Анрі Бертело

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анрі Матіас Бертело
фр. Henri Berthelot
Henri Berthelot.jpg
Народився 1861(1861)
Фер, Франція
Помер 1931(1931)
Париж, Франція
Громадянство Франція Франція
Діяльність військовослужбовець
Відомий завдяки Головнокомандувач військами Союзників на Балканах (1919)
Alma mater Особлива військова школа Сен-Сір
Знання мов французька[1]
Учасник Перша світова війна
Членство Румунська академія
Роки активності з 1883
Військове звання Генерал
Термін 1919
Нагороди
орден святого Станіслава медаль «За видатні заслуги» армії США Великий Хрест ордена Почесного легіону Військова Медаль Воєнний хрест 1914–1918 Grand Officer of the Order of Saints Maurice and Lazarus Орден Святої Анни лицар-командор ордена Святого Михайла і Святого Георгія Grand Cross of the Order of Wissam El Alaouite медаль союзників 1914-1918 командор ордена Сільськогосподарських заслуг Grand Cross of the Order of the Star of Romania орден Вранішнього Сонця 1 класу Орден Білого орла (Сербія) Officer of the Order of the Crown of Italy орден Михая Хороброго Knight of the Order of the Dragon of Annam Офіцер ордена Академічних пальм Офіцер ордена Корони Румунії Tonkin Expedition commemorative medal Орден святого Георгія

Анрі Матіас Бертело (фр. Henri Mathias Berthelot 1861, Фер — 1931, Париж) — французький дивізійний генерал.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у 1861 році в Фері. У 1883 році закінчив Особливу військову школу Сен-Сір, згодом академію Генерального штабу.

З 1907 року розпочав військову службу в Генеральному штабі. З початком першої світової війни — начальник штабу головнокомандувача Жозефа Жоффра. З 23.01.1915 по 03.08.1915 рр. — Командував 53-ю дивізією і XXXII корпусом під Верденом. 22 вересня 1916 року очолив військову місію в Румунії. У 1917 році направив в Київ військову місію на чолі з генералом Жоржом Табуї.

Після виходу Румунії з війни з 5 липня 1918 по 7 жовтня 1918 командував 5-ю армією в Шампані. З листопада 1918 по травень 1919 рр. — Командувач Дунайської армією. В Бухаресті вів переговори з генералом Дмитром Щербачовим про надання допомоги Денікінцям зі сторони Французької республіки. З березня 1919 р. — Головнокомандувач військами союзників на Балканах.

З 10 жовтня 1919 по 01 січня 1922 — військовий губернатор Меца. З 05 березня 1923 по 07 грудня 1926 — військовий губернатор Страсбурга. Член вищої військової ради Франції (30.01.1920-07.12.1926).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. Кто был кто в Первой Мировой войне. — М.: ACT; Астрель, 2003. — С. 61.