Анна Прусська (1576—1625)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анна
нім. Anna von Preußen
Анна
Анна
Маркграфиня Бранденбургу
30 жовтня 1594 — 3 серпня 1625
Герцогиня Пруссії
28 серпня 1618 — 3 серпня 1625
 
Народження: 3 липня 1576(1576-07-03)
Кенігсберг, Пруссія
Смерть: 30 серпня 1625(1625-08-30) (49 років)
Берлін, Бранденбург
Похований: Кенігсберзький собор
Віросповідання: лютеранство
Династія: Гогенцоллерни
Батько: Альбрехт-Фрідріх
Мати: Марія-Елеонора Клевська

Медіафайли у Вікісховищі?

А́нна Пру́сська (нім. Anna von Preußen; 3 липня 1576(15760703)30 серпня 1625) — прусська принцеса. Брандербурзька маркграфиня, курфюрстина Священної Римської імперії (16081625), прусська герцогиня (16181625). Представниця німецької династії Гогенцоллернів. Народилася в Кенігсберзі, Пруссія. Старша донька прусського герцога Альбрехта-Фрідріха. Дружина бранденбурського маркграфа Йоганна-Сизігзмунда1594), який успадкував батькове герцогство, утворивши Бранденбург-Пруссію. Була «сірим кардиналом» свого чоловіка, допомогла розширити володіння бранденбурзьких Гогенцоллернів. Під час придворної боротьби з кальвіністами виступала покровителькою і захисницею лютеран (16131615). В часи Тридцятилітньої війни підтримувала анти-Габсбурзьку протестантську коаліцію. Матір бранденбурського маркграфа і прусського герцога Георга-Вільгельма. Теща шведського короля Густава ІІ Адольфа та трансильванського князя Габора Бетлена. Померла в Берліні, Бранденбург. Похована у Кенігсберзькому соборі.

Біографія[ред. | ред. код]

Анна народилася 3 липня 1576 року в Кенігсберзі в родині прусського герцога Альбрехта-Фрідріха та його дружини Марії-Елеонори Клевської, доньки клевеського герцога Вільгельма Багатого. Дівчинка росла в прусській столиці, де отримала традиційне лютеранське виховання й виросла ревною лютеранкою.

30 жовтня 1594 року 18-річна Анна вийшла заміж за 21-річного Йоганна-Сигізмунда, сина бранденбурзького маркграфа Йоахіма-Фрідріха. Мати чоловіка вважала прусську принцесу негарною, але шлюб уклали з політичних мотивів — оскільки прусський герцог не мав синів-спадкоємців, маркграфи Бранденбургу планували приєднати Прусське герцогство до своїх володінь через Анну. Крім того, по материнській лінії наречена була племінницею останнього клевського герцога Йоганна-Вільгельма, спадкоємницею герцогства Юліх-Клеве-Берг, а також графств Марк і Равенсберг, тому для бранденбурзького дому шлюб із нею відкривав великі політичні перспективи.

Анна була розумною жінкою, мала хист до управління, відрізнялася характером і силою волі. На противагу своєму чоловікові, який цікавився радше бенкетами і полюванням, вона виявляла великий інтерес до державних справ, успішно вела дипломатичні ігри. 1609 року Анна самостійно вступила боротьбу за спадок Клевеського дому з іншими претендентами з Пфальцу. 1611 року вона брала участь у Ютеборзькому з’їзді, а 1612 року відправила власне посольство до імператора Матвія для захисту своїх майнових прав. 1614 року, завдяки зусиллям Анни спадок було поділено, внаслідок чого дім бранденбурзьких Гогенцоллернів збагатився землями у Вестфалії.

Після навернення Йоганна-Сигізмунда до кальвінізму в 1613 році та його намагань змінити віру підданих своїх володінь, Анна стала захисницею і головною речницею лютеран Бранденбургу і Пруссії. Вона приймала петиції, підтримувала зв'язки із саксонськими лютеранами-ортодоксами, опиралася релігійним реформам чоловіка. За тогочасними повідомленнями, під час родинних сварок вона навіть кидалася тарілками і склянками у Йоганна-Сигізмунда. Завдяки цій позиції він облишив свій первісний задум і дозволив у 1615 році сповідувати лютеранство поряд із кальвінізмом.

Після смерті чоловіка Анна продовжувала впливати на політичні справи Бранденбургу-Пруссії за правління свого сина Георга-Вільгельма. Вона перебувала в опозиції до імператорів-католиків Габсбургів й, всупереч синівській волі, влаштувала шлюб своєї доньки Марії-Елеонори зі шведським королем-протестантом Густавом ІІ Адольфом.

Анна померла 30 липня 1625 року в Берліні, у віці 49 років. Її тіло перевезли до Пруссії й поховали у Кенігсберзькому соборі.

Сім'я[ред. | ред. код]

Докладніше: Гогенцоллерни
Шлюб Анни і Йоганна-Сигізмунда — алегорія союзу Пруссії і Бранденбургу.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Christopher Clark: Preußen. Aufstieg und Niedergang 1600-1947. Bonn, 2007 ISBN 978-3-89331-786-8
  • Andreas Gautschi, Helmut Suter: Vom Jagen, Trinken und Regieren. Reminiszenzen aus dem Leben des Kurfürsten Sigismund von Brandenburg, nach alten Briefen zitiert (= Aus dem deutschen Adelsarchiv, N.F. 9), Limburg 2005
  • Ernst Daniel Martin Kirchner: Die Kurfürstinnen und Königinnen auf dem Throne der Hohenzollern, 2. Teil: Die letzten acht Kurfürstinnen, Berlin 1867, S. 131–180 (mit Porträt Anna von Preußens).
  • Rolf-Achim Mostert: Der jülich-klevische Regiments- und Erbfolgestreit ein „Vorspiel zum Dreißigjährigen Krieg“?, in: Stefan Ehrenpreis (Hg.): Der Dreißigjährige Krieg im Herzogtum Berg und in seinen Nachbarregionen. Neustadt/Aisch 2002, S. 26–64 (dort ältere Literatur)
  • Toni Saring: Kurfürstin Anna von Preußen. In: Forschungen zur Brandenburgischen und Preußischen Geschichte 53 (1941) 248-295.
  • Toni Saring. Anna, Kurfürstin von Brandenburg. // Neue Deutsche Biographie. — Berlin: Duncker & Humblot, 1953. — Band 1. — S. 300 (Посилання).

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Анна Прусська (1576—1625)