Анні Ерно
| Анні Ерно | ||||
|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||
| Ім'я при народженні | фр. Annie Thérèse Blanche Duchesne[1] | |||
| Народилася |
1 вересня 1940[2][3][…] (83 роки) Лілльбонн, Приморська Сена, Франція[5] | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Франція | |||
| Діяльність | режисерка, письменниця, вчителька | |||
| Сфера роботи | літературна діяльністьd[6] і література[6] | |||
| Alma mater | Université de Rouen-Normandie і Університет Бордо | |||
| Мова творів | французька[7] | |||
| Роки активності | 1974 — тепер. час | |||
| Magnum opus | Cleaned Outd, La Placed і The Yearsd | |||
| Нагороди | ||||
| Сайт: annie-ernaux.org/fr | ||||
|
| ||||
 Анні Ерно у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Анні Ерно (фр. Annie Ernaux), до шлюбу Дюшен (фр. Duchesne); нар. 1 вересня 1940, Лілльбонн) — французька феміністська письменниця, викладачка та режисерка. Її глибинну автобіографічну творчість відносять до жанру автофікшен. Лавреатка Нобелівської премії з літератури 2022 року, професорка літератури.
Біографія[ред. | ред. код]
Анні Дюшен народилася, провела дитинство та юність у норманському містечку Івето, де її батьки володіли продуктовою крамницею та невеличким кафе. Походячи із селян, вони почали працювати на заводі, пізніше перейшли у торгівлю. Про шлях батьків письменниця оповідає у відвертих спогадах «Майдан» (фр. La place), удостоєних премії Ренодо 1984 року, та «Жінка».
Дюшен навчалася в Університеті Руана, потім у Бордо. Після навчання здобула диплом вчительки літератури. У 1971 році стала доценткою кафедри сучасної літератури. Деякий час працювала над незавершеним дипломним проєктом про французького письменника Маріво.
На початку 1970-х років викладала у ліцеї Боннвілля, в Колеж д'Евір в Аннесі-ле-В'є, а потім у Понтуазі, після чого вчилася заочно у Національному центрі дистанційної освіти (CNED).
Літературна кар'єра[ред. | ред. код]
Перша книга Ерно «Вичищена» (фр. Les Armoires videos) вийшла у 1974 році. Це художня книга про підпільний аборт, зроблений письменницею в 1964 році, який вона приховувала від своєї родини.[8] У 1984 році Ерно отримала премію Ренодо (фр. Prix Renaudot) за автобіографічну розповідь «Майдан», що ґрунтується на її стосунках з батьком, досвіді дорослішання в маленькому містечку у Франції та подальшому процесі переходу в доросле життя.[9]
Після розлучення на початку 1980-х Ерно покинула викладацьку діяльність у 2000 році, щоб повністю присвятити себе письменництву.[8]
На початку своєї кар'єри Ерно зосередилася на автобіографії, відмовившись від художньої літератури. Її роботи є поєднанням історичного та індивідуального досвідів. Соціальний прогрес своїх батьків авторка опусує у книгах «Майдан», «Ганьба» (фр. La honte), свій підлітковий вік — у «Ce qu'ils disent ou rien», свій шлюб — у «La femme gelée», свої стосунки з чоловіком зі Східної Європи — у «Passion simple», свій аборт — у «L'événement», хворобу Альцгеймера — у «Je ne suis pas sortie de ma nuit», смерть своєї матері — у «Une femme» і свій рак грудей — у «L'usage de la photo». Разом з Фредеріком-Івом Жанне Ерно створила книгу «Писати гостро, як ніж» (фр. L'écriture comme un couteau).[9]
Книги «Жіноча історія», «Чоловіче місце» та «Проста пристрасть» були визнані видатними книгами Нью-Йорк таймс, а «Жіноча історія» стала фіналісткою книжкової премії Лос-Анджелес Таймс. Журнал «Publishers Weekly» визнав книгу «Ганьба» найкращою книжкою 1998 року, за версією «Вашингтон пост» книга «Я залишаюся в темряві» була найкращою книжкою спогадів 1999 року, а «Володіння» увійшло до десяти найкращих книжок 2008 року за версією журналу «More».[9]
Книга «Роки» отримала французьку премію Ренодо́ 2008 року та італійську премію Стрега (італ. Premio Strega) 2016 року, а через рік Ерно була удостоєна премії Marguerite Yourcenar Prize за роботу свого життя.[8]
У 2019 році книга «Роки» також увійшла до короткого списку Букерівської міжнародної премії, судді якої назвали роботу «шедевром, що змінює жанр».[8]
У 2020 році «Нью-Йоркер» зазначив, що понад 20 книг Анні Ерно «були присвячені одному завданню: розкопкам власного життя».[8]
Анні Ерно стала нобелівською лауреаткою з літератури в 2022 році. У Нобелівському комітеті зазначили, премію присудили «за відвагу і клінічну гостроту, з якою вона розкриває коріння, відчуженість і колективні обмеження особистої пам'яті».[10]
Ерно стала першою француженкою, яка отримала літературну премію, і в інтерв'ю шведській телекомпанії SVT сказала, що відчуває за це відповідальність. «Я була дуже здивована… Я ніколи не думала, що це станеться на моєму письменницькому ландшафті. Це велика відповідальність… свідчити, не обов'язково через моє письменство, але свідчити з точністю та справедливістю щодо світу».[8]
Переклади українською[ред. | ред. код]
- Анні Ерно. Пристрасть: Романи / Пер. з фр. Є. Кононенко. — Київ: Факт, 2002. — 192 с.
- Анні Ерно. Майдан. Книга, пер. з фр. Ю. Аніпер. — Харків: Фоліо, 2006.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.enciclopedia.cat/gran-enciclopedia-catalana/annie-ernaux
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- ↑ Babelio — 2007.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119012278 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е Нобелівську премію з літератури отримала француженка Анні Ерно. BBC News Україна (укр.). Процитовано 6 жовтня 2022.
- ↑ а б в Нобелівська премія назвала лавреата з літератури за 2022 рік. chytomo.com (укр.). 6 жовтня 2022. Процитовано 6 жовтня 2022.
- ↑ Оголосили лауреата Нобелівської премії з літератури. espreso.tv (укр.). Процитовано 6 жовтня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Анні Ерно |
- Бібліографія. Анні Ерно // Німецька національна бібліотека
- Анні Ерно: твори у бібліотеці (WorldCat каталог)
- Анні Ерно на сайті IMDb (англ.)
- «Читомо»: Що потрібно знати про нобеліантку-2022: Анні Ерно за межами автобіографії
|
Це незавершена стаття про французького письменника чи письменницю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||
- Народились 1 вересня
- Народились 1940
- Уродженці Приморської Сени
- Випускники університету Бордо
- Лауреати премії Ренодо
- Лауреати Нобелівської премії з літератури
- Лауреати премії «Форментор»
- Лауреати премії Стрега
- Французькі письменниці
- Французькі Нобелівські лауреати
- Французькі феміністки
- Письменниці-феміністки
- Лауреатки Нобелівської премії