Анна Орлеанська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анна Орлеанська
фр. Anne d'Orléans
Princess Anne of Orléans, Duchess of Aosta (1906-1986).jpg
Світлина Анни Орлеанської, 1936,
Ім'я при народженні Анна Єлена Марія
Народилася 5 серпня 1906(1906-08-05)
шато у Ле-Нувіон-ан-Тьєраші, Франція
Померла 19 березня 1986(1986-03-19) (79 років)
Сорренто, Італія
Поховання Неаполь
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність благодійність
Титул герцогиня Аостська
Попередник Єлена Орлеанська
Наступник Ірена Грецька та Данська
Конфесія католицтво
Рід Орлеанський дім, Савойська династія
Батько Жан Орлеанський
Мати Ізабелла Орлеанська
Брати, сестри  • Генріх Орлеанськийd, Франсуаза Орлеанська і Ізабелла Орлеанськаd
У шлюбі з Амадео Савойський
Діти Маргарита, Марія Крістіна
Нагороди
Sacred Military Constantinian Order of Saint George Order of Queen Maria Luisa Суверенний військовий Орден Госпітальєрів Святого Івана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти
Герб

Герб Єлени та Анни Орлеанських

Анна Єлена Марія Орлеанська (фр. Anne Hélène Marie d'Orléans), (нар. 5 серпня 1906 — пом. 19 березня 1986) — французька принцеса з Орлеанського дому, донька герцога де Гіза Жана Орлеанського та принцеси Ізабелли Орлеанської, дружина герцога Аостського Амадео.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилась 5 червня 1906 року в замку Ле-Нувіон-ан-Тьєраша. Стала третьою дитиною та третьою донькою в родині герцога де Гіза Жана Орлеанського та його дружини Ізабелли Орлеанської. Батьки доводились одне одному кузенами. Була охрещена 25 серпня 1906 року.[1] Мала старших сестер Ізабеллу та Франсуазу. Невдовзі у неї з'явився молодший брат Анрі. Перші роки життя провела у сімейному замку, де родина вела мирне сільське життя.[2]

У 1909 році сімейство переїхало до Марокко, де оселилося у портовому місті Ларраш. Матір особисто займалася вихованням дітей. Кожного літа родина навідувала родичів у Франції.

У березні 1926 року батько став претендентом на французький трон у престолонаслідуванні орлеаністів, після смерті швагра, Філіпа Орлеанського. Родина оселилася в Бельгії.

Весільне фото герцогського подружжя

У віці 21 року Анна взяла шлюб зі своїм кузеном, 29-річним Амадео Савойським. Наречений був родичем італійського короля і носив титул герцога Апулійського. Юнак отримав англійську освіту та був відомий як справжній джентльмен. Відзначали його високий зріст. Весілля відбулося 5 листопада 1927 у Неаполі. Молодята оселилися в Італії, де у них народилося двоє доньок:

  • Маргарита (нар. 1930) — удова ерцгерцога Австрійського-Есте Роберта, має п'ятьох дітей;
  • Марія Крістіна (нар. 1933) — дружина принца Бурбон-Сицилійського Казимира, має четверо дітей.

Пара оберталася у фашистських колах, однак Анна ледь цікавилася політикою і не виказувала захвату політикою Муссоліні, на відміну від свекрухи. У липні 1931 року її чоловік став герцогом Аостським. Тоді ж родині був переданий у відання палац Мірамар у Трієсті.

Замок Мірамар, де подружжя мешкало у 19311937 роках, і згодом Анна з доньками до 1943 року

У 1935 році принцеса сильно захворіла під час відвідин Єгипту і мало не померла в Луксорі. Про її смерть було вже оголошено в Європі, однак жінка змогла одужати. Втім, решту життя вона страждала від наслідків хвороби.

У 1937 році після Другої італо-ефіопської війни Амадео був призначений віце-королем Італійської Східної Африки й оселився в Аддис-Абебі. Анна супроводжувала чоловіка. За два роки повернулася до Європи із доньками якраз перед початком Другої світової війни. У серпні 1940 року помер її батько, і вона, разом із братом та сестрами, унаслідувала права на замок Ле-Нувіон-ан-Тьєраша.[2] Пізніше переїхала до Флоренції зі своїм зятем і зовицею. Амадео був захоплений британцями і помер у таборі для військовополонених у 1942 році.

