Анна Прусська (1576—1625)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анна Прусська
нім. Anna von Preußen
18-а курфюрстіна-консорт Бранденбургу
18 липня 1608 — 23 грудня 1619
Попередник: Елеонора Прусська
Наступник: Єлизавета Шарлотта Пфальцька
Герцогиня Пруссії
28 серпня 1618 — 3 серпня 1625
Попередник: Марія-Елеонора Клевська
Наступник: Єлизавета Шарлотта Пфальцька
 
Народження: 3 липня 1576(1576-07-03)[1]
Кенігсберг, Герцогство Пруссія
Смерть: 30 серпня 1625(1625-08-30)[1] (49 років)
Берлін, Бранденбург-Пруссія
Поховання: Кафедральний собор Кенігсберга
Країна: Герцогство Пруссія
Рід: Гогенцоллерни
Батько: Альберт Фрідріх
Мати: Марія-Елеонора Клевська
Шлюб: Йоганн-Сигізмунд
Діти: Георг-Вільгельм, Марія-Елеонора Бранденбурзька, Катерина Бранденбурзька[2], Anna Sophia of Brandenburgd[2] і Joachim Sigismund von Brandenburgd

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

А́нна Пру́сська (нім. Anna von Preußen; 3 липня 1576(15760703) — 30 серпня 1625) — прусська принцеса. Брандербурзька маркграфиня, курфюрстина Священної Римської імперії (1608—1625), прусська герцогиня (1618—1625). Представниця німецької династії Гогенцоллернів. Народилася в Кенігсберзі, Пруссія. Старша донька прусського герцога Альбрехта-Фрідріха. Дружина бранденбурського маркграфа Йоганна-Сизігзмунда (з 1594), який успадкував батькове герцогство, утворивши Бранденбург-Пруссію. Була «сірим кардиналом» свого чоловіка, допомогла розширити володіння бранденбурзьких Гогенцоллернів. Під час придворної боротьби з кальвіністами виступала покровителькою і захисницею лютеран (1613—1615). В часи Тридцятилітньої війни підтримувала анти-Габсбурзьку протестантську коаліцію. Матір бранденбурського маркграфа і прусського герцога Георга-Вільгельма. Теща шведського короля Густава ІІ Адольфа та трансильванського князя Габора Бетлена. Померла в Берліні, Бранденбург. Похована у Кенігсберзькому соборі.

Біографія

[ред. | ред. код]

Анна народилася 3 липня 1576 року в Кенігсберзі в родині прусського герцога Альбрехта-Фрідріха та його дружини Марії-Елеонори Клевської, доньки клевеського герцога Вільгельма Багатого. Дівчинка росла в прусській столиці, де отримала традиційне лютеранське виховання й виросла ревною лютеранкою.

30 жовтня 1594 року 18-річна Анна вийшла заміж за 21-річного Йоганна-Сигізмунда, сина бранденбурзького маркграфа Йоахіма-Фрідріха. Мати чоловіка вважала прусську принцесу негарною, але шлюб уклали з політичних мотивів — оскільки прусський герцог не мав синів-спадкоємців, маркграфи Бранденбургу планували приєднати Прусське герцогство до своїх володінь через Анну. Крім того, по материнській лінії наречена була племінницею останнього клевського герцога Йоганна-Вільгельма, спадкоємницею герцогства Юліх-Клеве-Берг, а також графств Марк і Равенсберг, тому для бранденбурзького дому шлюб із нею відкривав великі політичні перспективи.

Анна була розумною жінкою, мала хист до управління, відрізнялася характером і силою волі. На противагу своєму чоловікові, який цікавився радше бенкетами і полюванням, вона виявляла великий інтерес до державних справ, успішно вела дипломатичні ігри. 1609 року Анна самостійно вступила боротьбу за спадок Клевеського дому з іншими претендентами з Пфальцу. 1611 року вона брала участь у Ютеборзькому з'їзді, а 1612 року відправила власне посольство до імператора Матвія для захисту своїх майнових прав. 1614 року, завдяки зусиллям Анни спадок було поділено, внаслідок чого дім бранденбурзьких Гогенцоллернів збагатився землями у Вестфалії.

Після навернення Йоганна-Сигізмунда до кальвінізму в 1613 році та його намагань змінити віру підданих своїх володінь, Анна стала захисницею і головною речницею лютеран Бранденбургу і Пруссії. Вона приймала петиції, підтримувала зв'язки із саксонськими лютеранами-ортодоксами, опиралася релігійним реформам чоловіка. За тогочасними повідомленнями, під час родинних сварок вона навіть кидалася тарілками і склянками у Йоганна-Сигізмунда. Завдяки цій позиції він облишив свій первісний задум і дозволив у 1615 році сповідувати лютеранство поряд із кальвінізмом.

Після смерті чоловіка Анна продовжувала впливати на політичні справи Бранденбургу-Пруссії за правління свого сина Георга-Вільгельма. Вона перебувала в опозиції до імператорів-католиків Габсбургів й, всупереч синівській волі, влаштувала шлюб своєї доньки Марії-Елеонори зі шведським королем-протестантом Густавом ІІ Адольфом.

Анна померла 30 липня 1625 року в Берліні, у віці 49 років. Її тіло перевезли до Пруссії й поховали у Кенігсберзькому соборі.

Сім'я

[ред. | ред. код]
Докладніше: Гогенцоллерни
Шлюб Анни і Йоганна-Сигізмунда — алегорія союзу Пруссії і Бранденбургу.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Christopher Clark: Preußen. Aufstieg und Niedergang 1600—1947. Bonn, 2007 ISBN 978-3-89331-786-8
  • Andreas Gautschi, Helmut Suter: Vom Jagen, Trinken und Regieren. Reminiszenzen aus dem Leben des Kurfürsten Sigismund von Brandenburg, nach alten Briefen zitiert (= Aus dem deutschen Adelsarchiv, N.F. 9), Limburg 2005
  • Ernst Daniel Martin Kirchner: Die Kurfürstinnen und Königinnen auf dem Throne der Hohenzollern, 2. Teil: Die letzten acht Kurfürstinnen, Berlin 1867, S. 131—180 [Архівовано 4 вересня 2014 у Wayback Machine.] (mit Porträt Anna von Preußens).
  • Rolf-Achim Mostert: Der jülich-klevische Regiments- und Erbfolgestreit ein «Vorspiel zum Dreißigjährigen Krieg»?, in: Stefan Ehrenpreis (Hg.): Der Dreißigjährige Krieg im Herzogtum Berg und in seinen Nachbarregionen. Neustadt/Aisch 2002, S. 26–64 (dort ältere Literatur)
  • Toni Saring: Kurfürstin Anna von Preußen. In: Forschungen zur Brandenburgischen und Preußischen Geschichte 53 (1941) 248—295.
  • Toni Saring. Anna, Kurfürstin von Brandenburg. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1953, Band 1, S. 300 (Digitalisat).

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Анна Прусська (1576—1625)