Анн Лакатон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анн Лакатон
Anne Lacaton.jpg
Народження 2 серпня 1955(1955-08-02)[2] (67 років)
Країна
(підданство)
Flag of France (1794–1815, 1830–1974, 2020–present).svg Франція[3]
Навчання Університет Бордо
Діяльність архітекторка
Найважливіші споруди Grand Parc Bordeaux[1]
Нагороди Pritzker Prize (2021)
CMNS: Анн Лакатон у Вікісховищі

Анн Лакатон (народилася 2 серпня 1955) [4] — французька архітекторка і педагог. Вона керує Lacaton & Vassal разом з Жаном-Філіппом Вассалом. Пара разом отримала Прітцкерівську премію у 2021 році.[5]

Молодість і освіта[ред. | ред. код]

Вона народилася в Сен-Парду-ла-Рив'єр 2 серпня 1955 року[4]. Лакатон закінчила факультет архітектури в École nationale supérieure d'architecture et de paysage de Bordeaux (Вища національна школа архітектури і пейзажу в Бордо) і отримала ступінь магістра з міського планування в Університеті Бордо в 1984 році[6][7]. Лакатон часто відвідувала Вассала в Нігері, і працювала там архітекторкою і містобудівником; вони збудували свій перший спільний проект — солом’яну хатину.[8]

Архітектурна практика[ред. | ред. код]

У 1987 році Лакатон створила компанію Lacaton & Vassal разом з Жаном-Філіппом Вассалом.[9] Компанія спочатку базувалася в Бордо, а в 2000 році переїхала до Парижа[10]. Робота Lacaton & Vassal зосереджена на здешевленому будівництві.[11] Велика кількість проєктів є гібридом між сучасною концепцією будівництва та більш різноманітними техніками, що порушує стандартну практику будівельних підрядників.[12]

Фірма відремонтувала музей сучасного мистецтва Токійський палац в Парижі, завершивши у 2001 році. У 2003 році цей проект, повністю реконструйований будинок у стилі арт-деко біля Сени, увійшов до короткого списку премії Міса ЄС[13].

2005 року компанія Lacaton & Vassal та архітектор Фредерік Дрюо були обрані для реконструкції Tour Bois le Prêtre, 17–поверхової житлової будівлі на північній околиці Парижа. Вона була спроєктована архітектором Раймондом Лопесом у 1957 році. Команда зрізала більшу частину товстих фасадних панелей, встановивши на їх місці балкони та великі розсувні вікна, впустивши в квартири більше природного світла. Юніти також були розширені та відкриті, і фірма встановила нову сантехніку, ванні кімнати, вентиляцію та електричні системи. У 2013 році проєкт отримав друге місце в номінації «Дизайн року» від Музею дизайну Великобританії, ставши першим у категорії «архітектура».[14]

Школа архітектури, Нант

Компанія також працювала з École Nationale Supérieure d'Architecture у Нанті; проєкт колекції мистецтва FRAC Nord-Pas de Calais у Дюнкерку; житловий будинок Cap Ferret в Cap Ferret,[15] і Grand Parc Bordeaux (з Фредеріком Дрюо та Крістофом Гутеном). Цей останній проект став переможцем у нагороді EU Mies 2019 за найкращу сучасну архітектуру в Європі.[16]

Lacaton & Vassal працювали з Фредеріком Дрюо над проєктами сталого житлового будівництва, переосмислюючи старе соціальне житло епохи 1960–х років у проекті під назвою Plus.[13] Plus — це ініціатива переобладнати старе соціальне житло в кращі житлові будинки. Вони опублікували літературу про проект.[13]

Академічна кар'єра[ред. | ред. код]

Лакатон була запрошена професором у Вищій технічній школі архітектури Мадрида (2007–2013);[17] Федеральна політехнічна школа Лозанни (2004, 2006, 2010–2011 та 2017–2018);[18][19] Університет Флориди (2012); Університет штату Нью-Йорк у Буффало (2013); Pavillon Neuflize OBC-Palais de Tokyo у Парижі (2013–2014); і у Гарвардський університет.[12] У 2017 році Лакатон була призначена доценткою кафедри архітектури та дизайну Федеральної вищої технічної школи Цюриха[20].

Її академічне викладання зосереджено на ідеологічному та соціально–політичному підході до архітектури. Проекти та конструкції Анн Лакатон призначені для використання людиною, а не для демонстрації, зацікавлених і залучених людей. Її проекти спрямовані на сприяння участі користувачів, наприклад мешканців територій, які перебудовуються.[12] Анн Лакатон була членом журі The Daylight Award у 2020 та 2022 роках.

