Аннелі Яаттеенмякі
| Аннелі Яаттеенмякі | |
|---|---|
| фін. Anneli Jäätteenmäki | |
 | |
| Ім'я при народженні | фін. Anneli Tuulikki Jäätteenmäki |
| Народилася |
11 лютого 1955[1][2] (64 роки) Лапуа, Південна Пог'янмаа, Вазаська губернія, Фінляндія |
| Громадянство (підданство) |
 Фінляндія |
| Діяльність | політикиня, адвокат |
| Alma mater | Гельсінський університет |
| Науковий ступінь | Бакалавр права (1980) і varatuomarid (1980) |
| Знання мов | фінська |
| Членство | Парламентська асамблея Ради Європи |
| Посада | прем'єр-міністр Фінляндії, Депутат Європейського парламенту[3], депутат Едускунтаd, Leader of the Centre Partyd, Minister of Justice of Finlandd, депутат Едускунтаd, Speaker of the Parliament of Finlandd, Депутат Європейського парламенту, Депутат Європейського парламенту, Представник Парламентської Асамблеї Ради Європиd[4] і Substitute of the Parliamentary Assembly of the Council of Europed[4] |
| Партія | Фінляндський центр |
| У шлюбі з | Jorma Mellerid |
| IMDb | nm2505286 |
| Сторінка в Інтернеті | annelijaatteenmaki.net |
| |
А́ннелі Ту́уліккі Яа́ттенмякі (фін. Anneli Tuulikki Jäätteenmäki, нар. 11 лютого 1955, м. Лапуа, Фінляндія) — правий фінський політик. 60-тий прем'єр-міністр Фінляндії та 1-ша жінка — глава фінського уряду. Керувала урядом 63 дні — в період з 17 квітня по 24 червня 2003 року. Депутат Європарламенту (з 2004 року).
Працювала правником (1981—1987), обрана депутатом Парламенту Фінляндії (Eduskunta), а згодом його спікером. Яаттенмякі була також Міністром юстиції (1994—1995), головою партії Кескуста (Центр, 2000—2003).
Біографія[ред. | ред. код]
1980 року закінчила правничі студії, працювала за фахом. 1987 року вперше обрана депутатом Парламенту Фінляндії, де працювала загалом 17 років. Заслужила славу досвідченого полеміста та прекрасного оратора.
У березні 2003 року партія «Кескуста» бере на парламентських виборах реванш — виривається із багаторічної опозиції та стає правлячою партією. 17 квітня 2003 її представниця Яаттенмякі очолила уряд Фінляндії, прийшовши на зміну соціал-демократичному кабінету Пааво Ліппонена. Але подала у відставку всього за кілька місяців — 24 червня того ж року. Причина — кримінальне переслідування у справі оприлюднення секретних документів, які стосувалися позиції Фінляндії щодо війни в Іраку. Фатальну роль в цьому скандалі відіграв помічник Президента Галонен — Марті Маннінен. Він заявив, що Яаттенмякі особисто зверталася до нього з проханням надати інформацію про секретні документи й навіть повідомила номер свого «секретного факсу».
Тим не менше, уряд Яаттенмякі став світовою сенсацією: в ньому вперше в історії половину портфелів отримали саме жінки. Вони очолили дев'ять міністерств: освіти, культури, соціальних справ та охорони здоров'я, праці, соціального забезпечення, зовнішньої торгівлі, транспорта та зв'язку. Діяльність кабінету Яаттенмякі тривала в умовах економічної кризи, коли уряд прагнув за всяку ціну простимулювати середній бізнес.
У зовнішній політиці уряд традиційно робив ставку на співпрацю із сусідами — Естонією, Швецією, РФ. Під час візиту до Таллінна (Естонія) у травні 2002 року, обговорювала питання екології та гуманітарних зв'язків.
Після скандалу[ред. | ред. код]
На місце Яаттенмякі обрано представника партії Кескуста, міністра оборони Матті Ванганена.
У 2004 році суд м. Гельсінкі зняв з колишньої прем'єрки всі звинувачення, але кар'єра Яаттенмякі як винятково фінського політика закінчилася. Цього ж року вона отримала мандат депутатки Європарламенту.
Джерела[ред. | ред. код]
- Персональна сторінка А. Яаттенмякі (фін.)
- Прем'єр-міністр Фінляндії пішла у відставку. Газета «День». (укр.)
- Яаттенмякі використовувала секретні документи МЗС Суомі? (укр.)[недоступне посилання з вересня 2019]
| |||||||||
