Анна Гельді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анна Гельді
нім. Anna Göldi
Народилася24 жовтня 1734(1734-10-24)
Зеннвальд, Верденберг, Санкт-Галлен, Швейцарія
Померла13 червня 1782(1782-06-13) (47 років)
Glarus[d], Швейцарія
·обезголовлення
ГромадянствоШвейцарія Швейцарія
Діяльністьпокоївка
Знання мовнімецька

Анна Гельді (нім. Anna Göldi, також Göldin; 24 жовтня 1734(1734жовтня24), Зеннвальд, Швейцарія — 13 червня 1782, Гларус однойм. кантона) (Швейцарія) — швейцарська покоївка, яка стала відома як «остання відьма» Швейцарії, а також як остання жінка в Європі, засуджена до смерті за відьомство. Страчена у 1782 році всупереч юридичним нормам, які діяли на той момент, за формальним обвинуваченням в отруєнні[1]. Реабілітована у 2008 році, через 226 років, як жертва судової помилки[2][3].

Біографія

[ред. | ред. код]

Анна Гельді народилася 24 жовтня 1734 року у Зеннвальді. Про її життя відомо дуже мало: жила у нижчих верствах суспільства, працювала покоївкою. Дослідники вважають, що у Гельді було двоє чи троє дітей: перший помер невдовзі після народження (Анна навіть підозрювалася у дітовбивстві), другий народився у Страсбурзі та був позашлюбним від тодішнього роботодавця Анни — якогось-то Цвіккі з Молліса (нім. Zwicky in Mollis), про подальшу його долю невідомо[4]. Іноді наводяться записи церковних книг, на підставі яких в Анни могла бути третя дитина, але експерти ставлять цю версію під сумнів[5].

У 1765 році Гельді переїхала в Гларус, де протягом сімнадцяти років продовжувала працювати покоївкою. З вересня 1780 року Гельді жила і працювала у будинку лікаря та судді Йоганна Якоба Чуді (нім. Johann Jakob Tschudi). У жовтні 1781 року друга дочка Чуді, Анна-Марія (Annamaria) захворіла, у неї почалися судоми, в її блювоті лікар виявив голки[6]. Чуді нібито з'ясував, що Анна регулярно підмішувала їй голки в молоко та начиняла ними хліб, унаслідок чого Гельді звільнили. І хоча дівчинка зцілилася, почалося переслідування Гельді як відьми[7].

Текст оголошення про затримання Анни Гельді у «Нойє цюрхер цайтунг» від 9 лютого 1782 року

Спочатку Гельді уникла арешту, але влада кантону Гларус ініціювала нагороду за її затримання через публікацію у «Нойє цюрхер цайтунг» (від 9 лютого 1782 року). Разом з нею як спільника заарештували зятя сім'ї Чуді — Руді Штайнмюллера (нім. Ruedi Steinmüller), який був знайомий з Анною і міг бути зацікавлений у смерті дитини через корисливі мотиви. Під тортурами Гельді зізналася у змові з дияволом, який з'явився до неї в образі чорного собаки. Зізнання Штайнмюллера не вдалося отримати, оскільки він повісився у камері у ніч із 11 на 12 травня 1782 року. Самогубство Руді було розцінено як визнання вини, все його майно й активи були конфісковані[4].

Міська рада Гларуса на підставі зізнань Анни Гельді 13 червня 1782 року засудила до смерті та того ж дня була обезголовлена. Офіційним звинуваченням було отруєння, а не чаклунство, хоча, згідно із законом на той час, смертна кара не могла застосовуватися за отруєння з нелетальним результатом. Під час судового розгляду офіційні заяви та звинувачення у чаклунстві ретельно уникались, а протоколи суду було знищено. Проте, звинувачення визнали полюванням на відьом і викликало громадське обурення по всій Швейцарії та території Священної Римської імперії[8][9].

Реабілітація

[ред. | ред. код]

Представник Гларуса у парламенті Швейцарії Фріц Шісер (нім. Fritz Schiesser) подав прохання до зняття всіх звинувачень з Анни Гельді[10]. Парламент Швейцарії визнав її справу судовою помилкою і запропонував замість юридичної реабілітації видати докладну книгу про цю історію, яка б послужила моральною реабілітацією. Це сталося 27 серпня 2008 року, через 226 років[11]. Суть цього рішення зводилася до того, що Гельді зазнала незаконного суду[12][10]. Не виключено, що Гельді та доктор Чуді мали любовний зв'язок, і у такий спосіб Чуді позбавився небажаної вагітної коханки[5][13].

