Анрі Бергсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анрі Бергсон
Henri Bergson
Henri Bergson 02.jpg
При народженні Henri Bergson
Народження 18 жовтня 1859(1859-10-18)
  Париж
Смерть 4 січня 1941(1941-01-04) (81 рік)
  Париж
Національність француз
Громадянство Франція Франція
Alma mater Кондорсе, Вища нормальна школа і Паризький університет
Мова творів французька[2]
Рід діяльності філософ
Magnum opus: Творча еволюція (1907)
Нагороди та премії
Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1927)
Автограф: LeagueOfNations HenriBergson.JPG
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Анрі Бергсон на Вікісховищі
Nobel prize medal.svg

Анрі Бергсон — (фр. Henri Bergson, 18 жовтня 1859 — 4 січня 1941) — французький філософ. Лауреат Нобелівської премії з літератури за 1927 рік.

Біографія[ред.ред. код]

Освіту отримав у ліцеї Кондорсе в Парижі, потім в 1878–1881 у Вищому педагогічному інституті. Викладав у різних ліцеях в Ар'є і Клермон-Феррані. Доктор філософії (1889) — дві дисертації: «Досвід про безпосередні дані свідомості», «Ідея місця в Аристотеля» (латинською мовою).

З 1897 — професор філософії Вищої педагогічної школи. Професор Колеж де Франс (1900–1914). Член Академії моральних і політичних наук (1901), її президент (з 1914). Член Французької Академії (1914), лауреат Нобелівської премії з літератури (1927). В 1911–1915 читав курси лекцій у США, Англії й Іспанії. Перший президент (з 1922) Комісії Ліги націй з інтелектуального співробітництва (майбутня ЮНЕСКО). Під час Другої світової війни уряд Віші запропонував Бергсону не проходити обов'язкову для євреїв процедуру реєстрації, він відповів відмовою. Помер в окупованому нацистами Парижі від запалення легень, підхопленого в черзі на реєстрацію євреїв.

Філософська концепція[ред.ред. код]

Найхарактернішим для філософії Бергсона є ірраціоналізм та інтуїтивізм. За схемою Бергсона, світ — «тривалість», тотожна відчуттям, — перебуває в позбавленому закономірностей процесі «творчої еволюції», рушійною силою якої є духовний «життєвий порив». Пізнання, за Бергсоном, можливе лише через інтуїцію. Ідеалістична теорія інтуїтивного пізнання Бергсона веде до фідеїзму. Філософські погляди Бергсона мають значний вплив на сучасну філософію.

В кінці XIX — на початку XX ст. найбільший інтерес становлять погляди прихильників філософії життя та екзистенціалізму. У філософії життя найбільш розгорнута концепція творчості дана французьким філософом Анрі Бергсоном. У творі «Творча еволюція» Анрі Бергсон розглядає творчість, життєвий запал як безперервне народження нового, складає суть життя. Та творчість розглядається переважно за аналогією з природно-біологічними процесами й через це протиставляється технічному раціоналізму. Творчість, стверджував Анрі Бергсон, це дещо об'єктивне, що звершується. У природі -у вигляді виникнення нових зразків і переживань. Діяльність інтелекту, за Бергсоном, не здатна створювати нове, а лише комбінує старе. Екзистенціалізм, навпаки, підкреслює духовно — особистісну природу творчості. Носієм творчого початку прихильники екзистенціалізму вважають особистість, пояснювану як екзистенцію, тобто як дещо ірраціональне, початок свободи, прорив природної необхідності та розумної доцільності, через яку «в світ проходить дещо». Саме екзистенція як вихід за межі природного і соціального, взагалі «поцейбічного» світу, вносить у світ те нове, що звично називається творчістю.

Пошанування[ред.ред. код]

Меморіальний напис на одній з колон Пантеону в Парижі: «Анрі Берґсону, творчість і життя якого уславили Францію і людську думку».

Напис в Пантеоні. Париж.

Твори[ред.ред. код]

  • Essais sur les données immédiates de la conscience (1889)
  • Cours de psychologie de 1892 à 1893 au lycée Henri-IV, inédit à partir de retranscription intégrale du cours, Préface Alain Panero, Ed.: Arche Milan, 2008, Coll.: ANECDOTA, ISBN 2-912770-10-6
  • Matière et mémoire (1896)
  • Le Rire (1899)
  • L'Évolution créatrice (1907)
  • La philosophie française (La Revue de Paris, livraison du 15 mai 1915, pp. 236-256)
  • L'Énergie spirituelle (1919)
  • Durée et simultanéité, à propos de la théorie dEinstein (1922)
  • Les Deux sources de la morale et de la religion (1932)
  • La pensée et le mouvant (1934)

Українські переклади[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ця сторінка має Властивість Вікіданих P910: основна категорія теми сторінки із значенням "Category:Henri Bergson", але не має назви українською мовою, яку треба додати за посиланням d:Special:SetLabelDescriptionAliases/Q7426944/uk. Це повідомлення можна вимкнути задавши параметр |mcat=- в картці.
  2. http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb11891433v

Джерела[ред.ред. код]

  • УРЕ
  • A.A. Грицанов. Анри Бергсон // Енциклопедія постмодернізму. Мінськ, 2001

Література[ред.ред. код]

  • Vladimir Jankélévitch, Bergson, PUF Quadrige, 1931. — одна з найважливіших книг про берґсонізм написана його учнем, філософом і музикологом Владимиром Янкелевичем, і високо поцінована самим Берґсоном.
  • Thibaudet, Albert, Le bergsonisme, 2 v., Gallimard, Paris, 1921 — також дуже важлива книжка про Берґсона, багата матеріалом й схвально сприйнята самим Берґсоном.
  • M. Lefeuvre, La réhabilitation du temps. Bergson et les sciences d'aujourd'hui, ed. L'Harmattan — Paris — nov. 2005
  • François Azouvi, La gloire de Bergson, Gallimard-essasis, 2007, ISBN 2-07-077423-6
  • Vanencia Garcia, Jaime, L'imagination chez Bergson, UCL, 1973
  • Louis Lavelle, Henri Bergson in La philosophie française entre les deux guerres, Aubier, 1942.
  • Joseph de Tonquédec, Philosophie bergsonienne, éditions Beauchesne, 1936.
  • Gilles Deleuze, Le Bergsonisme, PUF, Quadrige, 1963
  • Barlow М. Н. Bergson. P., 1966.
  • Philippe Soulez et Frédéric Worms, Bergson, Flammarion, 1997 — найповніша біографія Берґсона.
  • Лосский Н.0. Интуитивная философия Бергсона. Пб., 1922;
  • Чанышев А. Н. Философия Анри Бергсона. М., 1960;
  • Свасьян К. А. Эстетическая сущность интуитивной философии А. Бергсона. Ер., 1978;
  • Гарин И. И. Воскрешение духа. М., 1992;
  • Поль Валері, Анрі Берґсон // Анрі Берґсон: Творча еволюція. Переклад з французької Р. Осадчука. — Київ: Видавництво Жупанського, 2010. — с. 292–294.
  • Роман Осадчук, Анрі Берґсон і література // Анрі Берґсон: Творча еволюція. Переклад з французької Р. Осадчука. — Київ: Видавництво Жупанського, 2010. — с. 295–302.