність сім'ї до штунди записів про родину Любчиків не могло бути в метричній книзі місцевої православної парафії.

У період 19391941 більшовицька влада розкуркулила сім'ю Любчиків — відібрала землю й інвентар.

Тим часом у поширений інший варіант родоводу А.Валентинович: вона нібито народилася 15 серпня 1929 в Рівному, в польській римо-католицькій родині родині поміщиків Яна та Александри Любчиків.

Через важкі матеріальні умови сім'ї Анна з 12 років працювала служницею в заможних польських господарів Телесницьких, з якими 1943 року виїхала до Польщі (при чому батька Анни, Назара, який шукав доньку, вони не повідомили, що везуть її зі собою, а самій Анні сказали, що її родина вся загинула під час каральної операції гітлерівців, а рідне село - спалене) [2].

Спочатку родина Телесницьких разом з Анною жила в околиці Варшави, потім — Ґданська). Там Анна працювала в сільському господарстві, згодом — у пекарні, пізніше — на маргариновій фабриці.

1950 — після закінчення курсів зварювальників почала працювати на Ґданській корабельні.

Швидко стала «передовиком праці», виробляла 270% норми, її фото публікували в пресі. Яко членкиня Спілки польської молоді (відповідник комсомолу) брала участь у Всесвітньому фестивалі молоді та студентів (Берлін, 1951). Втім, невдовзі вийшла зі СПМ і вступила до жіночої організації, почала боротися за права робітників, чим привернула увагу Управління безпеки комуністичної Польщі.

1952 — народила сина Януша, але не одружилася з його батьком.

Перейшла у римо-католицтво.

Підірвавши здоров'я через шкідливу праці, але не бажаючи йти на пенсію за станом здоров'я, перекваліфікувалася на кранівницю. Продовжувала участь у захисті прав робітників.

Брала участь у страйках 1970 року в Ґданську. Наступного року була членом робітничої делегації на зустрічі з обраним після цих подій новим 1-м секретарем ЦК ПОРП Едвардом Ґєреком.

1978 — взяла участь у створенні в Польщі не визнаних владою вільних профспілок, за що була переслідувана комуністичними спецслужбами.

8 серпня 1980 — після 30 років праці на виробництві і за 5 місяців до пенсії Анну Валентинович звільнили з роботи в корабельні. Це стало приводом до початку страйку 14 серпня на корабельні ім. Леніна, в процесі якого виникла незалежна профспілка «Солідарність». Першим пунктом вимог страйкарів було поновлення А. Валентинович на роботі. Невдовзі після неї з роботи звільнили й Леха Валенсу).

Після переговорів «Солидарності» з комуністичнм режимом вимоги робітників було задоволено, а А.Валентинович і Л.Валенсу поновили на роботі.

А. Валентинович відігравала активну роль у профспілці на початку творення «Солідарності», але, з її власних слів, добровільно поступилася першою роллю у керівництві профспілки на користь Валенси, мотивуючи це тим, що на переговорах адміністрація може краще порозумітися з чоловіком, ніж із жінкою.

Після введення в Польщі воєнного стану (13 грудня 1981 р.) її інтернували. За організацію страйку в грудні 1981 р. була засуджена в березні 1983 р. до 1,5 року позбавлення волі (умовно). Через продовження опозиційної діяльності відбула ув'язнення з грудня 1983 р. до квітня 1984 р.

Була ініціатором голодування на знак протесту проти вбивства відомого опозиціонера о. Єжи Попелушка (лютий 1985 — серпень 1986).

1980-ті рр. — критикувала тодішнє керівництво «Солідарності» на чолі з Л. Валенсою, називаючи їхню політику «угодовською». Після повалення комуністичного режиму (1989) все частіше виступала з гострою критикою політики правлячих партій, що походять із руху «Солідарність».

2003 — відмовилася від звання почесної громадянки Ґданська, а 2005 року — від почесної пенсії, запропонуваної тодішнім прем'єр-міністром Польщі Мареком Белкою. Не брала участі у святкуванні 25-річного ювілею заснування «Солідарності» (2005). Але того ж році прийняла з рук президента США Джорджа Буша «Медаль Свободи».

Загинула в катастрофі польського президентського літака 10 квітня 2010 поблизу Смоленська[1].

Анна Валентинович і Україна[ред.ред. код]

Рідна сестра А.Валентинович, Ольга Любчик (1926 р. н.), зараз мешкає в с. Матіївці (15 км від Садового). Після розпаду СРСР вона намовила батька, Назара († 1995), почати пошуки Анни через ЗМІ, потім до пошуків приєднався краєзнавець із Тернополя, Єфрем Гасай.

У 1996 році Анна Валентинович дізналася про існування в Україні найближчої родини, після чого розшукала Ольгу Любчик. З цього моменту вона майже щороку відвідувала свою родину в Україні [2]. .

Твори[ред.ред. код]

  • 1993 — Cień przyszłości [3]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
  1. Koman, Wincenty. Reflection about the film by Sylke Rene Meyer (Polish language). Pomniksmolensk.pl. Процитовано 6 February 2014.