У 1943 році північ Італії була окупована гітлерівськими військами. Анна відмовилася залишати Флоренцію, як і Ірена Грецька, й була заарештована разом зі своєю сім'єю та вислана до тюремного табору замок Іттер в Австрії. Туди ж був інтернований політичний діяч Франческо Саверіо Нітті. Хоча в'язниця підпорядковувалася концентраційному тобору Дахау, умови перебування в ній були зовсім іншими. Також там утримувалося багато французьких високопосадовців. У травні 1945 року відбулася Битва біля замка Іттер, і в'язні були звільнені. Анна після цього повернулася до Італії.

У 1950 році імператор Ефіопії Хайле Селассіє I мав намір відвідати вдовіючу герогиню Аостську, засвідчивши свою подяку за шанобливе ставлення її чоловіка у 1930-ті роки. Втім, італійський уряд повідомив йому, що це буде розцінюватися як образа, і імператор, якого принцеса не могла прийняти за власним бажанням, перервав офіційний візит і повернувся до Ефіопії.

У 1953 році старша донька герцогині вийшла заміж за представника династії Габсбургів-Есте, а молодша — у 1967 році взяла шлюб із принцом Бурбон-Сицилійським.

Анна пішла з життя 19 березня 1986 року, маючи вже двох праонучок і правнука, який народився за місяць до цього і був названий Амадео.[3] Була похована у базиліці Incoronata Madre del Buon Consiglio у Неаполі.[4]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • У віданні герцогині була тіара княгині Лобанової-Ростовської, придбана на аукціоні в Лозанні 1920 року.[5]

Нагороди[ред. | ред. код]

Титули[ред. | ред. код]

Генеалогія[ред. | ред. код]

Фердинанд Філіп Орлеанський
Jean Auguste Dominique Ingres - Retrato del Duque de Orleans.jpg
 
Олена Мекленбург-Шверінська
Portrait of Helene of Mecklenburg-Schwerin.jpg
 
Франсуа Орлеанський
PrinceDeJoinville.jpg
 
Франсішка Бразильська
FranciscaGonzagaDeBranganca.jpg
 
Фердинанд Філіп Орлеанський
Jean Auguste Dominique Ingres - Retrato del Duque de Orleans.jpg
 
Олена Мекленбург-Шверінська
Portrait of Helene of Mecklenburg-Schwerin.jpg
 
Антуан Орлеанський
Antoine d'Orléans - l'illustration 8 février 1890.jpg
 
Луїза Фернанда Іспанська
Infanta luisa fernanda.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Роберт Орлеанський
Philippe, duc d'Orléans (1869-1926).jpg
 
 
 
 
 
Франсуаза Орлеанська
Françoise, duchesse de chartres.jpg
 
 
 
 
 
Луї-Філіп Паризький
Phillipe, Comte de Paris.jpg
 
 
 
 
 
Марія Ізабелла Орлеанська
Princess Marie Isabelle of Orléans, Countess of Paris.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Жан Орлеанський
Jean d'Orléans (1874-1940).jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ізабелла Орлеанська
Isabella de orleansw.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Анна Орлеанська [1] (фр.)
  2. а б Стаття «Резиденції Орлеанського дому: Замок Нувіон в Тіраше» від 22 червня 2012 [2]
  3. Амадео Бельгійський [3] (англ.)
  4. Базиліка Incoronata Madre del Buon Consiglio [4] (англ.)
  5. Тіара Лобанових-Ростовських [5] (нім.) (фр.)

Література[ред. | ред. код]

  • Edoardo Borra, Amedeo d'Aosta, Mursia, Milano, 1985.
  • Francesco Cognasso, I Savoia, Corbaccio Editore, Milano, 1999.
  • Giulio Vignoli, Donne di Casa Savoia. Da Adelaide di Susa a Maria José, ECIG, Genova, II вид. 2002, стор. 39.

Посилання[ред. | ред. код]