Аннелі Яаттеенмякі
| Аннелі Яаттеенмякі | |
|---|---|
| фін. Anneli Jäätteenmäki | |
 | |
| Ім'я при народженні | фін. Anneli Tuulikki Jäätteenmäki |
| Народилася |
11 лютого 1955 (64 роки) Лапуа, Південна Пог'янмаа, Вазаська губернія, Фінляндія |
| Громадянство (підданство) |
 Фінляндія |
| Діяльність | політикиня, адвокат |
| Alma mater | Гельсінський університет |
| Науковий ступінь | Бакалавр права (1980) і varatuomari[d] (1980) |
| Володіє мовами | фінська |
| Членство | Парламентська асамблея Ради Європи |
| Посада | прем'єр-міністр Фінляндії, Депутат Європейського парламенту[1], депутат Едускунта[d], Leader of the Centre Party[d], Minister of Justice[d], депутат Едускунта[d], Speaker of the Parliament of Finland[d], Депутат Європейського парламенту, Депутат Європейського парламенту, Представник Парламентської Асамблеї Ради Європи[d][2] і Substitute of the Parliamentary Assembly of the Council of Europe[d][2] |
| Партія | Фінляндський центр |
| У шлюбі з | Jorma Melleri[d] |
| IMDb | nm2505286 |
| Сторінка в Інтернеті | annelijaatteenmaki.net |
| |
А́ннелі Ту́уліккі Яа́ттенмякі (фін. Anneli Tuulikki Jäätteenmäki, нар. 11 лютого 1955, м. Лапуа, Фінляндія) — правий фінський політик. 60-тий прем'єр-міністр Фінляндії та 1-ша жінка — глава фінського уряду. Керувала урядом 63 дні — в період з 17 квітня по 24 червня 2003 року. Депутат Європарламенту (з 2004 року).
Працювала правником (1981—1987), обрана депутатом Парламенту Фінляндії (Eduskunta), а згодом його спікером. Яаттенмякі була також Міністром юстиції (1994—1995), головою партії Кескуста (Центр, 2000—2003).
Біографія[ред. | ред. код]
1980 року закінчила правничі студії, працювала за фахом. 1987 року вперше обрана депутатом Парламенту Фінляндії, де працювала загалом 17 років. Заслужила славу досвідченого полеміста та прекрасного оратора.
У березні 2003 року партія «Кескуста» бере на парламентських виборах реванш — виривається із багаторічної опозиції та стає правлячою партією. 17 квітня 2003 її представниця Яаттенмякі очолила уряд Фінляндії, прийшовши на зміну соціал-демократичному кабінету Пааво Ліппонена. Але подала у відставку всього за кілька місяців — 24 червня того ж року. Причина — кримінальне переслідування у справі оприлюднення секретних документів, які стосувалися позиції Фінляндії щодо війни в Іраку. Фатальну роль в цьому скандалі відіграв помічник Президента Галонен — Марті Маннінен. Він заявив, що Яаттенмякі особисто зверталася до нього з проханням надати інформацію про секретні документи й навіть повідомила номер свого «секретного факсу».
Тим не менше, уряд Яаттенмякі став світовою сенсацією: в ньому вперше в історії половину портфелів отримали саме жінки. Вони очолили дев'ять міністерств: освіти, культури, соціальних справ та охорони здоров'я, праці, соціального забезпечення, зовнішньої торгівлі, транспорта та зв'язку. Діяльність кабінету Яаттенмякі тривала в умовах економічної кризи, коли уряд прагнув за всяку ціну простимулювати середній бізнес.
У зовнішній політиці уряд традиційно робив ставку на співпрацю із сусідами — Естонією, Швецією, РФ. Під час візиту до Таллінна (Естонія) у травні 2002 року, обговорювала питання екології та гуманітарних зв'язків.
Після скандалу[ред. | ред. код]
На місце Яаттенмякі обрано представника партії Кескуста, міністра оборони Матті Ванганена.
У 2004 році суд м. Гельсінкі зняв з колишньої прем'єрки всі звинувачення, але кар'єра Яаттенмякі як винятково фінського політика закінчилася. Цього ж року вона отримала мандат депутатки Європарламенту.
Джерела[ред. | ред. код]
- Персональна сторінка А. Яаттенмякі (фін.)
- Прем'єр-міністр Фінляндії пішла у відставку. Газета «День». (укр.)
- Яаттенмякі використовувала секретні документи МЗС Суомі? (укр.)
| |||||||||