Нагороди[ред. | ред. код]

Lacaton & Vassal[ред. | ред. код]

  • Lauréats des Albums de la Jeune Architecture, Франція – 1991 [21]
  • Гран-прі National d'Architecture Jeune Talent, Франція – 1999 [21]
  • Премія Еріха Шеллінга − 2006 [21]
  • Фонд Еріха Шеллінга, нагорода Карлсруе «Стійкість та житлові інновації», місто Мадрид – 2006 [21]
  • Міжнародна стипендія Королівського інституту британських архітекторів у 2009 р. [22]
  • Гран-прі National de l'architecture 2008 [23]
  • Париж, Франція Премія Equerre d'Argent (разом з Фредеріком Друо) – 2011 [21]
  • Паризька премія Daylight & Building Components Award – 2011 [21]
  • Дизайн року, категорія архітектура (разом з Фредеріком Друо) – 2013 [21]
  • Премія Рольфа Шока в галузі образотворчого мистецтва 2014 року [24]
  • Життєві досягнення – Trienal de Arquitectura de Lisboa – 2016 [21]
  • Академія архітектури Франції – Золота медаль – 2016 [21]
  • Архітектурна премія Саймона/Фонд Міса Ван дер Рое – Життя (разом з Фредеріком Друо) – 2016 [21]
  • Медаль Генріха Тессенова в 2016 році [25] [21]
  • Глобальна нагорода за стійку архітектуру (разом з Фредеріком Друо) у 2018 році [26]
  • Премія Міс ван дер Рое в 2019 році [15]
  • Прітцкерівська архітектурна премія у 2021 році [5]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. Transformation of 530 dwellings / Lacaton & Vassal + Frédéric Druot + Christophe Hutin architecture. ArchDaily. 18 квітня 2019. Процитовано 18 березня 2021. 
  2. The Fine Art Archive — 2003.
  3. RKDartists
  4. а б Albert, Marie-Douce (2 February 2012). Anne Lacaton, Jean-Philippe Vassal et les clés de la maison Latapie [Anne Lacaton, Jean-Philippe Vassal and the keys to the Latapie House] (French). Процитовано 7 March 2017. 
  5. а б Wainwright, Oliver (16 березня 2021). 'Sometimes the answer is to do nothing': unflashy French duo take architecture's top prize. The Guardian. Процитовано 17 березня 2021. 
  6. Jungblut, Peter (16 березня 2021). Pritzker-Preis 2021 für Anne Lacaton und Jean-Philippe Vassal. BR24 (нім.). Процитовано 17 березня 2021. 
  7. Lacaton. Akademie der Künste, Berlin (нім.). Процитовано 17 березня 2021. 
  8. Victor Delaqua (16 березня 2021). Who Are Lacaton & Vassal? 15 Things to Know About the 2021 Pritzker Architecture Laureates. ArchDaily. Процитовано 18 березня 2021. 
  9. Anne Lacaton – Clarkson Chair in Architecture. University at Buffalo. 19 березня 2013. Архів оригіналу за 9 October 2016. Процитовано 6 October 2016. 
  10. Noveck, Jocelyn (16 березня 2021). Pritzker Architecture Prize awarded to Paris-based duo. The Washington Times. Процитовано 17 березня 2021. 
  11. Jean-Philippe Vassal. Collectors Agenda. Процитовано 17 березня 2021. 
  12. а б в info@lafargeholcim-foundation.org, LafargeHolcim Foundation for Sustainable Construction. Anne Lacaton | LafargeHolcim Foundation for Sustainable Construction. LafargeHolcim Foundation website. Процитовано 11 березня 2020. 
  13. а б в Krasny, Elke (November 2008). Plus: Mehr als das Existenzminimum. Anne Lacaton und Frédéric Druot im Gespräch / Plus: More than the bare minimum Anne Lacaton und Frédéric Druot in conversation. Architektur Aktuell (344): 4–5. 
  14. Chalcraft, Emilie (10 квітня 2013). Design of the Year Awards category winners announced. Dezeen (англ.). Процитовано 17 березня 2021. 
  15. а б Hanselmann, Ulla (16 березня 2021). Pritzker-Preis 2021: Architekturpioniere Lacaton & Vassal gewinnen. stuttgarter-nachrichten.de (нім.). Процитовано 16 березня 2021. 
  16. Niall Patrick Walsh (11 травня 2019). Grand Parc Bordeaux Wins 2019 EU Prize for Contemporary Architecture – Mies van der Rohe Award. ArchDaily. Процитовано 18 березня 2021. 
  17. Master in Collective Housing – Departamento de Proyectos Arquitectónicos. DPA. 20 липня 2017. Процитовано 17 березня 2021. 
  18. Anne Lacaton & Jean-Philippe Vassal. www.epfl.ch (en-GB). Процитовано 22 березня 2021. 
  19. Marino, Giulia (3 лютого 2018). Transformer, ouvrir, donner plus... (фр.). 
  20. INFO – STUDIO ANNE LACATON. ETH Zürich. Процитовано 17 березня 2021. 
  21. а б в г д е ж и к л м Lacaton and Vassal CV. www.lacatonvassal.com. Процитовано 6 December 2018. 
  22. Lacaton & Vassal Architectes. Nobel Center. Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 6 October 2016. 
  23. Le Grand Prix national de l'architecture. Accueil Ministère (фр.). Процитовано 17 березня 2021. 
  24. Anne Lacaton and Jean-Philippe Vassal – the Visual Arts. Rolf Schock Prizes 2014. 
  25. Anne Lacaton. Lafarge Holcim Foundation. 
  26. Global Award for Sustainable Architecture. Cité de l'architecture & du patrimoine. Процитовано 18 березня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]