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • У 1945 році письменник Каспар Фреулер (нім. Kaspar Freuler) опублікував роман «Анна Гельді. Остання відьма зі Швейцарії» (нім. Anna Göldi. Die letzte Hexe der Schweiz), кілька перевидань якого розійшлися сумарним тиражом у 30 тисяч екземплярів[4]. У 1948 році Фреулер написав однойменну п'єсу[14].
  • У 1982 році був виданий роман Евелін Гаслер (нім. Eveline Hasler) «Анна Гельді. Остання відьма» (нім. Anna Göldin. Letzte Hexe)[15][16].
  • У 1991 році на основі цих подій режисер Гертруда Пінкус (нім. Gertrud Pinkus) зняла німецько-швейцарський фільм «Анна Гельді — остання відьма» (нім. Anna Göldin – Letzte Hexe)[17]. На міжнародному кінофестивалі у Локарно картину було нагороджено призом екуменічного журі.
  • За участю та підтримки журналіста Вальтера Гаузера — автора кількох статей та книг про Гельді[5][18][19], 22 вересня 2007 року в місті Молліс кантону Гларус відкрився музей, присвячений Анні Гельді[10][20]. У 2017 році музей переїхав і 20 серпня відчинив свої двері для відвідувачів вже у новому місці, в одному з історичних будівель Енненда (нім. Hänggiturm)[21][22][23].
  • Після реабілітації Гельді у Гларусі 13 червня 2008 був відзначений день поминання[13], на святкування якого владою було виділено 120 тисяч швейцарських франків[24].
  • 7 вересня 2017 року в Нойгаузен-ам-Райнфаллі відбулася прем'єра запланованого ще у 2016 році[25] мюзиклу «Anna Göldi», в якому брали участь швейцарська група «Peter, Sue and Marc»[21].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Henning M.. Eine kleine Liste von Opfern des Hexenwahns // Der Teufel — Mythos und Geschichte im Christentum. — Jazzybee Verlag, 2012. — 70 p. — ISBN 3849627586.
  2. «Last witch in Europe» cleared (англ.). Swiss News. 27 серпня 2008. Архів оригіналу за 20 квітня 2012. Процитовано 15 березня 2010. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  3. Hauer G.. Hexenprozesse an der Ludoviciana: Die Spruchpraxis der juristischen Fakultät Gießen in Hexensachen (1612—1723). — Georg Olms Verlag, 2016. — P. 3—4. — ISBN 3487154463.
  4. а б в Freuler K. Anna Göldi. — Baeschlin, 2008. — 376 с. — ISBN 3855461856.
  5. а б в Hauser W.. Der Justizmord an Anna Göldi: neue Recherchen zum letzten Hexenprozess in Europa. — 3. — Limmat Verlag, 2007. — С. 195. — ISBN 3857915250.
  6. Korrodi-Aebli E. (23 вересня 2005). Göldi (Göldin), Anna. Historischen Lexikon der Schweiz (нім.). Архів оригіналу за 20 квітня 2012. Процитовано 15 березня 2010.
  7. Korrodi-Aebli E. Auf den Spuren der letzten Hexe // Liz. Zürich. — 1996. — 8 Oktober.
  8. Gijswijt-Hofstra M., Levack B., Porter R. Witchcraft and Magic in Europe, Volume 5: The Eighteenth and Nineteenth Centuries. — London : Bloomsbury Publishing, 1998. — 354 с. — (History of Witchcraft and Magic in Europe) — ISBN 0567424405.
  9. Behringer W. Hexen. Glaube, Verfolgung, Vermarktung. — München : Beck, 1998. — С. 36. — (Beck'sche Reihe) — ISBN 3406418821.
  10. а б в Foulkes I. Europe's last witch-hunt // BBC News. — 2007. — . — 09. Архівовано з джерела 7 листопада 2011.
  11. Gerechtigkeit für Anna Göldi – 226 Jahre zu spät (нім.). Tages Anzeiger. 28 серпня 2008. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 13 листопада 2017.
  12. AFP (28 серпня 2008). Swiss pardon 18th Century witch (англ.). ABC News. Архів оригіналу за 20 квітня 2012. Процитовано 15 березня 2010. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  13. а б Последняя из ведьм (рос.). Вокруг света. 29 серпня 2008. Архів оригіналу за 20 квітня 2012. Процитовано 13 листопада 2017. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  14. Freuler K. Anna Göldi. — Elgg : Volksverl, 1948. — 67 p.
  15. Hasler E. Anna Göldin, letzte Hexe. — Benziger, Zürich und Köln, 1982. — 8 Oktober. — ISBN 3545363562.
  16. Hasler E. Anna Göldin, letzte Hexe. — München, 1985. — 8 Oktober. — ISBN 3423104570.
  17. Anna Göldin, letzte Hexe на сайті IMDb (англ.)
  18. Kord S. The evil eye: witches // Murderesses in German Writing, 1720—1860: Heroines of Horror. — Cambridge University Press, 2009. — С. 24. — ISBN 0521519772.
  19. Hauser W.. Anna Göldi — Hinrichtung und Rehabilitierung. — Limmat Verlag, 2013. — С. 230. — ISBN 3857917148.
  20. Бессонов Н. Последняя ведьма Европы (рос.). History Illustrated. Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
  21. а б Gotsch L. (21 серпня 2017). Anna Göldi was like a wild horse, impossible to catch (англ.). SWI. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 11 грудня 2017.
  22. Anna Göldi Museums (нім.). Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 11 грудня 2017.
  23. В кантоне Гларус открылся музей последней казненной ведьмы Европы (рос.). About Swiss. 21 серпня 2017. Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
  24. Dunsch J. (28 серпня 2008). Die letzte “Hexe“ Europas war keine (нім.). Frankfurter Allgemeine. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 13 листопада 2017.
  25. Neuhauser SIG-Halle soll zum Musical-Standort werden (нім.). SRF. 9 грудня 2016. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 13 листопада 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]